Демієн Адам Лоусон

7. Інвентар:

• Велика сумка з купою кишень (7)

• Дорожній старий плащ.

• Дві пари штанів.

• Три сорочки (чорна, синя і червона).

• Запасне спіднє. 2 комплекти. 

• Широкі сині шальвари на східний мотив.

• Три легкі сорочки-розлітайки на запах з широкими рукавами і поясом, що зав'язується. Кожна доволі яскрава (жовта, червона і зелена) з шиттям по краю і на рукавах срібною ниттю.

● Теплі речі: штани, сорочка, куртка.

• Два шкіряних паска з металевими пряжками.

• Теплий дублет.

• Шкіряна куртка з кишенями.

• Десяток мішечків для трав.

• Срібний медальйон з невеличким овальним шматочком бурштина на шкіряному шнуру. 

• Набір видмичок. (6 штук)

• Шкіряний гаманець.

• 130 зм

• Мідний казанок на три літра. 

• Шматок полотна 2 метри на 40 см для перев'язки ран.

• Одне зілля зцілення на 3 прийоми у скляній пляшці з корком. 

● Уламок кришталю мрійливого плану.

8. Характер Лоусона дивним чином поєднує у собі сарказм, чорний гумор, недовіру до інших, жорстокість, ввічливість, гарні манери, зверхність і бажання захистити найрідніших і найближчих.

Він міняє жінок, як рукавички. При цьому примудряючись не спаскудити відносин з жодною. А от стати його другом практично неможливо. Бо чоловік нікому не довіряє аж настільки. Але при цьому він має купу знайомих, що цілком помилково вважають його своїм добрим товаришем. Демієн використовує людей у власних інтересах. Тому часто обирає ту сторону, що більше платить. Безпринципний виродок. З тих, що здатні вбити і жінку, і дитину, якщо це буде потрібно для порятунку власної дупи. При цьому Лоусону вдається виглядати трошки дурнуватим добряком. Завжди користується єдиним правилом, що завжди спрацьовує: дипломатія - це вміння покласти до чужого рота лайно так, аби лишався присмак м'яти. 

9. Слабкості:

• Боїться собак.

• Абсолютно не вміє їздити верхи. 

• Колишній любитель заборонених речовин, що кинув не так давно. 

10. Біографія:

Демієн народився у Імперії Оскира. У містечку Лоур, маленькому і практично нікому не відомому. На момент народження Дема це  було досить звичайне місто. Однакові невеличкі будиночки на кількох вулицях, що сходилися на круглій площі з будинком мерії. З розваг - місцева церква, бібліотека і збірка картинок з голими дівчатами у Дюка Росбі, яку той показував за 1 мідний кожному бажаючому.

До 17 років Демієн жив у цьому "раю", ходив з матір'ю і молодшим братом Ілією до церкви, вчив гімни, які обов'язково співав на кожному релігійному святі, добре вчився у місцевій школі, "подаючи великі надії", і навіть мріяв стати законником. Придивлявся до Кейті Бішоп - сусідської дівчини. Пару разів сходив з нею на побачення у супроводі її старшого брата, який приглядав аби Лоусон не дозволяв собі зайвого. Батько займався фермерством, вирощуючи кукурудзу. Іноді у гості приїжджали далекі родичі. У сусідньому будинку жили батьки матері, що любили нагадувати своїй єдиній дочці, що та обрала "бідного і недолугого" Лоусона замість перспективного Хейслі, що тепер був старостою.

Але все зруйнувало вторгнення інферналів. 

І хоч те сталося доволі далеко від них, але добряче зачепило навіть цей крихітний куточок Велорії.

До тієї весни інфернали були чимось з розряду дитячих страшилок і розповідей очевидців. Кожен з мешканців Лоура жив спокійно, не вступаючи у жодні протистояння, якщо ті не стосувалися саме їх. Бійки з сусідами, конфлікти з родичами, сварки з рідними. Але наступив момент коли Адам Лоусон - батько Демієна і ще два десятки чоловіків пішли воювати з цими чудовиськами, бо їх забрали практично з теплих ліжок одного травневого ранку через вторгнення потвор у їхні краї. 

