Джон Полсон

Поліцейська уніформа

5 костюмів (брюки, піджак) переважно синіх кольорів, один чорний.

П’ять білих сорочок.

П’ять наборів спідньої білизни.

3 пари туфель: броги, та 2 пари оксфордів.

Чорний циліндр, чорний котелок

Зимове пальто, дві штуки. 

Демісезонне пальто, дві штуки.

Шкіряні перчатки

Квартира в ГІБ, однокімнатна квартира, загальною площею 35 метрів квадратних, аскетична холостяцька берлога з двоспальним ліжком, невеликою шафою, парою крісел, прикроватною тумбою, облаштованою кухнею, ванною та санітарним вузлом та предметами першої необхідності.

Трава полину гіркого, деревій звичайний, листки бобівника трилистного по 200 грамів. 

Книга з дресировки собак.

Паровий автомобіль:

Вага: близько 900-1100 кг.

Довжина: 3,8 метри.

Висота: 1,6 метра.

Ширина: 1,7 метра.

Максимальна швидкість 50 км/год

Змінне колесо в багажнику.

Набір для зміни колеса (гаєчні ключі, запасні болти)

Балон води 20 літрів для дозаправки. 

Насос для підкачки колеса.

Керосиновий ліхтар.

Залізна ємність з керосином 2 літри.

Вівчарка-кобель віком два роки на прізвисько “Курт”. Довгошерстний молодий кобель з шерстю сірого та чорного кольору, навколо бурштинових очей чорна шерсть візуально нагадує маску. Вага 35 кг, висота в холці 60 см. Слухняний, навчений командам питомець. 

Поводок, нашийник, намордник для собаки.

8. Намагається бути хорошою людиною, але це в нього не завжди виходить. В цілому законослухняний, чесний та вірний громадянин Імперії, що прямує до кар’єрного зростання. Зазвичай добрий до людей, не проходить повз чуже горе, намагається присікати несправедливість, недоброчесність, недостойну поведінку. Не дозволяє ображати не себе, не оточуючих. В окремих випадках буває занадто принциповий та ідеалістичний. Якщо це можливо, завжди зробить все, щоб запобігти людських смертей. Обережний, здебільшого стриманий, уважний, акуратний, іноді настільки, що стає тошно. Проте іноді у Джона стаються спалахи гніву, певні тригери можуть пробудити в ньому травматичні спогади та тоді він може втратити контроль та нанести шкоду і оточуючим, і самому собі. В такі моменти до чоловіка краще не підходити, або спробувати його вирубити влучним ударом по голові. 

9.  Спалахи гніву, залежність від препаратів. Травма горла від спроби суїциду зробила голос більш хриплим і "подарувала" Джону задишку при тривалих фізичних навантаженнях, як біг на велику відстань.

10.  Народився в Гавані Імперської Благодаті в звичайній сім’ї середнього класу. Батько працював лікарем, а мати продавала власну випічку. Коли Джону виповнилося шість, його віддали до школи. В точних дисциплінах, як математика, фізика, хімія хлопець себе добре показував, але гуманітарні предмети давалися йому важко, особливо література. Джон в упор не бачив краси в будь-яких творах та не розумів нащо йому їх вчити. Проте швидко розумів, що якщо буде показувати, що йому не до вподоби релігійні твори та поети, що вихваляють Дастра, то в нього та його сім’ї можуть бути серйозні проблеми, тому йому довелося пристосуватися. 

Батько волів, щоб син пішов по його стопам лікаря і мати бачила цю професію куди більш престижною, ніж праця на кухні, тому юного Джона в сімнадцять років відправили до медичного коледжу. В коледжі він хоч і не був відмінником, але вчився краще середнього, був досить зацікавленим студентом, але часом не вистачало концентрації, щоб досягти максимальних результатів. Все ж в молоді роки життя б’є ключем та іноді замість того, щоб сидіти на лекціях, юний Полсон обирав прогулянки з друзями та влаштування особистого життя. В коледжі він і зустрів свою другу половинку та майбутню дружину. Після коледжу їх розлучила обов’язкова служба в армії, але вони пообіцяли одне одному одружитися одразу після того як він повернеться. 

