Жуль Войцех

Зовнішність: 

Чоловік зростом 173 сантиметра з прямою підтягнутою поставою і широкою, що ледь помітно кульгає, ходою. Його манери розкуті, але не нахабні.  

Крислатий старий капелюх з темної шкіри мне чорняве, та вигоріле на сонці, волосся. Якщо придивитись то і шкіра обличчя трішки плямить загаром, що не сходить роками. Його очі дещо розкосі і на усяку міру вважались би чорними, та каламутно розливається в них якась зелень. Брови теж вигорілі, нависають над поглядом полем шляпи, а над виразним підборіддям неглибокі зморшки тягнуться до пересохлих губ. 

Його одяг важко назвати модним, він простий, не привертає зайвої уваги. Вправно пошитий з якісних, дорогих тканин і шкір. Часто запилений або навіть брудний. Поясна сумка, як нерідко і ефес шаблі, приховані за кейпом, пончо або іншою широкою накидкою за сезоном. 

Має кілька помітних серповидних шрамів — на грудях і поясі. На одному з таких шрамів невелике тату молі. 

Навички: 

Член банди “Німа Шляпа”; 

- Верхова їзда; Користування пастками; Полювання на дрібних звірів: Виживання в диких умовах: костри, дика кулінарія, намети тощо; Грамота; Дуже посередня гра на струнних інструментах і : Базові навички мореплавства(управління судном); Читання зірок; Читання карт; Рибалка; Взлом типових замків при наявності відмички; Етикет; Посередній навик читання по губам; Маскування; Поглинання алкоголю; Посередній навик ремонту повозок, одягу, зброї тощо; Навик роботи з різного роду документацією і відповідно досконале знання законів королівства Селестор;   

Володіння зброєю:  

- Володіння рубаюче-колючею клинковою зброєю 3 рівень;   

- Вогнепальна зброя 2 рівень; 

- Рукопашний бій 2 рівень; 

Ремесло: 

- Лікарська справа 3 рівень; 

Інвентар: 

- Міцна шкіряна броня; 

- Якісний похідний одяг; 

- Тепле пончо або кейп за сезоном; 

- Шкіряні сапоги; 

- Люлька

- темний і щільний шмат тканини (бавовна, 0х80, чорна) 

- мішок вівса - 40 см

- жетон добровольця міської варти;

- 100 г тютюну

- 2 сорочки, 2 пари штанів, 1 пара туфлів

Зброя: 

- Шабля з якісного сталевого сплаву. 86 см, а вага 500 г (додаю зображення); 

- Прихований сталевий кинджал 17 см, а вага 160 г  ; 

- Револьвер на 5 куль; 

На поясі:

- Бурдюк з водою; 

- Кулі для револьвера (21); 

- 176 золотих, 78 срібних монет; 

На коні: 

- Мандоліна; 

- Похідна їжа; Намет; Карта Селестору; Похідний набір для шиття; Мило; Шмата для вмивання; Комплект столових приборів і казанок; 

- Інструменти лікарської справи:

• Чисті бинти ( 7 мотків)

• Ножиці (1 шт)

• Скальпелі (3 шт)

• Пінцет (1 шт)

• Голка з ниткою

• Антисептик (спирт)

• Лубки для фіксації переломів (2 шт)

• Пластирі (10 шт)

• Мазі від опіків ( дві баночки по 50 грам)

• Ганчірка (чиста і мягенька бавовна)

Також: 

- Поверх будинку у Фіренції (за документами у власності Хенріка Керца); 

Характер:  

Жуль авантюрний гедоніст, якого від головоріза відрізняють лише мотиви — він любить саме життя більше за гроші, владу або успіх у ньому. Не зберігає у собі злість і не схильний до мстивості. Обожнює смачну їжу, м'яку постіль, музику і мальовничу дорогу у веселій компанії. До життя ставиться з великим запалом та азартом. Спроможний на жорстокість, але не садизм — щиро вважає, що той, хто не здатний на жорстокі вчинки, неминуче стане жертвою того, кому моральні принципи дають змогу їх здійснювати. Він завжди метався у своєму моральному кодексі між істинно альтруїстичним шукачем пригод і безпринципно продажним авантюристом, єдиною мотивацією для якого служив дзвін монет і бажано з доважкою у вигляді пекучого азарту. Жуль завжди жив виключно одним моментом. Ішов уперед, не озирався ні на злісне засудження, ні на гіркі сльози тих, кому завдав тяжкого душевного болю, ні навіть на теплу і щиру подяку. Він вільний художник, для якого простора життєва дорога — це чисте полотно, а пензель — стислий у руці вірний клинок. Ні, Жуль завжди був далеким від понять честі, геройства, лицарських доблестей. Йому важливим є його головний принцип — відсутність принципів. 

