Зоря

7. Інвентар: Зоря має одяг у вигляді в'язаного асиметричного верху, пояс, під ним зелені рвані штани трохи нижче колін та зелені пуанти; на поясі у Зорі є сумочка, зроблена з кори дерева, в який лежать  135 золотих жетонів  та 73 срібних жетонів; у сумочці також є шматок вугля, загорнутий у папір та блокнот. Або на голові або на шиї є капелюх з сухої трави. 

*5 золотих жетонів від Доріна

Залюблені рвані теплі рукавички з вовни (права рукавичка зеленого кольору, ліва синього кольору)

 Сірі чоботи, зелений бавовняний светр, коричневі вовняні штани

Скринька Олександра

Дерев'яна шпилька для волосся з синіми намистинками

Житло

Після переїзду сім'я з трьох фей облаштували для себе невеличкий будиночок на східній гілці столітнього клена. З роками пуста непривітна будівля стала теплою затишною будівлею для Зорі, Гаїни та їхнього батька Маркіяна. Дім зроблений на скору руку, з тонких дощечок, укріплений глиною. Дах також дерев'яний, покритий мохом. Всередині багато кольорових килимів, на стінах теж. Між кімнатами нема дверей, натомість це плетена в макраме завіса. По стінах висять глиняні свічнички, а в кожній кімнаті по два вікна, де шторами слугують в'язані барвисті візерунки. На стелі висить червона тонка тканина, яка в деяких місцях намокає коли йде дощ. По поличках стоять глиняні вироби, такі як вази та тарілочки, всі розписані.

Вітальня з'єднана з їдальнею та кухнею. На кухні стоїть велика кам'яна піч, яка використовується як для обігріву, так і для готування їжі. В домі усього лише одна спальня і вона належить голові сімейства, а Зоря з Гаїною сплять на диванах у вітальні.

Можна сказати, що їхній дім – це маленьке місце, де відбувається багато всього. Немає жодної полички чи столику, які б були пусті. Всюди обов'язково є якісь саморобні меблі, декор, побутові речі, щось висить на стінах, щось лежить на підлозі, повсюди якісь диванчики, подушки, мушлі, сухі рослини. І якимось чином цей хаос виглядає гармонічно. 

8. Характер персонажа: Зоря артистичний та творчий молодий хлопець зі світлим серцем. Він завжди прийде на допомогу, хоч побутові складнощі хоч справжня небезпека у вигляді людини чи ельфа. З самого дитинства його серце горіло до танців, складних та чарівливих. Зоря вбачає в танцях не просто красу, а силу духу, фізичну силу та творчість, яке може робити тіло.

Ще з юности Зоря обожнював дітей. На його думку, це чисті серця, яких ось-ось розіб'є страшна реальність, тому він старається показати себе з найкращих сторін саме для нового покоління. Він вважає, що майбутні покоління – це ключ протидії тиранії ельфів та становлення суверенної держави для Фей. 

Щодо ельфів, Зоря радикально налаштований. Коли мова заходить про них, його особистість кардинально змінюється.

9. Слабкості персонажа: Сам по собі, Зоря невеличка фея, тому істотам (трохи) більше за нього легко буде перемогти його. Він також не вміє плавати, вогонь буде очевидною загрозою... та і сильний вітер теж.

 Зорю панічно лякає дощ та гроза з блискавкою; різкі спалахи та звуки його лякають. 

Зоря не так боїться померти, як боїться болю.

10. Біографія: колись давно, більш як тридцять років тому в общині Озерщина одностатева сім'я з лікаря та астронома отримали благословення від старійшин, інших фей та зрештою самої Ніранен: через кілька років вона подарувала їм двох знедолених дітей – Зоря був знайдений кентаврами у морозний ранок та переданий астроному, а Гаїна знайшлася в жовто гарячих гаях під світлим небом. Астроном та лікар взяли на себе відповідальність за покинутих дітей.

Вся община вважала це знаком від богині: вона дала знедоленим дітям шанс на життя і дар закоханим чоловікам. Ця община була цікава не тільки своїми переконаннями, а ще й тим, що стоїть на одному місці вже декілька поколінь і феї звідси ніколи не переселялися.