В армії Джон отримав навички стрільби та його тяга до точності та розрахунку дали йому можливість добре засвоїти снайперську гвинтівку, також там він навчився доглядати за зброєю, основам стрільби з пістолета, покращив навички медицини та отримав базове розуміння у володінні холодною зброєю. В армії хлопець знайшов справжніх товаришів, деякі з них планували продовжити службу та воювати за Імператора, деякі планували піти в поліцію, а хтось обирав геть цивільні спеціальності, власне як і Джон, котрий досі планував піти стопами свого батька. 

Після армії, як і планував, Полсон одружився та пішов працювати в лікарню. Так пройшов рік, рік щасливого життя. Джон та його дружина працювали в одній лікарні, планували майбутнє, відкладали гроші на медичний університет Джону та почали планувати вагітність його коханої Марі. Але, на превеликий жаль чарівній казці не судилося добігти щасливого фіналу. Однієї зловісної ночі, Джону довелося затриматися на роботі, Марі ж закінчила раніше та рушила додому. Чоловік затримався до ранку та розбудила його нажаль не кохана дружина зі сніданком, а офіцер поліції. Похмурий офіцер з опухшим обличчям поцікавився де чоловік був вночі та розповів йому, що тіло його дружини було знайдено в темному провулку, в кварталі від їх дому.
Сказати, що смерть дружини зламала Полсона – це нічого не сказати. Він був на межі життя та смерті. Чоловік кинув роботу, перестав спілкуватися з сім’єю та майже не виходив з дому. За щасливим збігом обставин, Джон не помер тоді, батьки вирішили провідати сина та їм буквально довелося виймати його з петлі. Після цього інциденту батько помістив його до психіатричної клініки, де колись життєрадісний чоловік провів наступні півроку. Силами психіатра та нового, на той час препарату, кокаіну, чоловіку повернули жагу до життя, наскільки це було можливо. Цей самий засіб від депресії Джон досі приймає за рецептом лікаря.

Згодом з’ясувалося, що Марі вбив якийсь волоцюга. Це було звичайне пограбування та жінка погодилася віддати гроші злодію, але не хотіла віддавати обручку, за що і заплатила життям. Волоцюга спустив все на виручене на бухло та незаконні препарати. На момент коли Джон вийшов з психлікарні, волоцюга вже був мертвий. Вбили у в’язниці. Але це не принесло Джону полегшення, а лише породило нову кризу, розуміння безглуздості та жорстокості цього світу почали гнітити чоловіка, психіатр вирішив цю проблему підвищивши щоденну дозу кокаіна. 

Бажання зробити цей світ хоч трохи безпечнішим, спонукало чоловіка піти працювати правоохоронцем. В лікарню він не міг повернутися, робота там та навіть білий халат накинутий на нього, змушували його повертатися в той час, коли в них з Марі було все добре. Власне цим шляхом Джон і пішов та поступив в поліцейську академію у віці двадцяти п’яти років. Вже не зовсім молодий чоловік був дуже вмотивованим студентом, а служба в армії давала йому певну перевагу, тим більш на польових навчаннях. В академії чоловік відточив свої навички стрільби, вивчив основи правознавства та документоведення. 

В двадцять дев’ять років Полсон нарешті поступив на службу в поліцію та зарекомендував себе як відповідальний, перспективний та вправний службовець. Через два роки чоловік вже отримав звання сержанта, на цій посаді вже рік здебільшого займається польовою роботою, бере участь в розслідуваннях, слідчих експериментах, допитах. Послідовно та старанно робить все, щоб отримати підвищення. 

Вже працюючи в поліції знайшов собі хобі, у вільний час читає книги по вихованню собак та зокрема про вівчарок, завів собі собаку породи вівчарка та з допомогою власних та сімейних заощаджень купив собі паровий автомобіль. Собака навчалася у поліцейського кінолога, адже знань отриманих з книжки виявилось недостатньо, щоб навчити Курта всім необхідним навичкам.

11.  Боротьба зі злочинністю у всіх її проявах, просування по службі, щоб мати більше засобів для боротьби зі злочинністю та покращення ефективності поліції.