Вуглена Кравовець

7. Інвентар: 21 золотих монети, 5 срібних та 30 мідних монет; кишенькове дзеркальце з релігійним символом Дастра на ньому; кишеньковий золотий годинник; парасолька довжиною в 60 см з прихованим мідним мечем 25 см і шириною 3 см, 0.5 товщиною й вагою у 840 г.

Чотири штуки модних суконь червоних та білих відтінків;

Дві робочі форми;

Чотири капелюшка під сукні;

Одне легке шкіряне пальто на осінь та весну, одне тепле пальто на зиму.

Домашній улюбленець: маленький песик – компаньйон на кличку Брайт. В холці він 25 см та 6 кг вагою. Виглядає як пухнастий сивий пес з короткою квадратною мордою, продовгуватим тілом та короткими лапами. На тілі кілька кольорів, в більшости сіре, де інде темне та світле. Очі як намистинки, круглі та темні. Йому 7 років, він дуже розумний пес, який вміє розпізнавати істот, емоції, розуміє коли хтось хворіє, відрізняє ліворуч та праворуч і знає багато команд:

«Сидіти», «лежати», «атака», «дай лапу», »принести», «поруч», «чекати», «стояти», «фу».

Брайт народився 7 років тому, в розпліднику, коли за парою собак не догледіли та вже через кілька місяців народилися здорові цуценята. Через "не чисту" породу їх продавали дешевше й Вуглена поїхала за місто, щоб обрати для себе цуцика.

Перша слабкість, яка кидається в очі – маленький розмір. Для карликів він не маленька собака, а людині його легко підняти, штовхнути та захиститися. Брайт не агресивний пес, він не кусатиме іншу істоту навіть задля захисту, просто гучно гавкає та намагається відлякати, сам починає боятися, коли його не бояться. 

8. Характер персонажа: Вуглена тиха та слухняна дівчина. Вона уважна, слідує установленим методикам й правилам, любить стабільність та порядок. Їй більше подобається працювати на самоті, хоча також знайде спільну мову з іншими, тому що готова запропонувати свою підтримку. Дорослі люблять її за її покірність та прагнення бути краще. Вуглена не любить запізнюватися й всю роботу виконає вчасно.

Досить наївна та легковажна, насправді: уроки може й даються їй легко та життєвого досвіду у неї замало. Та й зі своїм страхом перед новими речами їй важко його отримати.

Якраз тоді весь порядок в голові зникає та починається повний бардак: вона діє поспішно в позапланових ситуаціях.

Дівчина обожнює тварин: з раннього віку мріяла про працю з ними. Вона уважна до їхніх рухів та жестів, що допомагає їй краще розуміти й тварин і розумних істот.

Слабкості персонажа: Вугленою легко маніпулювати, позаяк вона залежить від думки навколишніх. Ненавидить, коли щось в житті сильно змінюється, погано звикає до чогось нового. В стресовій ситуації зовсім губиться, діє як вийде, стає неуважною та поспішною та істеричною, не вміє плавати, боїться нірійців, хоча ніколи їх не бачила: її лякає ідея розумних магічних тварин. Боїться магії загалом, не знає що воно таке і чого очікувати від неї та як захиститися.

Слабка фізично, доволі слабкий зір (далекозорість) носить окуляри хіба що під час навчання, повільно бігає, невелика витривалість. 

10. Біографія: сама Вуглена завжди вважала, що була бажаною дитиною в заможній сім'ї підприємців, які володіли кількома шахтами на Тинразових Горах. У неї були близькі стосунки з батьками, у неї було все, що потрібно й навіть більше.

Більшість дитинства Вуглена навчалася вдома, з приватними вчителями: батько навіть відправив її на фехтування.

Вона ставала старшою і помічала, як часто та надовго батьки їдуть по справах та думала, що це щось пов'язане із шахтами.

Мама її Ясна, як Вуглена вважала, була домогосподаркою та проводила багато часу з донькою. Разом вони готували та гуляли. Родичі зі сторони мами мали ферму, тримали загалом свійських маленьких коней. Вуглена часто ходила до них у гості, а іноді, навіть лишалася на кілька днів, коли батьки їхали в інше місто. Там у неї росли двоюрідні брати та сестри, там вона познайомилася з тваринами й визначилася у майбутній професії.

Вперше вона зустрілася з людьми, коли відвідувала з батьками Гавань Імператорської благодаті, коли їй було 17 років. Вуглена дуже очікувала цієї поїздки: це ж столиця імперії! Там неперевершена архітектура, культура, театри, ресторани, море, величний Палац та Храм Дарста! І не розчарувалася. Батько подарував їй кольє з місячним каменем з місцевої майстерні.

Хоча ці коси погляди людською раси іноді сторожили. Та Вуглена швидко про все забула, коли літала на дирижаблі. Захотілося ось так облетіти цілий світ. Звичайно, екскурсоводи не забули нагадати про грішну магію, ельфів, нірійців, кентаврів та інших тварюк на сусідньому континенті. Історію Тинразових Гір вона чудово знала. Їй було цікаво, чи здатні тепер карлики на магію? Та шукати ресурси з вивчення магії ніколи не сміла. Тільки нещодавно бачила страту.

