Альфред Коларж

9. Він зазвичай веде себе замкнуто і має тенденцію до грубості та черствості у відношенні до інших. Має просту і грубу манеру спілкування, яка відображає його прямоту та безкомпромісність. Він відомий своєю відсутністю емоційності та висловлюванням свого міркування без зайвих прикрас. Це може здатися неввічливим і неприємним для інших, але це його спосіб бути чесним та прямим. Після втрати багатьох близьких людей Альфред не йде на зближення з новими, для нього всі люди з якими він мав утворити зв'язок вже зустрілися в житті. Не проявляє зайвих емоцій чому сприяє робота з енергією Анд. В моменти коли ж вони проскакують, то помітно з якою награністю він це робить. Посправжньому мало речей можуть його зачепити і одними з таких речей є дурні слова в бік його побратимів, несправедливість, зрада і небезпека близьких. 

Маючи почуття справедливості, Альф все ж здатен виявити співчуття до тих, хто потребує допомоги, що робить без будь-яких слів, лише діями. Заради цього він готовий порушувати правила. Не є типом людей, що любить привертати увагу до своєї особистості. Він також є самокритичним і не схильний до зарозумілості або марнославства, без чужої думки знає ціну власним досягненням. В роботі відзначається сумлінністю, наполегливо йдучи до цілі, готивий взяти на себе відповідальність.

У своїх подорожах та мисливських експедиціях Альфред вибирає зручний та функціональний одяг, який дозволяє йому вільно переміщуватися та виконувати різні завдання. Він не приділяє багато уваги модним тенденціям і ставить практичність на перше місце. Є аккуратним та дбайливим у поводженні зі своїм спорядженням та знаряддями для мисливства. Він розуміє важливість догляду за своїм обладнанням, чому приділяє більше часу ні ж розвагам.

Альфред, можливо, більше не вкладає багато значення в релігійні аспекти свого життя. Його моральність і цінності, швидше за все, ґрунтуються на особистому досвіді і власних переконаннях, ніж на релігійних установках вихованих з дитинства.

10. 

- Фізичні дані Альфа після прокляття погіршені, а через втрачену ногу він не здатен так само бігати, що викликає велику напругу і виглядає навіть смішно. Але удар протезованою рукою в нього буде побольніше за натуральну, все ж не з гуми зроблена.

- Корочки під лівим оком. Підтікають жовто-прозорою речовиною, сверблять перед сном, що не дає Альфу заснути, тому він часто використовує снодійні. Доглядає мазями. 

- Погіршений зір лівого ока.

- Утворення на спині. Все що про них відомо, що краще їх не торкатись. Альфред здогадується, що можливо вони є пухлинами. Доглядає мазями.

- М'ясні трубки. За його здогадками вони переганяють речовину, що не дає м'язам повністю розкрити свій потенціал, щось на кшталт м'язової отрути. До того ж, Аля точно впевнений що це через їх зв'язок з його нервовою системою в нього відсутній здоровий сон. Це ж з'єднання трубок з НС зрідка викликає заторможення подачі команд через мозок мисливця по тілу.

11. 

Дитинство.

Альфред народився в благородній імперській сім'ї в Грейвені, яка поколіннями вірно служила імператорам. Його батьки землевласники, що крім вирощування культур займалися виробництвом цегли і посуду, маючи для цього землі не тільки в його ріднім містечку, а й за його межами. Сім'я Коларжів як належить благородним сім'ям розмножувалась як кролики, тому Альфред мав двох сестер і чотирьох братів. Діти зростали в атмосфері дотримання ідеалів дастромізму і знаходження свого сенсу життя в услужінню імператору, частими гостями були неостанні імперські службовці. Їхні малі роки були майже позбавлені звичайних дятичих радощів і наповнені історіями про ворогів за океаном, потвор у лісах і відьм прихованих в їхньому суспільстві. Малий Альфред мав велике почуття справедливості, тому хотів бути захисником сім'ї від усіх можливих лих, що мало поки прояв у захисті сестер і братів від хуліганів. Але побічною стороною була підозрілість малого до своїх рідних. 

На дванадцятиріччя сестри в домі влаштували свято, на яке Альфред виявив, що та має схильність до магії, яку приховувала. Вважаючи за прояв любові врятувати сестру він пішов до батьків. Ті не захотіли здавати дитину владі і під загрозами наказали малому те ж тримати рота на замку, але той не послухав. Бажаючи отримати пораду що правильно у приятеля сім'ї, що був мисливцем на відьом, молодий вчиняє чистосердечну зраду і більше ніколи не бачить сестру. Він був покараний батьками немаючи розуміння чому, їх поясненням були лише слова "Дастр дасть тобі зрозуміти". Відносини в рідні похолили. Наступні роки юнак лише навчався і відточував себе як імперський підлеглий. Попри те що було, від його дій залежало чисте ім'я сім'ї і всі в ній це розуміли.