Він мінливий романтик, що здатен на щире і безкорисне кохання, але давно втратив віру у це. Він вірить у чесність людей, знає що правдиво жити на світі можливо, але не треба. Монах, Король, успішний воїн або лікар — ті хто ще не попались. Разом з тим переконаний що сам щиро не любить вдаватись до обману. 

Його настрій, бажання і прагнення постійно змінюються — він не здатен присвятити життя чомусь одному. На шляху до далекої мети він завжди захопиться іншою. Швидко звикає до чогось нового, але ніколи не відкине своє кохання до свободи.  

Слабкості: 

- Емоційна прив'язаність до близьких людей; 

- Нульові знання магії; 

- Недалекоглядність; Емпатичність;  

- Вразливість до маніпуляцій і обману; Поблажливе ставлення до брехні; 

- Залежність від якісного курева;

Біографія: 

1. Таєнфорт. 

Жуль — єдиний син із четвірки дітей, народжених у сім'ї Таєнфортського розкрійника Амбера Войцеха і, уродженки Роузфордського узмор'я, Ніхель Войцех, — у минулому Ніхель Кантер, — колишньої робітниці свічкового виробництва. З самого дитинства Жуль, на відміну від батька, сестер та й взагалі більшої частини родичів, не злюбив текстильну справу. 

[...] 

До шістнадцяти років юний Жуль був випнутий з будинку на сирі вулиці Таєнфорта. Оскільки Таєнфорт — це не місто з портом, а порт з містом, він мав дуже короткий шлях у пошуках зайнятості на суші. Він почався з найзвичайніших портових банд дрібної шантрапи, які, як завжди було, є і буде, швидко збиралися в міських провулках і так само швидко розпадалися, коли відловлювалися жандармами або пересварювалися один з одним через черговий «легкий» прибуток. Одні залишаються працювати в порту, інші наймаються до першого-ліпшого капітана, виходячи в море, а треті йдуть далі по слизькій доріжці в район сирого двору. Туди б і попрямував єдиний син сімейства Войцех, якби тільки одного разу йому не довелося під дулом рушниці зайти до Управи Благочиння, щоб отримати направлення на проходження прискореного курсу стражницької підготовки. 

Це було обдумане і виважене рішення, приводом для якого стала Маргарі Нешвілл, донька на той момент чинного капітана міської варти - Кліффорда Нешвілла, а за сумісництвом дуже близька подруга Жуля. Вона до знайомства майбутнього стражника з її батьком дивовижним чином не згадала про посаду останнього.  

Мисливець за припливами сприяє лютим воїнам, і капітан був саме з таких. Чимало бардовських пісень склалося на згадку про боротьбу його міста з піратством: про мечі, які він розтрощив; про сирот, яких він створив; про ворожі душі, якими він щедро встелив морське дно. Містяни любили говорити, що таких людей з дитинства супроводжує подих Дарстана: безжальний борей огортає їх і в битвах, і в творчості, і в коханні. Їхня слава кується гуркотами його щита; 

Навряд у хлопця взагалі був вибір. Тоді ще юному Жулю дуже пощастило не опинитись викинутим з вікна, коли люблячий свою доньку батько застав парочку в самий непідходящий для цього момент. Рівно через місяць, перед ликом богів, Жулем було вимовлено дві урочисті клятви: про подружню вірність — під вінцем, про захист городян і збереження благочиння — під прапором з якорем, в управі міської варти. 

