Ельвір Саганські

По мірках ельфів, Ельвір доволі низький – 160 см. 62 кг. Його м'язиста фігура приховується нещільним одягом, який є компромісом між практичністю і стилем. На поясі майже постійно звисають два меча по лівий бік, декілька підсумків на поясі і місткий портфель за спиною. Його вуха покриті різного роду сережками. Ці прикраси утворюють його позивний в тіньових клинках, використовуючи спеціальний графічний алфавіт–шифр, розроблений для потреб підрозділів тіньових луків та темних клинків. Вуха завішані симетрично. У формі нігтів практичного змісту ж набагато менше, ніж стилю, але він тримає їх загостреними. Шкіра на руках груба. Волосся трохи хвилясте, блонд. Має жіночні риси обличчя. 

6. Навички

Член тіньових клинків, відряджений в шпигунство/зачистку осіб.

6.1. Фізичні навички

Володіння одноручними мечами – 3

Читання і письмо. Знання шифроалфавіту підрозділу. Середні навички верхової їзди, середні навички готування. Орієнтування на місцевості, лазання по вертикальним поверхням (самостійно по стіноподібним поверхням, де є куди зачепитися першою фалангою пальців; стовбоподібні поверхні діаметром до 60см), проходження важких територій, виживання в дикій природі (знаходження і очищення/знезараження води, орієнтування і пошук їстівних рослин, розведення вогнища). Жестова мова, читання по губам. Чутливий сон. Притуплений біль. Може використовуватися два меча. Тиха хода, маскування, базовий макіяж.

6.2. Магічні навички

Магія темряви – 5

6.3 Ремесло

Зіллєваріння – 3

7.  Інвентар 

Лист із завданням (шифрований)

10 зм , 30 срібних монет в мішечку.

Укорочений есток залізний, довжина 0.8м, лезо 0.7м, вага 0.8 кг, трикутне лезо.

Шабля сталева, довжина 0.8м, лезо 0.7м, вага 0.7 кг, кривина 5 см.

Флакон отрути з акокантери (паста, блокує серцеві імпульси, що призводить до смерті через декілька хвилин) 200 мл. Знаходяться в підсумках поясного спорядження. 

Комплект вільного темного одягу для міжсезонної погоди і подорожей, вицвівший від сонця чорний колір, в міру зношене;

Поясне спорядження, яке представляє з себе шкіряний ремінь, до якого прикріплені підсумки, а також ремінні системи кріплення для зброї; коричневі чоботи з м'якою підошвою, дорожній рюкзак.

Гамбенезон, набитий кінним волоссям. Залізна кольчуга. Гамбенезон поза боями зв'язаний в циліндр і висить під дном портфеля, кольчуга – на дні портфеля. 

Сережки з срібла – 6 круглі, 8 тунельних, заліза – 2 круглі, 8 тунельних, мають вставки кольорових напівдорогоцінних камінчиків, чотирикутні зірки зроблені з гальки (всі зображені на картинці зовнішності, якщо враховувати друге вухо з симетричним розташуванням). Флакончик з порошком слюди, невеликий пензлик з шерсті білки. Невелика дерев'яна шкатулка для складання своєї косметики.

8.  Характер персонажа (Не менше 100 слів)

Ельвір відданий своєму народу, щиро його кохає та бажає йому найкращого. Глобально він оцінює все у площині, наскільки корисне чи шкідливе для його раси, тож бачить ціль свого існування в служінні йому. Готовий пробачати ельфам їх неідеальність, грішки, закрити очі на військові злочини по відношенню до інших рас. Несвідомо стримується в битвах з ельфами, поки не впевниться, що його повні зусилля не принесуть непоправної шкоди. Порушення закону ельфами проти ельфів приносять йому найбільше болю.

З іншої сторони вкрай негативно ставиться до представників інших рас через виховання його роду-воїнів. Не може прийняти сучасну політику взаємодії та прийняття різноманіття, що провадиться новим королем, однак відносно добре це приховує. Через декілька десятиліть служби його ставлення до представників інших рас тільки погіршилося, ставши ставленням до гнійних жуків, переливаючись в ненависть. Тепер життя здається похмурішим, якщо не вдасться хоча б раз на місяць пустити якомусь іншорассю крові.

