Ая Нур

7.  Інвентар: 

У двох кишенях два льодяника. 

Мішечок із 3 зм, 20 см, шкіряний наплічник, три маленькі м'ячики (розміром із долоню), два круглих дзвоники (запасні або ж для відволікання небезпеки в разі чого), пачки повітряних кульок різних форм (1 пачка з 8 звичайними круглими кульками), ручний насос для них, котушка ниток, ножиці, 2 пачки видовжених кульок (у кожній по 15 кульок), біле намисто, червоне намисто, 1 метр чорної бавовняної тканини. 

Три кольорові циркові булави (синя,червона, жовта): велике тіло (діаметр 10 см), вага (230 грам), довжина (52 см).

До наплічника також прикріплена плюшева саморобна іграшка ягня з закрученими ріжками, очима-ґудзиками та бантиком.

Квартира в Арто, однокімнатна квартира, загальною площею 35 метрів квадратних, затишне двоспальне ліжко, неподалеку біля стін невелика шафа з костюмами, два крісла біля вікна та столик, прикраватна тумба з дрібничками по типу цукерок і тощо, квартира облаштована кухнею, ванною та санітарним вузлом, пухнастий шарф. 

Одяг:

- Нур. 

Кольорова палітра всього костюму складається з блакитно-бірюзового кольору, чорного, червоного та жовтого, золотого. 

Головний убір: Нур носить класичний ковпак-блазня з двома довгими "ріжками", на кінчиках яких золоті дзвоники, що сповіщають про присутність блазня. 

Маска: маскарадна маска вкриває все обличчя, лишаючи лише отвори для очей, яких все одно майже не видно через чорну сітку. 

На ділянці очей намальовані ромби бірюзового та червоних кольорів, усередині яких ще чорні стрілки, що підкреслюють насмішкуваті очі. Легкий рум'янець на щоках додає милість образу, а широка чорна посмішка у вигляді вигнутої дуги — химерності, проте радість у дітей. А над очима також брівки. Дещо опущені. 

Комір: Об’ємний комір схожий на гострі пелюстки золотистого кольору з червоними акцентами, що обрамлює шию та скидається на плечі, як зазвичай у клоунів. 

Рукава: Рукава вузькі та довгі, бірюзового кольору, з ромбовидним візерунком. На плечах початок пишних рукавів круглої форми, які акцентують золоті "крила".

А також рукавиці. 

Низ: так само повітряні шорти в різних кольорах. Так само обрамлені "крилами".

Взуття: чоботи, один із яких бірюзовий у візерунках, а інший — червоний з бірюзовими ґудзиками. Довгі теплі шкарпетки теж різних кольорів. 

У костюмі сховані кишені, у які Нур часто кладе м'ячики або кеглі для ефектної появи предметів під час виступів. 

- Ая

Кольорова палітра всього образу складається з червоних, чорних і білих відтінків. 

Головний убір: невеликий червоний берет, але деколи одягає класичний чорний капелюх.

Волосся в цьому випадку заплетене в довгу косу, а біля обличчя короткі та довгі пасма, чубчик. Ая-Нур для цього образу одягає перуку з довгим і шовковим волоссям, тому може іноді визирати справжня коротка довжина. 

Маска: повністю біла маска з отворами для очей. На ній також є випуклість, яка формує пухкі губи-бантики, що пофарбовані у вигляді сердечка червоним. В області очей загострені чорні ромби, з о скидаються більше на зірку. Унизу таких "гостряків"  чорні крапочки. Над такими ж темними бровами, сумно складеними, теж цяточки. У сумі виходить дві цятки на одне око.

Аксесуари: на шиї недбало зав'язана червона стрічка. 

Одяг: смугаста кофтина, під якою ще одна облягаюча чорна, щоб приховати шию. На долонях яскраві рукавиці. Позаду на талії невеликий бант, який додає своєрідної ляльковості образу. 

Низ: чорні штани вільного крою, класичні чобітки на застібках і кнопках. 

Під клоунським одягом ховається тепла кофтина та штани, щоб не змерзнути та ніхто не побачив. 

8.  Характер персонажа (Не менше 100 слів)

   Нур — весела, радісна та глузлива. У ній всі риси, що притаманні місцевим блазням. Дівчина завжди добра та грайлива з дітьми, та це іноді лякає батьків, діти яких через кілометри біжать до неї, як тільки побачать. Нур володіє чарівністю і вмінням швидко знаходити спільну мову з будь-ким: чи то старий буркотун, нудний хлопець або ж гіперактивне маля. 

У складних ситуаціях Нур продовжує поводитися весело, знайде час, щоб кинути вдалий чи не дуже жарт. Їй також вистачає сміливості жартівливо та по-дружньому підколоти когось, а потім жалітися, що хтось може не зрозуміти її гумору. 