Варто сказати що вибраний життєвий шлях передбачав кладязь скадних рішень у війні з злочинністю, адже часто методи роботи вартових зовсім не відрізнялись від методів головорізів. Відповідно до розробленого радою вищих дворян і затвердженого лордом-адміралом Кейнаном Деріл в 1015 році від Великого Землетрусу укладення: обов'язки, повноваження та структура міської варти, — «Стражницького статуту», — що охороняє безпеку, перетворювалася на структуру, обов'язки якої виявлялися практично безмежними; вона виконувала функції більшості муніципальних інституцій та установ, або стежила за сумлінним дотриманням цієї ролі інших тих, чиї обов'язки не були повною мірою переведені на міську варту. Виходячи з вищеописаного уложення, повноваження стражників значно розширилися, однак, у різних районах і стосовно людей різних громадянських статусів істотно відрізнялися. Таким чином будь-який заможний городянин, який проживає в Аптоні, може, залежно від тяжкості його провини, розраховувати на те чи інше ввічливе звернення і менше, або зовсім відсутнє, рукоприкладство, коли до звичайних інородців та іноземців, найчастіше застосовуються досить жорсткі методи впливу: «Аж до вбивства на місці, якщо він, по дурості чи наміру, вирішить напасти на стражника, законослухняного, або всякого підданого богам Таваїну таєнфортця» («Стражницький статут», 58 пункт).

Ставлення таєнфортського населення до варти можна розмежовувати двома зміцнілими жаргонізмами: насмішкувате, але по-домашньому затишне і зовсім не образливе — «жандарми» (в районі Казарм, Аптоні, Крючці і на вулиці Мореходів), і грубе, що відкрито виражає зневагу — «свині» (у Сиром Дворі та портових районах). За деякими думками, причиною неприязні останніх є надмірна кількість іноземців, більшість із яких масово зосередилися в Гавані та найближчих до неї районах міста. Саме вони найчастіше, порушуючи закони навмисне або з незнання, потрапляють під увагу правоохоронців, а ті, найчастіше, самі ставляться до гостей міста з упередженістю виявляючи грубість. 

Багато інородців є піратами що звозили з Вільної Гавані заборонені товари від табаку з наркотичними домішками до рабинь для борделів, роботу яких законникам не вдавалось контролювати. Справа, яка поєднала у собі дві найбільші проблеми міста, а саме дискримінація та тотальна зневага заможних містян простого люду і постачання піратами контрабанди, доленосно піднесла кар'єрний ріст Жуля. 

[...] 

У віці двадцяти років він став батьком. Жуль був на службі близ проведення міських зборів коли повідомили про новину. Він став батьком дівчинки, свого первістка! Коли ж йому сказали другу новину вся радість щезла вмить. Жуль прожогом помчав. Усі члени родини вже зібралися, щоб привітати Маргарі, його дружину, і відсвяткувати появу на світ їхньої доньки. За шість годин Жуля спіткає таке божевільне горе, яке буває лише в найтрагічніших драмах. 

Сестра Елі зустріла словами: «На нашому домі прокляття. Мама вмирає. Маргарі також». Близько опівночі дві жінки вже були непритомні. Усі думали, що досі молода і красива Ніхель, якій було тільки сорок дев'ять, перехворіла на важку застуду, але, як виявилося, це була летальна форма черевного тифу. О третій ранку Ніхель померла. Жуль був біля ліжка матері в останні хвилини її життя.  

Зовсім юна Маргарі пішла у засвіти в його обіймах менш ніж за дванадцять годин після смерті свекрухи. Згодом їй діагностували ниркову недостатність, симптоми якої ховалися за звичайним для вагітних нездужанням. Тієї ночі Жуль поставив у щоденнику великий хрест і написав коротке речення: «З мого життя пішло світло». Два дні по тому він зробив іще один напис: «Ми мали чотири роки найбільшого й нічим не затьмареного щастя. Не знаю нікого, хто був би щасливішим за нас». 

[...] 

У 1029 році від Великого Землетрусу Жуля було усунено з посади молодшого ефрейтора через участь у змові проти королівства та вчинення неправомірних насильницьких дій у відношенні до поважних членів дворянської ради. Без зібрання суду винесений вирок — смертна кара. Чи варто казати що лише процес прийняття цього рішення, з моменту коли Жуль вперше переступив межу дозволеного, затягнувся на довгих три роки. З допомогою підпілля і підкупом вартових йому вдалось покинути місто. Нічний шлях звивисто стелився; білів в молочному місячному світлі засніжений цвіт дерев до самої Вільної Гавані. Він покинув доньку яка ніколи не згадає його обличчя. 

2. Вільна Гавань. 

