Беґґар

7.  Гамбезон, шосси, завищені шкіряні черевики

Мотузка, що править за пасок ( 1 метр ) — 1. 

Казанок старий ( 1.5 л )

Ложка дерев'яна 1 шт.

Залізний кинджал  з дерев'яним руків'ям (Довжина клинка: 40 см, Ширина клинка: 4 см у найширшій частині, Рукоять: 15 см)

Потужне зілля зцілення 1шт ;

Еліксир Морозного Дотику 1 шт

Зілля водного дихання

еліксир драконячого вогню

2 ельмерили 

В'язаний светр з бавовни

Шкарпетки з бавовни

Шапка з бавовни

Чоботи

Бавовняні штани

бавовняна сорочка сіро-зеленого кольору

Квашена капуста - 250 гр

Сушене м'ясо - 200 гр

Сіль — 1 кг

Цукор — 550 гр

Кава — 180 гр

Сир — 0,5 кг

Жир — 100 г

Спеції — 45 г (куркума, перець, базилік)

Кухоль

Шабля : Сталь, 94,5 см, 0,7 кг 

Шолом : ( Залізо, сфероконічної форми з нанісником,  2,5 кг )

бригантина ( сталеві пластини,вкриті шарами тканини ) - 7,5 кг

Короткий меч ( залізний ) ( 60 см; 0,9 кг )

Плащ з вовни

Високі чоботи

Штани з вовни

Бинти 3 шт

Маленькі пляшечки 2 шт

Швизаг

мед

ромашка

Подорожник

М'ята

кора дуба (дві порції)

Деревій 20 грам

звіробій 20 грам

244 золотих, 33 срібних монет, 98 мідних монет

8.    Беґґар — типовий представник волоцюг. Він жадібний, ледачий, неохайний,недбалий і безпринципний. Не вірить у те,, що житиме кращим життям, тому не намагається змінитися. Роки проживання на вулиці зробили Беґґара дуже жорстким. Він не гребує крадіжками, однак єдине, що він може — це швидко вихопити з рук і втекти. Беґґар боягуз і не заступиться за слабшого. Однак, у нього є зародки принципів, тому  він не нападе на беззахисного, пораненого і безневинного. Уникає небезпек, однак, попри це, готовий ризикнути заради легкої наживи. 

Ненавидить довгі подорожі і людей, оскільки за весь час не зустрів жодної людини,яка б по людськи з ним повелась. Хоч Беґґар жодного разу не бачив представників інших рас, він все одно добре до них відносяться, оскільки вони не зробили йому нічого поганого.  Обожнює смажену і гарячу їжу. 

9. Погане здоров'я, поганий запах,хвороба шлунку, страх висоти.

10.  Його звати Беґґар.  Просто Беґґар. Колись, хтось його так назвав і з того часу він себе так називає. Він не знав свого  справжнього імені і прізвища, не пам'ятав, де народився, не пам'ятав своїх батьків. Беґґар просто  був. Був волоцюгою, безпритульним, нещасним.  Скільки себе пам'ятав, він блукав вулицями, сплячи під мостами, просячи їжу в перехожих. 

Беґґар знав Брук, місто, де він жив, як ніхто. Він  знав усі  його куточки,  усюди, де можна було знайти притулок,  де можна було перечекати ніч. Він  знав, де  завжди можна було знайти їжу, де  можна було знайти  старий хліб,  що  залишився з  ранку,  або  залишки з  вечірньої торгівлі.  Він  знав,  які  місця  найбільш  безпечні,  і  які  краще обходити.  Він  знав  усіх  вуличних  злочинців,  і  знав  усі місця,  де  можна було  знайти  трохи грошей.

Однак, Беґґар не народився у цьому місті. У нього був спогад. Один єдиний спогад з раннього дитинства, це день, коли його сюди привели двоє осіб у старих каптурах. Вони дали йому шматок хліба і срібну монету, після чого залишили тут. Були це його батьки, чиїсь слуги, чи просто якісь перехожі, Беґґар не знав і не знає донині. Єдине, що він знав точно — це те, що той день став початком його занурення у саме пекло.

Брук — жахливе місто для того, аби бути сиротою, чи безхатьком. А коли ти і те, і інше — вважай, пропало. Майже всі люди у Бруку — жадібні злі покидьки, які не цуралися бити Беґґара,поливати його помиями. Діти весь час ганялися за ним з палицями і кидалися камінням. Випросити щось було майже неможливо, але малий Беґґар був доброю дитиною. Спочатку, він намагався жити по доброму. Був завжди привітний, допомагав іншим, ніколи не крав. Люди, як і раніше, залишилися паскудними, однак він думав, що це ненадовго. Інколи, йому вдавалось заробити трохи грошенят,з того Беґґар і жив.

Коли Беґґар підріс, то намагався знайти роботу. Це було буде важко, адже робити він нічого не вмів, та й ніхто не хотів наймати волоцюгу. Та хлопець не здавався і, одного разу, йому вдалося знайти роботу,вантажачи товар на вози. Робота була важкою, але господар його не бив і плата чесно. Однак, якогось дня, один із працівників вкрав мішок зерна і звинуватив у цьому випадку Беґґара. Після цього його ніхто більше не наймав.

Він, також, намагався  знайти  притулок,  але  у  притулку  його  не  хотіли  брати,  бо  він  не  був  хворим  і  не  мав  дітей. Тому, йому доводилось спати, де попало: під мостами, у лісі, у вузьких провулках і навіть у полі. Однак, його весь час намагалися звідти прогнати, побити, чи облити нечистотами.

Після серії невдач, Беґґар  вже не  знав, що  робити. Він був  один. Сам по собі Беґґар  і  ніхто  не  хотів  йому допомогти. Всі його цуралися, яким би добрим він не був. Немовби, на ньому проступало невидиме клеймо, яке бачать усі, окрім самого Беґґара. " Мерзота "

З часом Беґґар все більше переконувався у тому, що він не потрібен у цьому світі. Щоразу, коли він намагався змінити своє життя, все йшло коту під хвіст. Скільки б він не намагався, він досі був сміттям для жителів Брука. І тоді він дійшов до остаточного висновку, що  він  ніколи не  може  змінити  свій  шлях.  Він  знав і вірив,  що  він  завжди  буде  один, що  він  завжди  буде  волоцюгою. Тому Беґґар вирішив, що більше ані крихти добра він не дасть жодному з цих огидних жителів Брука. Беґґар зчерствів, як старий хліб, який не доїли і викинули. Він ображав перехожих, давав підніжки дітям, проклинав продавців, псував чуже майно і власність,а також крав. Більше він не намагався сподобатися місцевим, а тому крав все, що погано лежало. Беґґар не вмів скрадатися, чи лазити в чужі кишені, але вмів швидко бігати, тому йому було достатньо вихопити річ з рук власника і втекти. Його ненавиділи люди Брука,але і він їх теж.

Беґґар вірив, що навіть самі боги були проти того, щоб він жив добре. Через це Беґґар зненавидів богів і все, що з ними пов'язано. Іноді, коли усе було погано, він тішив себе думкою про те, що колись він зможе зробити щось таке, що напаскудить усім богам. Уявляв ,хоч перед смертю зіб'є пиху з них і дасть добрячого копняка кожному.

Проте він знав, що цього ніколи не буде і він  завжди  буде  нещасним.

11.  Наразі, єдина мета — вижити.