Настрій Нур дуже стрибає через дрібниці. І стрибає добряче: із крайнощів у крайнощі. Щоб показати свої емоції, багато жестикулює та пищить. Або ж сміється, якщо справді радіє. Це видається дещо складним, коли лише очі видно з отворів, а на масці посмішка. Та дівчина звикла оминати сум чи незадоволення, переводячи в жарт. 

Особистість Нур сильна, зможе постояти за себе та показати, хто вона й що з себе представляє. 

Нур складно мати справжніх друзів, адже в минулому потерпала від насилля, яке підірвало довіру до людей. Якісь знайомі є, але близьких — одиниці. 

   Ая — повна протилежність Нур, але в собі носить сум, розчарування, безвихідь, але й жорстокість ховається і цьому тихому та німому образі. Песимістична. 

Дівчина не говорить, адже міми мусять лише показувати. Коли-не-коли пролунає якийсь звук, та це може бути награне всхлипування та скімлення. 

Ая не має такої чарівності, як у Нур, а навпаки — рису, що відлякує людей, а не притягає. Вона надто песимістична й це відштовхує дітей, які одразу плачуть, коли Ая робить жест на собі, ніби відрізає голову. Через постійну гру в мовчанку, Ая ні з ким не спілкується. Або ж коли вона не на вуличних виступах, то часто говорить про трагічні речі, впадає в апатію і сльози. 

Її настрій не так коливається. Лишається завжди на негативі, що сам і вбиває міма. 

Вона безсоромно може образити людину, знайома вона їй чи ні. Розповідає все, що думає і як думає. Може змовчати тільки у випадках, коли їй немає діла до когось, бо зайнята чимось іншим. 

У складних і небезпечних ситуаціях жорстока, шукає собі вигоду, яку вириє будь-де. Ніколи не подумає про ліву людину. "На першому місці я і тільки я", - повторює собі Сонве. 

Проблеми з довірою також наявні. 

Дівчина за масками, ніби не існує. Вона не знаходить час на перебування в реальності, тому й характер відсутній. Здається, що "володарка" відіграє роль наглядача, поки її тілом керують інші особистості та емоції. 

Тригери для перемикання особ (Нур->Ая) : відсутність інтересу до справи Нур, висміювання справи блазня, фізичний біль, повне фізичне та емоційне виснаження. 

Тригери для перемикання особ (Ая->Нур): дарування дрібничок, сміх дитини, солодощі, позитив. 

Головною особистістю є Нур. Другорядною Ая, яка в свій період сіє сум, занурюється в себе, згадує все жахливе. Таким чином хоче розкопати в собі щось, що може нагадати про сім'ю, бо Нур блокує такі спогади. Та Ая не часто з'являється, лише за тригерами.

9.  Слабкості персонажа. У кожного вони є, так?

Альбінізм, дисоціативний розлад ідентичності. 

Нур - слабкість до яскравого світла (через альбінізм), уникання надмірних сонячних променів (щоб сховати своє тіло від цього, одягається максимально закрито), нетерпимість до тиші, відсутності шуму (не любить чути свої думки, тому притлумляє їх своїми жартами). 

Ая - слабкість до сонячного світла (тому в більшості випадків виступає або гуляє ввечері), боїться зникнути, вразлива до змін (приклад: близька людина не так глянула на неї, тому у Аї може бути вже паніка від цього). 

10.  Біографія (Не менше 500 слів)

Ая-Нур народилася альбіносом у бідній родині фермерів у Астаарському халіфаті. На час тих років вони мали жахливий врожай: нестерпно морозні зими та жахливо спекотні літа. Так продовжувалося кілька років, поки сім'я взагалі не збіднілася. Батьки витрачали весь вільний час на кількох роботах у надії прогодувати три голодні роти. 

Ая-Нур мала сестру й брата. Серед них вона була середньою, тому здебільшого допомагала наглядати за малим братом, поки старша сестра теж працювала не на одній роботі. Батьки всіляко відмовляли її, адже їй тоді було 14. Мовляли, що вона повинна думати ні про що інше, окрім навчання. Та Айша (сестра) відмовлялася слухати їх і шла наперекір їхнім настановленням. Дівчина знайшла підробіток на неповний робочий день, неофіційний, за який платили мало. Хоч це й була дрібні монети, та все ж час від часу Айша купувала братові та Ая-Нур смаколики по типу льодяників або шоколадних цукерок. 