Місце де збираються пірати та головорізи усіляких мастей. Вогнева сила обіцяє убезпечення кожного відщепенця, якого з тих чи інших причин не приймає цивілізований світ. Сам біс злизав молодого Жуля, і навіть минула співпраця з контрабандистами не допомагала з налагодженням життєво необхідних  зв'язків. Нажитки колишнього вартового весело залишались в борделі та ігровому домі. У прогулявших всі гроші було два шляхи у гавані — набирати борги з сліпою вірою у спроможність швидко і багато заробити неймовірно залишившись серед живих, або найматись на найбруднішу роботу з не меншим ризиком негідної смерті. Так Жуль почав брати участь у боях, та не стільки заробляв як насолоджувався битвами. Саме на одному з цих боїв супротивник лишив його, фортуна розпорядилась, кількох зайвих зубів і тяжко травмував ліву ступню.

Там йому довелось зустріти Хенса Бей — певно що найбільшого в гавані поціновувача рідкісних магічних трактатів та за сумісництвом власника букмекерської контори “Драний когут”. Контора займалась організацією бійок яких тільки можна було уявити, але особливо цінувались видовища за участю магічних істот. Турніри з використанням вогнепальної зброї теж захоплювали невибагливих глядачів технологями, Жуль теж зацікавився диковинкою якою володіли місцеві авторитети не маги.  Тим кому пощастило побувати в гавані у потрібний час знайомі ті легендарні когутовські гасла: “Десять фейських лярв на медведя!”, “Срав пес їх матері гном проти павука-піроманта!” тощо. За букмекерським обліком доходів, а простою мовою організацією вибивання грошей з боржників, Жуль провів два наступні роки свого життя. Знайшов коло однодумців і товаришів не тільки серед когутівців, але й інших союзних організацій.  

Саме тоді міцна дружба зав'язалась з на той час абордажником бригантини “Обранка Капітана” Дарісом Бутилем, за наведенням якого він зміг виміняти справний револьвер на інформацію про переможців найближчих боїв, та мисливцем за головами Хенріком Керцем. Їх об'єднала ідея організації власного, легального, бізнесу на території королівства у якому вони розшукувались. План був простий як мідяк — відправитись на захід з підробленими документами. Була зібрана невелика шайка пропащих вишкребків, готових на будь що заради наживи (у вузьких кругах пізніше вона стала відома як “Німа шляпа”.)  

Гульня даремні думки плодить; даремні думки до мандрів доводять, а в мандрах — пропащий чоловік. 

Велика даль, шаблі та міцний алкоголь — плани пишуться у дорозі. Жуль навчився у Бутиля користуватися револьвером та продовжував відточувати цей навик продовж більшості майбутніх набігів. Караван об'їздив землі кентаврів, королівства людей та деякі території гномів.  

[...]  

У 1032 році заслугою пана Керца колективу невідомих та амбіційних підприємців вдалось осісти у Фіренції та викупити ательє. На посаду головної розкрійниці і швачки була найнята така собі Нінель, вихованиця місцевого сиротинця, котрій ще у підлітковому віці вдалось здобути місце поруч з справжнім майстром у цьому ательє. Після смерті майстра вона виявила бажання прийняти на себе його обов'язки.   

Через рік ательє стало місцем зберігання наркотиків і отрут для подальшого розповсюдження товару містом. Хенрік Керц особливо захопився розвитком справи та за кілька років став хоч і маловідомим, але поважним підприємцем. Бутиль займався організацією доставки товару, і тільки Жулю на диво швидко надокучили будні зайнятої людини. Він залишив бізнес та з деяким капіталом відправився у подорож тотального марнотратства всіма найприємнішими благами західного континента. Шляхи друзів розійшлись.  

3. Пилові багна. 

Пилові багна — болотиста місцевість яку живлять підземні джерела. Більша її площа лежить на території Північних степів Керна та тягнеться вздовж пагорбів Південного Саластару. Це жахливе місце для життя, але іншого вибору у болотного люду немає. Місцеві болотоходці давно адаптувались до торфів, вибудували кілька невеликих сіл та інфраструктуру з містків та засипів. Саме ці болота виявились зложищем рідкісних вологофобних рослин-торфоутворювачів — це головним чином сфагнові й гіпнові мохи: гільєш, найніраш тощо. Після виявлення у 1032 році їхнього унікального впливу на живі організми болотоходцями, рослини набули великої цінності через ажіотаж зацікавлених алхіміків. Місцеві, що зайнялись їхнім масовим продажом, з простих і ізольованих від цивілізації селян набули статусу заможних людей. Мисливці за багатством наймались до місцевих на службу. Вільні крамарі звозили товари з найближчих міст та розпродували їх за захмарними цінами. Короткотривалі але досить гучні слухи про багатство тих хто не знає ціну грошам не оминули й різного роду шахраїв та злочинців. Все частіше почали відбуватися незрозумілі вбивства болотоходів.