Зоря ріс з батьками та старшою сестрою, навчався і грав з іншими дітьми. З обома батьками його стосунки були чудові: тато часто брав його та сестру до кентаврів неподалік й ночами вони роздивлялися зірки й билися з сестрою за те, щоб погратися зі склом, яке збільшує предмети; а батько розказував про лікарські рослини й дуже цікаві та бридкі історії про поламані кінцівки, дивні хвороби та потворні ситуації.

Сестра його Гаїна, старша на 4 роки: типові стосунки молодшого брата та старшої сестри... все ділили навпіл, сварилися, мирилися, підставляли одне одного, рятували та дуже любили.

З самого дитинства Гаїна була зацікавлена у зачісках та іноді використовувала молодшого брата для експериментів. Їхні батьки ніколи не забудуть цю "чудову" стрижку, з якою прийшов Зоря після того самого "щось у них в кімнаті тихо..."

Зараз Гаїна, звичайно ж, чудова цирульниця, яка не тільки стриже й голить, а ще й прикрашає фей для свят та важливих подій.

Одного теплого вечора до їхньої общини завітав театр, що мандрує. Феї не могли пропустити такої розваги. Це яскрава подія, що приходила тільки теплими сезонами по общинах. Зорі пощастило побачити, як гарні високі феї відігрували різноманітні ролі, співали чудові пісні й танцювали неймовірні танці. Зоря закохався у вроду, розкіш та пишність сцени, грацію танцівниць й танцівників й він загорівся мрією про танець; на щастя, в його, досить великій, общині була творча зала: там був й танець й спів й малюнок й музика й все чого душа може бажати! Це був незабутній досвід, а головне він витримав уроки тієї самої викладачки, через яку половина учнів кидали свою справу.

Це був чудовий весняний вечір: астроном, на ім'я Сяйво чекав на свого чоловіка з роботи, сидів за своїм столом в кабінеті та виписував щось розумне про небо у своєму записнику. Відірватися на секунду, щоб перевірити як готується хліб у пічі та застряг на кухні, теревенячи з донькою про уроки.

— Панна Блакить сказала, що скоро почнеться гроза, — мала Гаїна, тоді ще маленька фея, дивилася у вікно виглядаючи батька — а у мене псується настрій, коли погода погана.

— Це не причина прогулювати уроки. — бородатий чоловік середніх років невдоволено дивився на доньку, втомлено спираючи голову на свою руку. — Маєш завтра прийти підготовленою до уроків. Тому розгортай книгу та читай сьому тему в слух. — Він говорив спокійно, трохи холодно, наче це вже не вперше так. Такий терпимий, сильно відрізняється від батька, який не панькався й міг одразу дати по сраці, а потім принести тарілку родзинок до кімнати насвареної дитини.

Гаїна роздратоване видохнула, коли вони почули, що вхідні двері відчинилися. Обидва звернули увагу на вхід до кухні. Спітнілий та змучений рудий підліток заглянув із-за стіни та пішов собі далі, нічого не сказавши.

— Ти після традиційного танцю? — тато вигукнув йому в слід.

— Та!... — Зоря вже піднявся на другий поверх, плюхнувся у своє ліжко та заснув.

— Значить він не буде їсти. — пробурмотів чорноволосий. — Читай.

На дворі вже було темно. Хліб трохи підгорів, бо Сяйво заслухався читання Гаїни. Діти вже відправилися спати, погода погіршувалася: з вулиці чувся як вітер стає сильнішим. Він вже почав перейматися, що Маркіян не зможе попасти додому, все витріщався на вхідні двері. На щастя, вони відчинилися зі скрипом. Пухкенький блондин увійшов до вітальні та одразу зустрів поглядом свого чоловіка.

— Я вже думав ти не повернешся. — Сяйво посміхнуся тримаючи руки біля грудей.

— Та куди я дінуся. Всі знову похворіли!

— Отак?

— Та! Я зараз продовжу працювати, Сяйво.

— Жах.

— Скажи?

Ззовні вітер став сильнішим, а небо почало блимати білим світлом, а після блимання звучала неприємна гроза. Маркіян сидів за столом у вітальні під артефактом, що випромінює світло, відписував звіти та щось для себе, перевіряв те, що писав протягом дня.