Можливо, Пейтон Марч був добрим командуючим і непоганим воїном, що вів у бій один з підрозділів армії Імператора, але живим свого чоловіка та батька Лоусони більше не побачили. Замість мрій про навчання, Демієн змушений був піти працювати помічником на найближчу ферму, віддавши у аренду і власні поля. Ілія був ще малим, а матір перетворилася на безпорадну і кволу жінку, що ніяк не могла оговтатися після смерті коханого чоловіка. Саме тоді віра Демієна вперше похитнулася. Невже Дастр був таким жорстоким, що відібрав у нього батька?! 

Саме знайомство з Пітером Уерлі назавжди змінило юного Лоусона і його життя. 

Настали часи змін і 

нові часи для  нового Демієна. 

Піт і його батько не просто продавали яйця і молоко та вивозили на ярмарки худобу. У величезному сараї і у підвалі під ним ця сім'я виготовляла особливі суміші. І сухі, і відвари. В Демієна виявився неабиякий талант саме до цього ремесла.

Почавши з простого фасування і розбору трав, юнак досягнув значних висот у новій для себе справі. Він став улюбленцем і старий Уерлі відправив юнака до великого міста, де справа була поставлена вже на "широку ногу". Матір свято вірила, що її хлопчик знайшов "тепле" місце у одній з правових контор. Хоча, чого вже правду приховувати, Лоусон і справді добре вивчив кримінальний кодекс, але зовсім не для того аби використовувати той для можливого захисту невинних. Бідою стало ще й те, що молодик і сам іноді вживав те, чим торгував і що виробляв. Віра у богів щезла повністю. Лоусон бачив виворітну сторону багатого життя. Неповнолітніх проституток у борделях, вбивства, розгул, пиятику і усякі збочення, що їх так полюбляли "сильні світу цього". Навіть законники не цуралися заглядати до борделів, курити і пити "особливі" настоянки, шукаючи нових вражень і насолод.

Але доля іноді робить такі повороти, що важко втриматися на ногах. 

Молодший брат Демієна - Ілія вирішив стати поліцменом. Поки старший порушував закони, молодший їх боронив. Під час облави на злочинний синдикат Ілію вбили. І кулю випустив саме Демієн, не одразу побачивши, що навпроти нього - брат. Очі застлав і туман з ріки, і угар від настоянки. 

Тікаючи від закону і совісті, Лоусон зробив нові документи на ім'я Крістофера Холла і відправився найближчим торговим судном на інший материк, найнявшись на роботу.

 Один з матросів забагато випив і просто звалився вночі за борт. Буває ж? Буває. Тим більше, що це бачили інші матроси. Ось тут тобі горлала людина похабні пісні, тягнучи з пляшки якесь дешеве пійло, а тут перехилилася через фальшборт і шувбовснула  море з кінцями. Начебто, казав щось цей Кріс про те, що плавати не вміє. Ось тобі й маєш. А підводні течії могли затягнути людину достатньо далеко. Он лоцман може підтвердити, що ці береги і дно моря - досить небезпечні через підводні скелі і мілини.

Насправді, Лоусон, ризикуючи життям, вчепився за канати, що тримали одну з рятувальних шлюпок, заховався під її днищем коли перестали шукати "потопельника", і кожного разу, як відчував небезпеку, пірнав, тримаючись за борт і ризикуючи просто потрапити під днище і кіль. Та до берега було вже недалеко, а речі він заздалегідь заховав під отвором для гармат, спустивши ті на мотузку аж під воду. Добре, що то були гроші і кілька склянок особливого відвару у шкіряному мішечку, а не щось інше, що швидко псується. А в порту довелося залізти у смердючу бочку з солоною рибою, а потім віддати майже половину золота і усе зілля двом не дуже принциповим вартовим, яких застукав за грою у кості. 

Тут, маючи деяку кількість грошей, під новим ім'ям він почав нове життя і відкрив нову справу. Торгувати спиртними напоями виявилося легко навіть у нових умовах. Демієн вмів домовлятися і, як виявилося, варити гарне пиво і ель. Про настоянки довелося на деякий час забути. Хоча Лоусон і сам був зовсім не проти стати "чистим". 

11. По можливості, повернутися додому і знову побачити матір. А якщо усе вийде, то й забрати її на Селестор.