Життя в академії.

Після настання п'ятнадцятиріччя Альфреда відправляють в академію, що було таким собі способом привчити до дорослого життя. Батьки все ще тримали образу, але побажали сину повертатися назад чоловіком на якого зможуть спертися їхні землі. Там юнак опановує науки адміністративного факультету і знайомиться з новими людьми. 

Знаходячись поза домівкою йому відкривається можливість вирішувати самому що робити, але немаючи уявлення про забави людей, їхню взаємодію у природному суспільстві молодий губиться і опиняється піднесений місцевими хлопцями з якими опинилося жити. Кожен з них приїхав з різних куточків країни і мав різне походження, тут навіть зустрічались карлики. Перші взаємодії хлопця з оточенням були невдалі через простолюдинську кров його співрозмовників. Він їм пропонував протекцію в обмін на служіння, зверхньо ставився, не терпів недотримання манер. Причиною була відсутність уявлення іншого порядку, ні ж якась реальна ненависть до людей іншого стану. Але й серед своїх людей Альфред був не дуже популярний через надмірну фанатичність і відсутність авторитету, лише успіх в бійках дарував тому якусь недоторканість. 

Його єдиним справжнім другом став карлик Фраркулі Міфріларм, єдиний хто погодився на протекцію, бо потребував захисту своїх інженерних досліджень від кривдників. З ним вони зробили не один похід до дівчат, вийшли не з однієї п'яної хльори і тільки Фраркулі міг називати хлопця Альфом. Ще одними в кого юнак мав успіх були вчителі. Бачачи його ідеалізм і успішність в навчанні вони зробили з нього стукача, що для того було співпідставно ролі вартового, хоч на цей раз він куди більше усвідовлював відсутність теплоти цієї справи. Студенти самі йшли до хлопця і видавали одне одного щоб заслужити приязнь, хоча були ті, хто намагався очорнити його. Немало противників вилетіло з академії наклепами Альфа і таким чином, повага від оточення була заслужена через страх що всеодно не робило його успішним в очах інших. За доброю маскою ховалася ненависть до нього, він знав і задавався наскільки його дії правильні коли вони тільки додають ворогів? Наскільки така робота відповідає справжньому захисту? Яка справжня небезпека від студентів, коли небезпечні персони упускаються ним в гонитві за власним престижем? Завжди знаходив відповідь у фразі: "Хто немає ворогів, немає що відстоювати" та в писаннях "Шляху Дастра".

Служба в армії.

Після завершення навчання в академії Альфред вступив у ряди імперської армії, де його навчили багатьом важливим навичкам та забезпечили досвідом, який став важливим в розвитку його майбутньої кар'єри мисливця на відьом. Армійський досвід надав Альфредові знання в області стратегії та тактики, фізичної підготовки та бойових навичок. Він навчився працювати в команді, виконувати різні завдання, а також бути відповідальним і витриманим в умовах військового конфлікту.

Під час служби в армії Альфред взяв участь у кількох важливих операціях і бойових діях, що надавали йому бойовий досвід і покращували його військову майстерність. Він став свідком жахливих наслідків магічних атак та відьомських заклять на полях бою, що підсилило його рішучість боротися з відьмами та вивести їх з імперії. Після декількох років служби в армії та набутого досвіду, Альфред вирішив покинути армію та піти на службу мисливцем на відьом. Його рішення було наслідком бажання захищати свою імперію від магічних загроз та містичних ворогів.

Помічник мисливця на відьом.

Після завершення служби в армії він шукав спосіб віддати свої навички і досвід на користь імперії та захистити її від магічних загроз. Він вступив у контакт з мисливцем на відьом, який побачив в Альфреді великий потенціал і погодився навчати його використовувати свої навички в боротьбі з відьмами. Мисливці навчили Альфреда багатьом важливим аспектам їхньої професії. Вони поділилися з ним знаннями про різні види магії, стратегії боротьби з відьмами, а також тим, як виявляти їхні сліди та приховані уміння. Альфред вивчав всі аспекти відьомської магії, щоб розуміти їхні методи та слабкі місця. Він був вельми вдячний за цю навчальну можливість і радісно віддавався цій новій діяльності, бо відчував, що знаходить справжню мету свого життя. 

