Астаррал К'сеземеен

6. Навички:

брехня, хитрість, граматика, навички орієнтації в просторі Підзем’я, вміння готувати, зашивати дірки, пришивати ґудзики, плавання, вміння лазити по деревах, дахах, горах, витривала до холоду і довгих подорожей, навичка верхової їзди, добре знає літературу й математику. 

6.1. Фізичні навички: 

рукопашний бій(1)

володіння зброєю(ножі)(2)

6.2. Магічні навички: Чорнокнижництво(3)

Темна магія(2)

6.3 Ремесло: Протекторка(3)

7.  Інвентар 

шкіряна сумка 

Три металеві посріблені ножі ( 296мм)

Два освячені металеві ножі (260 мм)

легка металева броня 

гак-кішка 

5 мотузок по 7 метрів 

мило

гребінець

запас змінного одягу 

чорна накидка 

шкіряні рукавиці

крем та краплі щоб захистити шкіру і очі у випадку виходу на поверхню

4 баночки з настоянкою трав задля знеболення 

4 баночки слабкого зілля зцілення 

мішечок з грошима (50 срібних)  

Кресало

8.  Характер персонажа (Не менше 100 слів): Астаррал тримається на перший погляд гордовито і впевнено. Зазвичай відзначається спокоєм і непохитністю. Поглинає всі образи, всі різкі слова, бо просто звикла. Однак в бою вона упивається страхом ворогів, скаженіє і нищить, не бачить жалості. Вона не жаліє ні тих, з ким укладає контракти, ні тих, кого прагне вбити. Ницо бреше і впевнено маніпулює. Одначе, боїться і не знає як довіряти, як відкритися, як щирістю полонити чиєсь серце, а не брехнею. Всередині себе ховає слабку і неприйняту ніким дитину, що намагалася стрибнути вище голови все життя. І хоча, здається, досягла неймовірних висот, оглядаючись назад бачить нескінченну пустку і самотність, що йде по її слідах, нависає примарою над постаттю Заклинательки. Щиро прагне знайти в очах інших не огиду, не страх, не холод, а відклик, а щирість і довіру та може ще й краплю прийняття.

9.  Слабкості персонажа: страх втрати своє місце в тіні, прагнення завжди досягти недосяжного, захопленість приреченою і єдиною своєю подругою, контракт, котрий уклала з нею, через що втрачає потрохи сили. Поміж тим і не надто багато фізичної сили, а також расові слабкості до сонячного світла. 

10.  Біографія (Не менше 500 слів): 

 Три дні і три ночі провела матір над колискою доньки після її народження намагаючись врятувати. Зимової ночі в Підзем’ї з’явилося ще одне крихке життя, котрому не дала зникнути лише, певне, молитви. Батько нарікав, що то все через неустанну роботу і навчання його дружини. Що навіть вагітною вона не покладала рук у вивченні темної магії. За це отримав добрячого прочухана і рота більше відкривати на те не смів. 

 Попри все, дитя, що назвали “падаюча зірка”, тобто Астаррал, не віддала душу богині. Однак росла вона завжди хворою, маленькою, худою і химерною. Здавалося, що найменший промінь сонця їй буде згубним, найменший порив вітру звалить її до землі. Але мати не давала попуску, за що Астаррал була вдячна. Від неї очікувалося стільки ж, скільки і від куди міцніших брата і сестри, отож доводилося знаходити шляхи обходу, аби лиш свого досягти.

Одначе, невтомний палкий її дух ламали разом за разом однолітки, батько та й інші, хто смів було казати, що Астаррал здається заслабкою, що хворіє надто часто і надто важко. Одної ночі над її ліжком, коли нова хвороба вчепилася нікчемно слабкого тіла, батько прошепотів, що вона приносить лиш проблеми і не дав ліків. Спотворений хворобою дитячий розум не зміг тоді зрозуміти, що один з найрідніших дроу радше бажав їй смерті. Отож Астаррал лише попрохала пробачення.

 З Каас’еном і Ззір’єнною — братом і сестрою, у неї були вкрай хороші взаємини. Вони допомагали їй вчитися, коли щось було через свою хворобу пропускала, були ледь не єдиними незрадливими у світі повному зради. Та чи то може лиш здавалося…

 Мати старанно передавала дітям свої знання з темної магії. І тут вони і справді змагалися, ладні були піти на все, щоб лиш добитися похвали. Отож поки Ззір’єнна була найвправнішою, а Астаррал все не могла опанувати техніку, вона собі придумала іншу. Огортала темрявою тіло, щоб здаватися собі більшою, сильнішою, відчувати себе нарешті такою ж як інші. Відчувати себе сильною. Хоча то було всього лиш самообманом. Бо темна, нематеріальна оболонка не дава їй рівно нічого.  Погоня за силою вела Астаррал в магічну академію, вела до книг і нового захоплення — чорнокнижництва. Юна дроу вже тоді була відстороненою і не знаходила, та і не шукала, собі місця серед інших дроу. Вона звикла з тим, що місця їй немає, що її намагаються скинути, що їй не варто жити. Вона відчувала себе помилковою, непотрібною і неправильною. Певне, те лиш і допомагало їй триматися цього життя так палко, щоб ніхто не зміг зазіхнути на її місце в тінях Підзем’я. Бо вона чомусь і комусь, та і собі намагалася довести, що не є такою як інші її вважають. Не є такою, якою себе вважає. 