Сам він має високу дисциплінованість і часто може відмовляти собі в багатьох потребах, поки це не стосується певних проявів своєї зовнішності. Пишається своєю фемінністю, бажає її підкреслити. Саме через це наносить собі цятки на обличчя, як то зазвичай роблять дівчата, відростив гострі нігті і з радістю носить сережки, хоча ці мають більш духовне значення.

9.  Слабкості персонажа. У кожного вони є, так?

Ненависть до інших рас часто затьмарює його розум, через що вести з ними іншу взаємодію, крім бою, є надскладною задачею, яка з'їдає моральні сили. Притуплені больові відчуття, через які йому важко розуміти, наскільки виснажене тіло, скільки лишилося мани, чи є поранення. Погана тактильна чутливість. Тимчасове ослаблення колінного суглоба лівої ноги, м'язів передпліччя рук і спини через важкі травми – при великому навантажені швидко втомлюються, тобто довгі бої і важкі роботи є проблемою.

10.  Біографія (Не менше 500 слів)

Родився в роду Саганськіх, що здавна були воїнами на службі королівства. Їх родовід простягається до епохи завоювання. Хоча є в історії моменти, які ставлять під сумнів неперервність роду впродовж століть, однак того офіційно ніхто не довів. В роду дуже високо цінуються звичаї, тому навіть зі зміною політики королівства на більше прийняття, тут живе консерватизм. В поєднанні з бойовою дисципліною змалечку цей рід спромогається й до сих пір віддавати своїх потомків королівській армії в службу кожне покоління.

Ельвір виховувався в казках про велич ельфів, їх історію і здобутки, а також про втрати і жалобу за ним. Йому прив'язали любов до своєї раси і в поєднанні із цим – велику долю захисника ідеалів роду, величі ельфів. Він вже з самого дитинства не вмів мислити про себе, як незалежну особистість, а як про інструмент, а точніше зброю в руках своєї раси. Тож його вступ в армію стався так рано, як тільки можна.

Відбір в армії, нажаль, не повів його в Караючі длані Альтуріона, бо його низький зріст створював би проблеми для строїв в бою. Однак він же давав йому більше переваг для тіньових клинків. Все ще придатний до мечів, тож він зрадів хоч такій альтернативі, бо міг би нищити ворога і бачити, як той помирає, зблизька. Навідміну від фехтування, магію він ще зовсім не вивчав, бо знав, що та буде продиктована родом військ. Тому він обрав вчити магію пітьми, бо корисних використань у неї, на його думку, було більше, ніж в магії ілюзії. Як тільки всі нові солдати навчилися ховатися в тінях і пройшли бойові злагодження, їх почали задіювати в складніших тренуваннях, а також у боях. Багато хто його по початку не сприймав аж надто серйозно, бо він за ельфійським віком фактично дитина, дарма, що з роду воїнів. Однак його щоденні тренування, що через завзятість, більше були схожі на покарання, змінили про нього враження, як на трохи пришибленого. Врешті, після він став більше часу приділяти уваги своїм побратимам і посестрам, помагати тут і там, дбати про якісь речі замість них. Скоро така турбота стала нав'язливою, тож його стали звати мамцьою. До нього дійшло, що вони під цим мали, тому трохи збавив напір, однак не перестав допомагати, а його допомогу приймали. Вільного часу він не мав, бо займав його то тренуваннями, то буття мамцею, тож перший десяток пройшов доволі швидко. Після серії битв він особливо вибився з сил, тому йому дали вихідні і почали пускати в місто. Час тягнувся особливо довго, він не знав, чим зайнятися, що тут відбувається, бо звик до іншого життя в казармах. Відповідь на питання, чим він хотів зайнятися, ще ніколи не була такою складною. Тоді він безцільно пробродив всі дані йому вихідні, знову знайомлячись з народом, який присягся захищати. В очі постійно кидалися сережки: в жінок, в чоловіків, у вже дорослих і ще молодих, як скромні, так і розкішні. Повернувшись до служби, він почав помічати сережки і в своїх колег. Це здавалося дивним – псувати богом дані тіла шматками металу. Однак разом з тим уява вже почала малювати і його вуха з сережками. Маленькими, скромними, щоб не заважали на службі.

І так думаючи то про перше, то про друге, на наступних вихідних він пробив вуха, не зовсім розуміючи навіщо. Попри нерозуміння, інша частина його розуму вже бажала ще чогось, ще більше, то стало проскакувати і в розмовах. Його товариші прийняли це легко, бо тепер в Ельвіра з'явилася ще хоч якась риса, окрім солдатської відповідальності і мамчиної турботи.