— Пішли вже спати? — Нав'язливо причепився Сяйво. Після його слів роздався особливо гучний грім. Він трохи сіпнувся.

— Ні, почекай... скоро... я до тебе прийду потім. — Маркіян махнув рукою. Сяйво цокнув.

— Як знаєш. — він обережно піднявся в темряві на другий поверх.

Маркіян так й не прийшов до Сяйва. Він заснув за столом у вітальні. Тим часом на небесах творився жах: блискавки почали бити в дерева далеко від общини та феї це чули, деякі не спали. Небо освітлювала ледь не весь ліс своїм небесним вогнем. Волосся сплячих фей в домі астроному стало дибки, а над двоповерховою хатиною з зоною для спостереження за небом на даху, почали кружляти вогники. Вся сім'я та феї поруч прокинулися від вибуху. За мить, почалося пекло: їдкий дим та запах сірки охопив приміщення. Дихати було нічим, від вибуху Гаїна та Зоря прокинулися, хотіли побігим до кімнати батьків, та вона була охоплена вогнем. Вони спустилися до низу в паніці та побачили там батька. Він схопив дітей та потягнув на вулицю.

— Де тато?!

— Я не знаю!

Ще кілька сімей побігли геть до храму, коли їхні домівки палали вогнем, а Маркіян з дітьми поглядом шукав Сяйво. Його ніде не було. Промайнула страшна думка, що він досі в домі. Маги вже підбігали до будинків, що палають налаштовуючи весь дощ на вогонь, щоб погасити. Маркін схопив одного з магів за плече.

— Там Сяйво! — показав пальцем на другий поверх свого дому.

— Що мені зробити?! — панічно, розлючено та налякано закричав маг, відштовхуючи лікаря у багнюку. Він намагався летіти та не міг. Тепер просто дивився на хату у полум'ї, де залишався його чоловік.

Зоря дивився, як все його життя палає. Гаїна з силою смикнула батька за рукав сорочки.

— Пішли! — Вона закричала. — Пішли до храму! Знову вдарить! — Батько побіг з ними, постійно оглядаючись на будинок.

Храм був забитий феями. Ніхто не спав. Малята гучно плакали, молоді та старі говорили про найгірше й тільки Маркіян мовчав. Мовчав та молився й наказував Гаїні з Зорею молитися. Голова скажено гуділа на ранок, очі заплющувалися самі по собі, було відчуття наче вони ось – ось луснуть.

На ранок повідомили новину про готовність інших общин допомогти. Гаїну з Зорею закинуло до Кришталевої Квітки та там вони жили кілька днів у храмі. Феї в Озері розбирали завали та лікували травмованих, будували тимчасові хатинки для фей. Через кілька днів поштова бабка принесла листа в храм Кришталевої Квітки, знайшла рудого хлопця та дівчину.

«Любі діти, Гаїно та Зоре. Новини дуже погані. Підійдіть до працівників храму та покажіть їм цього листа:

Я, Маркіян Сяйво, батько Зорі та Гаїни Сяйвих, прошу відвезти моїх дітей в цілості до Озерщини за скромну плату у найближчі кілька годин. Буду щиро вдячним та винним. У випадку відмови прошу надіслати мені відповідного листа та я сам заберу їх через кілька днів.»

З цим листом Гаїна підійшла до однієї з вчительок, яка допомагала в храмі. Зрештою, вже через кілька годин Гаїна та Зоря були вдома, їх привезли якомога швидше за допомогою птаха. Всю дорогу діти жахливо хвилювалися і вже зрозуміли, що тато помер. Тільки картина була набагато страшнішою, ніж здавалося:

Батько зустрів дітей, стримуючи сльози. Ще кілька хвилин й на обличчях підлітків з'явився незбагненний жах: так вони дивилися на обвуглене тіло тата. Нічогісінько не лишилося: гострі прозорі крильця, чорняве волосся, шкіра, губи, очі — все згоріло.