Жулю пощастило опинитись у тому місці і в той час коли він вкотре розорений почув про можливість брудного заробітку. Як завжди план його невигадливий. Вдалось зав'язати романтичні стосунки з сестрою торговця травами — Гретою Ренко, молодою, безвідповідальною мрійницею.   

Запорукою весілля став контракт про збереження майна і коштів у повнокровних болотоходів, який Жуль згодився підписати за порадою Картеля зійного Сплаву. Передбачено було що кошти Грети Ренко можуть перейти у спадок тільки до повнокровного болотохода, або прямого нащадка жінки. Себто по відсутності змінених умов, у випадку загибелі самої дитини спадкоємцем стане найближчий родич.  

Ситуація в місті загострювалась, і шукаючи впевненості у тому що план не зірветься, одразу після весілля був підписаний ще один контракт. Таємний і з Картелем. У ньому йшлось, що в замін на повну підтримку Жуля зі сторони, Жуль зобов'язується слідувати плану і діяти не тільки у своїх інтересах, а і у інтересах Картеля. Таким чином останньому мало дістатись дві третини з спадку. Приєднання до роботи Картелю розширило можливості впливу на багнах. З легкого рекомендаційного пера пройди був найнятий на посаду штатного детектива. Саме так потреби що спонукали Жуля до розбоїв або пограбувань закривали підходяща робота і приємний шлюб. Жуль став цінним працівником і поважним громадянином, адже мав всі потрібні навички для розслідування справ що стосуються болотоходів саме так як це вигідно Картелю, і як це хотіла бачити громада.  

Масові випадки отруєння з прикриттям захворювань під крилом затвердження лікарів спонукали Жуля до початку серйозного вивчення лікарської справи і властивостей біологічних, рослинних і хімічних отрут як таких. Вірним вчителем і радником став особистий лікар голови Картеля і сумнівний товариш — напівельф Нерель.  

У 1034 році Жуль став батьком вдруге.  

У 1035 році від невідомої хвороби загинув брат Грети, одразу після цього було знайдено і тіла його дружини з дітьми. Ще через місяць тіло матері Грети.   

Численність приїжджих мисливців за багатством перевершила численність місцевого населення. Посади, враховуючи чинного Суддю, Настоятеля Собору, Голову лікарні тощо, зайняли приїжджі і наміцно засіли на них. Занепокоєні болотоходи все частіше надсилали індивідуальні і колективні вимоги у додаткових, чесних, розслідуваннях до влади сусідніх міст та навіть до самого Короля. На багна було виділено і направлено близько сотні службовців для боротьби з злочинністю і забезпечення порядку. Картель зайнявся підчищенням слідів а всі початі справи прискорено завершував.  

В останній момент Жуль відмовився від ідеї вбивства своїх дружини з сином. Кордони контролювались королівськими вартовими, територія за межами боліт — головорізами Картелю. Ситуація потребувала швидких і рішучих дій. На допомогу прийшли старі друзі, а саме “Німа Шляпа”.  

Жуль добровільно покинув посаду після початку перевірки його розслідувань на доброчесність, розкрив всі злодіяння Картеля і його голови у обмін на забезпечення переїзду сім'ї з боліт.  

У під'їзді до Вейлфорда шляпи організували вбивство возників і побіг Жуля. Там він мав бути арештований як Еліон Герферт — член злочинного Картелю, шахрай, крадій і вбивця. Та оформлюючи розшук вартові міста ідентифікували злочинця як Жуля Войцеха.  

Перший час він блукав містами, зустрів харизматичну  столичну найманку Маліку і мав низку пригод, на кшталт потасовки з дроу, на шляху до Пайкота. Коли ж повернувся до столиці, то за звичкою влаштувався у міську варту й був призначений у патруль місцевого фестивалю. Випадком чи долею зустрів старого товариша з шляп, що був одним з учасників конкурсу цукрових фігур, та вступивши з ним у змову дозволив статись страшному злочину — вбивству відомого аристократа Дагельмонта.

Недавно отримав звістку про те, що є новим власником виноробні серед мальовничих пейзажів неподалік Емберфілду. Тож нині його шлях лежить до неї, у рідні краї.

[...]  

Мета персонажа:   

- Позбавитися активного розшуку. Уникнути арешту;  

- Вберегтись від помсти Картелю зійного Сплаву;  

- Облаштуватись на виноробні.