 Зрештою неустанна практика привела до того, що був викликаний перший інфернал. Одначе, Астаррал втратила над нею контроль, отож намагалася піймати, щоб запобігти проблем. І піймала. Піймала її там, де прийшла весна. Прекрасну і незбагненну. Потойбічну і небезпечну. На самому краю з надземним світом, де вже сліпило сонце, де вже зеленіли невідомі їй трави і свіжість розкривала в грудях відчуття мов вона заново народилася. Астаррал привласнила собі інфернала. Прекрасну жінки, що відтоді змушена була їй служити. Бо зрешто, Астаррал знайшла спосіб викликати лиш її і пов'язати їх тоді ще хитким контрактом. Хотіла мати одну і вірну слугу. Та це не значило, що інші інфернали були їй непотрібні, ні. Навпаки ця магія стала мов повноцінною частиною юної учениці. 

 Наступним життєвим поворотом для Астаррал стало бажання бути протекторкою. Вона бачила сміливу представницю Йорлсин'та лише один раз і її велич, її сила… це було те, чого прагнула Астаррал. Те, до чого вона йшла. Вона відчула, що то було єдиним шансом аби зрівнятися з іншими дроу і перевершити їх. Перевершити свою старшу сестру, що вже досягла найвищих темних магічних вмінь і відкрила в своїй душі таку якість як зарозумілість. Перевершити брата — вмілого бійця, що подався до війська та став піхотинцем, хоч вищі чини його і не чекали. Вони вже чогось досягли, вони вже були визнаними і поважними жителями Абіссалії. 

 Отож Астаррал прохала шансу стати протекторкою. Спершу її всерйоз не конче і сприймали, та єдина дроу - Маасс, погодилася передати свої знання. Вона зізналася, що побачила в молодій, неустанній учениці себе саму. І якщо й кому довірити своє місце, то лиш тій дроу, хто того прагне більше за життя, бо інакше життя їй немає. І коли аспекти не вбили її відразу, сумніви вже нікого не долали. Астаррал стала протекторкою. 

 Це змінило її, як і мало. Сім’я вже не мала значення, сама вона вже не мала значення. У неї була ціль. Астаррал звикла слідувати своїм цілям, отож проблем в досягненні третього рівня до своїх 195 років не мала. Та от ставши тою, ким мріяла юна налякана дроу, що більшість днів у році конала від численних хвороб, втрачала свідомість від перевикористання магії та не мала собі місця, зрозуміла, що це була не межа. Тільки дійшовши до того, що мала, зрозуміла наскільки це мізерно.

наскільки вона ще досі слабка і нікчемна. 

Але та, хто назвала сбе Заклинателькою могла і вміла одне краще за все на світі — укладати контракти зі створіннями, які вели зараз іншу війну - інферналами. Наразі, вона без роздуму продала свою душу після смерті, взяла на себе кілька вбивств, котрі у неї просили ті, кого вона викликала, розплатилася одним сімейним артефактом, цим самим здобувши собі кількох поплічників. 

 Єдине, що і зараз вона лишилася самотня в світі дроу. Упиваючись боями і силою, навчанням і цілями не змогла і не знала як досягти дровських сердець, аби лиш відшукати в комусь друга. Коли це стало нестерпно, Астаррал звернулася до своєї першої здобичі. Єрико. Крилату жінку з недр Інфернії звали Єрико. Років з 30 тому Астаррал пообіцяла їй вчити темної магії, взамін на просто… відзиватися на її клич. Обоє посміялися з того, що то дурна ідея, але коли було важко, Єрико відзивалася. І розуміючи, що їх час тікає, Астаррал просила ще один контракт — вони навіки будуть пов’язані, але якщо вдасться знайти спосіб для Єрико жити вічножовще, або хоча б довше, ніж ото судилося. Авжеж обидві сторони були за. 

 Зумівши щиро ненавидіти ворогів з одного фронту, Астаррал знайшла когось по той бік барикад іншої війни. Когось, ким дорожила. І якось, в лоні темряви Підзем’я, в особливо холодну, в особливо скрутну для обох душ пору, Єрико зізналася, наскільки вона зранена. Величне потойбічне створіння по-правді була хвора. Щось невідоме нищило її, щось роз’їдало зсередини. 

 З тої миті зовсім не заради себе (чи все ж думаючи про свою самотність?) Заклинателька вирішила віднайти ліки. Віднайти спосіб врятувати жінку, до котрої відчувала невимовну слабкість. 

11.  Мета персонажа: стати сильнішою у всіх підвладних їй напрямках магії. Стати сильнішою в ролі протекторки

Знайти ліки для Єрико і шлях продовжити її життя, затримати її тут.