Зоря ще довго не міг збагнути, що тата більше немає. Без нього було холодно. Ніхто більше не поведе дивитися його на зорі, не полетить з ним на сові до кентаврів, не спитає чи смачні його страви, не закуйовдить його руде волосся легкою рукою. Жити було більше ніде.

Батько почав божеволіти: не розмовляв, не ходив до храму, не з'явився на похоронах, що відчувалося, як зрада. Досі розмовляв тихо із самим собою, йому марилося, що Сяйво поруч.

Старша сестра стала грубою, не хотіла чути про стан сім'ї, про навчання зовсім забула та не виходила поговорити. Тільки іноді мовчки підходила до брата і починала плести йому коси, а коли він щось казав, то наказувала йому стулити писок.

Зрештою, батько став приходити у норму та вирішив, що їм більше не місце в Озері: прізвища у них більше не було, будинку та речей теж. Сову Маркіян лишив в розпліднику. Скандали були гучними та довгими: Гаїна вперлася та, навіть, побилася з батьком, але дорослий чоловік, вочевидь, переміг.

Вже зовсім скоро шістнадцятирічний Зоря опинився в Кришталевій Квітці: з дому не виходив, з іншими феями не спілкувався. Історія їхньої сім'ї лишилася секретом до цієї общини. Покійного тата вони називають мамою та дружиною, коли поруч є інші феї.

Гаїна повністю окунулася в роботу: брала уроки у місцевих цирюльників, ходила по домівках робити зачіски та стригти, а коли роботи не було то додому не поверталася все одно.

Попри свій поганий настрій, він не міг не помічати красу общини та місцевих дівчат...

З Меліссою та Амариліс Зоря познайомився на місцевому святі на честь Ніранен. Вперше за довгий час батько вмовив Зорю вилізти зі своєї мушлі та виступити на святі у виставі, що прославляє мудрість Ніранен, цілителів та матерів. І все, на диво, було добре.

Ці троє стали досить близькими друзями тепер! Разом у них були пригоди, вони разом навчалися та веселилися. Через якийсь час, у них почався цікавий підлітковий роман. Зрештою, перший невмілий поцілунок у нього був з Амі. Зоря вже нафантазував собі щасливе сімейне життя з нею, знайшов якусь надію в собі, як на наступний день Амі прийшла з дуже короткою стрижкою, сестри не розмовляли, а батьки дівчат були розлючені...

Ще через якийсь час, жахлива новина облетіла общину: всіх п'ятьох сестер багатих кравців викрали. Зоря з іншими феями шукав по узбережжю, в лісі та літав вперше за кілька років до кентаврів, з якими дружив колись тато. Все ж таки, це вони колись давно знайшли його, такого малого, в траві. Та зовсім скоро, пошуки зупинилися. Тіла двох сестер з п'яти були знайдені далеко від будь-якої общини. Зоря похоронив Амариліс з Меліссою, Віолетту з Каміллою та Амброзію. Він відчував, наче всі, кого він так любить — зрештою помирають.

Десь понад рік жив з кентаврами, а саме з Аполло — видатним астрономом та найкращим другом тата. Разом вони розділяли горе. Рудий поглинувся у вивчення магії та бою зі списом. Він познайомився з мандрівною феєю, колишнім воїном та попросив навчити його й той погодився. Зовсім скоро повернувся до Квітки. Роки проходили швидко та похмуро, але Зоря відчував, як з кожним роком розпач залишався десь позаду.

 Удар блискавки став трагедією на сторінках Озерщини. Від вогню постраждало близько тридцять відсотків споруд в общині, загинуло дев'ять фей і ще близько двадцяти п'яти отримали травму. Досі, гуляючи по вулицях великої общини можна побачити дорослих фей зі спаленими крилами та старими шрамами від опіків чи інших травм. В общині діють роковини цієї жахливої ночі. Кожного весняного року феї ходять до храму, моляться за жертв, приносять дари на пам'ятки про мертвих.

11. Мета персонажа: Зоря мріє про державу для Фей. Але, очевидно, він цього не побачить у своєму житті. Його основна мета – зробити все, що в його силах, щоб забезпечити світле майбутнє для своєї раси; бати таким самим сміливим і сильним, як його сім'я; подавати приклад іншим.