Ая-Нур було тоді 10, їхньому молодшому брату Хасану 5. Одного дня вони вийшли на прогулянку у дворі, де паслися кури та клювали зерна, які весело кидали дітлахи. Щовечора ці двоє сиділи на сходинках будинку в очікуванні повернення Айша з роботи. Ая-Нур точно не знала ким працювала її сестра, адже роботи мінялися: то крамничка, то пекарня, то ще щось знайдеться. 

Батьки в той холодний вечір затрималися на своїх роботах. Загалом, як завжди. Малята звикли до цього, та Хасан деколи плакав і гукав маму або Ая-Нур. Напрочуд дивно, але Ая-Нур позабула яким ім'ям її кликав брат. 

Минали години, а Айша не поверталася. Ая-Нур почала хвилюватися, проте намагалася не показувати свою паніку братові, аби він не розплакався. У голові метушилася юрма різних страшних і неприємних думок. "А що, як викрали? Вбили? Або просто затримується? "

Напередодні цього дня по селищу ходили чутки, які розповсюджували інформацію щодо викрадачів дітей. Батьки наголосили, щоби дітлахи не вилазили за межі забору. Те саме сказали Айші, яка лишень відмахнулася, пхикнувши щось на кшталт:"усе буде гаразд".

Не було гаразд. 

Айша того вечора не повернулася. І наступного дня також. І тиждень. Два тижні. 

Батьки билися в істериці, як і дітлахи. Дорослі шукали доньку повсюду, писали заяви до місцевої поліції, та безрезультатно. Айша просто зникла, як і решта дітей з села. 

Це дещо вдарило по Ая-Нур, адже Айша була для неї всим. Вона навчила її багатьом речам, розповіла море всього й отак просто зникла... 

З тих пір напруга та сум не полишали будинок родини, а вікна та двері зайвий раз не прочинялися. 

Сім'я прийняла рішення про продаж курей і гусей, заради прогодування вже двох малят і дорослих. Та вони продовжували працювати на кількох роботах. На плечі малої дівчини лягли обов'язки щодо навчання молодшого брата. Письмо, читання — все, що сама знала. 

Дорослі неодноразово думали переїхати, та вони ще мали надію, що Айша рано чи пізно повернеться по стежці до рідної оселі. Та й відсутність грошей змушувала відкладати цю ідею подалі в скриньку. 

Місцева влада не припиняла пошуки. Вишукували, вистежували, але ніяких навіть зачіпок не було. Та скоро пропажі стихли. 

Коли таких новин поменшало, Аї-Нур було вже 11. Здавалося, що становище в селі покращилося: дітей гуляло більше на вулиці, напруга розсіювалася, повозок більше їздило.

Настав час віддавати дівчинку в школу, тому батьки змогли піднакопичити та придбати дівчині всі необхідні речі для школи: міцний наплічник, записники, чорнильниці тощо. 

До цього вона навчалася тільки вдома з сестрою або мамою. 

Тижні й місяці проходили просто казково: Ая-Нур відвідувала школу, приносила відмінні оцінки, щоранку із запалом збиралася до закладу, бо ж її чекали друзі. Аж поки не сталася ще одна трагедія. 

Увесь вільний час Ая-Нур проводила із Хасаном, граючись із ним, розповідаючи щось і тощо. Поки батьки працювали, Ая-Нур також і виховувала брата. Дівчина почала усвідомлювати цю нішу "старшої сестри", яку носила Айша у свої роки. 

Кінець року. Зима. 

На одне зі свят батьки подарували дітям іграшки. Аї-Нур дісталася саморобне ягня, яке зробила колега на роботі мами (нині тільки Ая пам'ятає звідки ця іграшка взялася в неї, яку носить Нур і вона сама, бо воно миле й багато дітей просять торкнутися її). 

Дітлахи бавилися біля крамниці, зайшовши на химерну вуличку між магазинами. Там завжди ходили блазні, якими захоплювалася Ая-Нур. Вони здавалися їй якимись...дивно-гарними. Містичними, веселими й немов потойбічними. Та в той день їх не було. Дітлахи сміялися, бігали й розмальовували кам'яні стіни. Народу ставало дедалі менше, адже сонце поволі сідало за руді дахи двоповерхівок, а значить — вся зла нечисть вилазить назовню, як казали бабці з лавок. 

Ая-Нур та Хасан тоді гралися біля швейної крамниці мами, куди вони часто забігали після школи. Дедалі частіше буваючи там, дівчину навчили базам шиття простого одягу. Цією діяльністю вона хотіла притлумити апатію в голові, яка нашіптувала сумні спогади, пов'язані зі старшою сестрою. 

Нічого не підозрюючи, Хасан вибіг на дорогу. Свист колес. Крик. 

Ая-Нур озирається й бачить те, чого її дитяче серце не в змозі витримати.