Зрештою, у Велеторі вона пішла до школи. Стосунки з однолітками у неї були дружні, хоча конкуренцією трохи бздило: а все тому, що вчителі її особливо любили, відносилися по інакшому. Вона була тією самою однокласницею, що нагадає за домашнє завдання.

Батьки стали частіше кудись їхати, моментами Вуглена лишалася у родичів на фермі місяць, а то й більше. Вона і не помітила, як батько став холоднішим, перестав голити обличчя, а мама зненацька знайшла собі роботу, про яку багато не розповідала. Десь з цього моменту буднями Вуглени стало складатися з навчання та дому. Іноді батько доручав працювати з документами щодо шахт, іноді вона їздила туди щоб владнати невеличкі проблеми. Вуглена вважала, що отримала прихильність тата: тепер він довіряє їй свою справу! Хоча вона іноді ловила його за "медитаціями", які йому "прописав лікар" і підозрювала, ще це якась магія, то вона в будь-якому випадку не здала б свого тата владі, тому просто мовчала.

Та одного дня все стало на свої місця:

— Вуглено, доню. — тато обрамив обличчя доньки своїми руками. Вже давно такого не було, щоб він заходив сказати "добраніч" їй, тим паче таких проявів ніжности. — Завтра зранку ми з мамою маємо поїхати. Надовго.

— Куди? Наскільки надовго? — щоки Вуглени були м'яко стиснуті холодними руками батька.

— в Астаарський Халіфат. На 4 місяці — він збрехав. Та відпустив щоки Вуглени. Сидів нерівно, трохи розчаровано.

— Ого! Що вам там робити так довго?

— Не можу сказати. Сам поки не знаю. — він провів рукою по бороді, яка з кожним місяцем тільки густішала. Дивний у тата був стиль, звичайно.

Вуглена відвела погляд на свічку та склянку води біля її ліжка. Не любила дивитися в очі при розмові.

— Ми їдемо надовго. Пообіцяй, що будеш в безпеці, добре? — Карлик підвів погляд на доньку. — Пообіцяй.

— Я обіцяю, батьку. Я ще попрощаюся з мамою зранку.

— Звичайно. — Він хотів було обійняти її та не знав як. Встав та вийшов з кімнати, — добраніч. — Щоб зустріти за дверима свою дружину, яка ховала заплакане обличчя та підслуховувала розмову. З ока батька крапнула сльоза з останніми залишками почуттів.

Вуглена встала ще до сходу сонця, та коли пройшлася по будинку – нікого не було. Взагалі нікого. Та вона все одно пішла на навчання, готувала для себе обід та вечерю, наче батьки ось-ось повернуться з роботи. Ніхто не прийшов. На наступний ніхто не прийшов. Ніхто не прийшов й через місяць, два, три. 

Дядько, мамин брат, не витримав та все розповів як є.

"Як я одразу не зрозуміла? Дурне, дурне дівчисько."

В голові все потроху складалося як пазл з безліччю малих деталей: все життя Ясни та Горицвіта Кравовців, закоханої пари з дитиною було суцільною брехнею. Вони вели подвійне життя, були частиною якогось дурного ордена, через якого їх відправили Дастр знає куди! І вони більше ніколи не повернуться, тому що просто так з Оскири до Селестору і навпаки ніхто не плаває!

— Дурний орден, дурна влада, дурна імперія, дурний Селестор, дурна магія, дурні батьки!

— Ти дурна! Тихіше будь... — дядько приклав палець до губ. Не дай Дастр хтось почує.

Вуглена не знала кого звинувачувати. З часом зрозуміла, що винити нема кого.

Через пів року, вони вдали поховання Ясни та Горицвіта та без тіл – «зникли безвісти і признані мертвими в пустелях Астаарського Халіфату». Значить вони більше не повернуться? Як довго вони це планували? Невже меньше сорока років? Навіщо створювали сім'ю? Чи Вуглена і сама частина брехні?

Спадок, зрештою, перейшов молодшому брату Ясни, дядьку Вуглени: підприємська справа, будинок, в якому Вуглена живе, все що після себе лишили Ясна та Горицвіт. Та він хороший чоловік з кількома малими дітьми та своєю фермою. Завжди разом зі своєю дружиною піклувався про Вуглену, коли Ясна з чоловіком їхала геть і піклується й досі. З двоюрідними братами та сестрами у Вуглени близькі стосунки, вони наче суродженці. Офіційно, шахти теж тепер належать йому.

Все звернулося з ніг на голову так різко. Вуглена не очікувала, що так скоро житиме, як нічого не сталося. З роками, завела собаку, вступила в коледж на інженерію, практикується у дядька на фермі.

Та десь глибоко всередині, вона досі зла і сама не розуміє на кого.

11. Мета персонажа: знайти батьків та жити щасливо без утисків з чиєїсь сторони.