Посестри особливо підхопили його новий інтерес і посвятили його глибше в моду та зовнішній вигляд. Це він прийняв напрочуд просто і міцно, тож поміж тренувань все більше мріяв про виходи у місто. З часом його вуха поповнювалися сережками. Наслідком цього стала ідея закріпити свій позивний на вухах, що з часом набуло того вигляду, який має зараз.

Відсутність повноліття ставала на заваді новим цікавішим видам діяльності. Через вік його вважали недостатньо досвідченим, але вдосталь досвіду він отримати не міг, бо його до нього не так легко пускали. Це стало дратуючою силою, яку він здолати не міг, не пішовши з армії, тому міг лиш перебивати її чимось. Все роздратування почало виливатися в більш жорстких тренуваннях. Ельвір й до того себе не жалів, зараз же він почав бігти до межі, яке могло витримати тіло. Загнати він себе зміг далеко, маючи притуплені больові відчуття ще з народження і загалом погану тактильну чутливість. Особливо це заважало на вихідних, коли він хотів щось відчути своєю шкірою, розділити з кимось доторки, обійми. Втім це не зупинило його і він продовжив працювати до межі, через що про нього прийшлося дбати вже товаришам.

А воєнні сутички то спалахували, то затихали на деякі роки. Тоді, окрім тренувань, робити було нічого. Керівництво, щоб особовий склад не сидів без діла і не ржавів, відправляло їх в "Новий Алантей" на покращення навичок магії. Довші зміни в обстановці давали краще освіжити голову, подумати про життя і як він його проживе. Все ще здавалося великим упущенням те, що йому не давали небезпечніші завдання через неповноліття. Однак від цих думок він міг відволіктися знайомствами з студентами академії. Він часто тут обговорював з військовими інших підрозділів питання боїв, служби, тренувань. З цивільними він спілкувався про різні дрібні і не дуже речі, тут ще більше укріпив свою тягу до жіночнішого вигляду, до того ж його обличчя й так мало жіночні риси. Саме тут він отримав звичку наносити цятки на обличчя, зробив гострі нігті. Вивчення ж магії дійшло до того, що частину речей він не мав, бо створював тимчасові замінники з тьми.

Вже після 60 роки проходили якось болісно довго. Потроху в нього закінчувалися ідеї, чого він повинен був ще навчитися, щоб його визнали гідним, однак в будь-якому разі ельфи не збиралися робити його повноліття раніше навіть з його стараннями. Він відчував, як прогрес все сповільнюється, а звістки про успіхи його повнолітніх братів якось боляче різали по його гордості воїна. За цей час він так і не був у гостях вдома через сором, що він ще недостатньо зробив, недостатньо досяг, хоча вже пройшло багато років.

Зрештою, довгождане повноліття нарешті настало і в якомусь сенсі він став повноцінним солдатом у очах системи. Тому його активніше стали посилати вглиб мертвих земель на знищення інферналів і членів каравану смерті.

Провівши п'ятнадцять років у вилазках, він показав свою корисність, навички, абсолютну лояльність службі і ненависть до людей і інших рас. Хоча останнє не зовсім віталося, але поки дипломатично і військово цим він не приносить шкоди, на це відносно закривали очі.

За роки служби він хоч і вивів своє розуміння воїнської честі, але з роками все рідше вдавався саме до такого, даючи специфіці роботи впливати на себе. Його честь часто проявлялася лиш в сторону ельфів, а до інші були ладні знищення, тож проти них можна використати будь-які тактики, прийоми. Через вирішили перевести його на навчання шпигунів. Закінчивши необхідну підготовку, він пішов на перші пробні завдання, але згодом його відкликали назад до армії. Не через те, що він не виконав, а через те, що скоро відбулася битва при Гаалдарі, одна із наймасивніших за останні десятиліття.

Героєм там він не став, лиш отримав декілька серйозних пошкоджень. Через них він на півроку випав з бойової та іншої активності, займаючись відновленням працездатності. Зрештою його знову відправили на шпигунську діяльність в Селестор і через неповне відновлення поки не відкликали на великі битви.

11.  Мета персонажа. Кожен герой мусить мати мету, так?

Знищувати всіх, хто загрожує ельфам.