Маленьке тіло хлопчика впало на бруківку. Його перелякані очі витріщилалися на повозку, із якої вискочили амбали та затягли хлопця всередину. Викрадення. Його. Викрали. 

Ая-Нур тоді просто застигла на місці, не в змозі повірити в те, що побачила. Серце не билося, а повітря не надходило в легені. Лише коли чоловіки озирнулися, вона притислася до стінки, стрибнувши далі до темряви. Не помітивши зайвих очей, повозка рвонула та щезла. 

Тупий біль з'явився в грудях дівчини, шкрябаючи та скручуючи всі органи. Вона могла врятувати його. Могла... Могла, але просто злякалася. Так нікчемно з її боку, так жалюгідно. 

Потім на крик вибігла мати. Жінка озиралася та шукала сина, проте безрезультатно. Ая-Нур просто прохрипіла тоді "забрали" й стало зрозуміло. 

Усі наступні дні дівчина була замкненою в собі: не говорила, не сміялися, не гуляла. Лише відвідувала крамницю мами, вчилася шити в її колег і в самої неї. Матір теж тяжко переживала цей період, але разом із батьком трималися на плаву. 

Із плином часу, провина не зникала, проте з'являлося її вирішення. Нур. Нур, яка щоразу прокручувала позитивні моменти, веселилася та сміялась, створюючи море щасливих спогадів. Вона була спасінням для Аї, особистості з сумом у серці. Таким чином і поділилися дві особи в одному тілі. 

Згодом Нур пригадала давню мрію про роботу блазня. Вона влаштувалася до місцевого цирку прибиральницею. Удень потайки слідкувала за артистами, захоплюючись їхньою майстерністю. Вечорами прохалася до блазнів, аби ті навчили її трюкам. Не за просто так. Вона обіцяла, що шитиме вишукані костюми для їхніх виступів безкоштовно. Лишень навчіть. Ось так проходили роки щовечірніх практик аж поки дівчина не відчула себе готовою. Готовою для ролі блазня. Після того, як Нур показала свої найкращі сторони: пластику тіла, жонглювання тощо, її взяли. 

У цирку дівчина навчилася працювати з вогняними кільцями, виконувати різноманітні трюки тощо. Задля сценічного образу й впізнаваності, вона носила маску блазня. Дехто теж обирав собі якісь речі, щоби діти швидше запам'ятовували їх.

Протягом часу вона все частіше заглядалася на майстрів із метання кинджалів. Їй подобалася ця швидкість, спритність і зосередженість. Без вагань, які не притаманні Нур, вона підійшла та запропонувала себе в якості учениці. Вона була добре знайома з одним із таких, якого кликали Алі. Він був не проти. Алі запропонував Нур бути мішенню для його кинжалів,аби покращитися в своєму хобі. Дівчина довірилася йому, адже чоловік підтримував її, коли вона тільки влаштувалася до цирку. 

Щовечора після виступів Нур лишалася, щоби потренуватися з майстром. 

Усе було чудово: робота, життя... Але не дім. У ньому й досі витали спогади про Айшу та Хасона. Досі їхні силуети ходили будинком, нагадуючи про себе маленькими речима по типу іграшок і дрібничок. Ая неодноразово думала покинути будинок і просто зникнути десь поміж вулиць і будинків, почати нове життя, без спогадів про минуле. Неначе це був знак — цирк відправлявся до подорожі Оскирою і Астаарським халіфатом. Нур вирішила, це доля. Як тільки зійшло сонце, дівчина зібрала речі, залишила прощальну записку та пішла назустріч пригодам у цирку. 

Батьки не стали шукати дівчину, мовляв, вона доросла вже й зможе піклуватися про себе. 

Із часом справжнє ім'я дівчини зітерлося з пам'яті, бо воно не використовувалося та й не було таким потрібним, коли є Нур і Ая. 

Згодом, працюючи в цирку, блазень зрозуміла, що адміністрація почала все гірше й гірше ставитися до артистів. Затримували зарплатню, навантажували більше, аніж завжди. Тож дівчина пішла звідти. У той час їхній цирк тимчасово влаштувався в Арто. Дівчині подобалося це місто своєю красою, атмосферою і можливостями. Вона змогла знайти собі квартирку в одного чоловіка й сама влаштувалася до крамниці, як швачка. Однак Нур і досі горіла бажанням грати блазня, тому вдень дівчина виступає на вулицях Арто, а ввечері працює. 

11.  Мета персонажа. Кожен герой мусить мати мету, так?

Нур - знайти більше людей, які приймуть її. Розважати народ і не давати їм сумувати та нудьгувати. Досліджувати щось нове, спілкуватися з дітьми та дорослими. Дарувати радість. 

Ая - позбавитися провини та болю, які тягнуться з дитинства. Навіювати сум іншим.