Досвідчені мисливці на відьом внушали Альфредові цінності солідарності, відваги та відданості важливій місії. Вони навчили його бачити реальність боротьби з відьмами, яка відрізнялася від ідеалізованої картини, яку подавала імперія. Вони навчили його тому, що імперія не завжди здатна впоратися з магічними загрозами і що іноді потрібно йти проти офіційних директив, щоб захистити світ від відьом. Альфред розумів, що ця робота пов'язана з великими жертвами та небезпекою.

Альфред і його побратими стикалися не лише з магічною загрозою, але й із недовірою і осудом з боку інших імперських служителів. Деякі люди у імперії вважали всіх, хто займався мисливством на відьом за чарівників або сепаратистів і обвинувачували їх у чаклунстві. До того ж, на своєму шляху як мисливець Альфред познайомився не тільки з відданими і справжніми мисливцями на відьом, але і з тими, хто звинувачує у чаклунстві практично кожну особу підряд. В імперії були ті, хто вірив, що магія є в кожному і це викликало соціальний розлад та паніку серед населення. Справжні мисливці на відьом вчили Альфреда розрізняти між тими, хто справді володіє магічними здібностями і тими, хто їх не має. Вони навчили його ретельно аналізувати ситуації і визначати наявність чи відсутність магії, перш ніж робити висновки або звинувачення. Справжні мисливці були для Альфреда прикладом відданості і професіоналізму в боротьбі з відьмами, а також виявились його справжніми побратимами.

Під час однієї з операцій вони вирушили на завдання, спрямованої на ліквідацію потужної відьми, яка була відома своєю силою та небезпекою для імперії. Під час битви відьма виявилася набагато потужнішою і відповідальною, ніж вони очікували. Вона використовувала могутню магію та темні заклинання, що змусили мисливців битися на межі своїх можливостей. Після важкої та виснажливої битви відьма вирішила воскресити своїх порожньо-окроплених прихильників, використовуючи жертву. Альфред і його товариші стали жертвою цього могутнього ритуалу. Вони були прокляті та пожертвовані для ритуалу відьми. Після відновлення відьми і повернення до свідомості Альфред опинився усередині своєї кошмарної реальності. Його тіло було покрите прокляттям, а його товариші померли.

Період морального занепаду.

Після отримання проклять і втрати своїх побратимів мисливців, Альфред впав у період морального занепаду, який тривав досить довго. Думаючи що інквізиція буде його допитувати, той починає переховуватись. Він відчував глибоку втому та безнадію, спільно з важким внутрішнім болем. Залишившись сам на сам зі своїми прокляттями та пам'яттю про побратимів, він проводив багато часу у віддалених місцях, де ніхто не міг би його знайти. Він мандрував лісами, горами і безлюдними місцями, прагнучи втекти від свого життя та зійти з розуму. Відділений від інших, Альфред спрямовував увагу на вивчення проклять та намагався розібратися, як вони вплинули на його тіло. Він проводив час підпалюючи чи підрізаючи свої прокляті частини, намагався знайти у збірнику проклять щось подібне, щоб зрозуміти їхні механізми та знайти спосіб послаблення бодай частини прокляття. Це була складна та тривала робота, інколи він навіть відчував, що прокляття намагаються підкорити його волю.

Щоб виправити свою ситуацію, він вирішив підняти моральний дух, намагаючись знайти новий сенс життя та ампутувати свої прокляті руку та ногу. Для цього він звернувся до свого єдиного справжнього друга, карлика Фраркулі Міфріларма, який за стільки років став майстром інженерного мистецтва. Фраркулі виготовив для Альфреда протези руки і ноги, що давали йому відчути себе ближчим до того, хто він був до проклять. Він відчував себе знову повноцінним. Через втрату більшої боєздатності він тепер не міг вправно битися у ближньому бою, тому Фраркулі ще подарував Алє револьверну рушницю на 6 пострілів та на випадок якщо ворог підійде близько протез руки мисливця був обладнаний висувним ножем.

Що стосується підняття моралі, то Альфред знаходив натхнення в міфах та легендах про могутніх героїв, які відчували безперечне покликання захищати світ. Він шанував пам'ять про своїх втрачених побратимів влаштовуючи обряди в їхню честь. Альф також прикладав багато зусиль, щоб вивчити їхні імена та історії, щоб ніколи не забути їхньої мужності та жертовності. Ці зусилля допомагали йому знайти новий сенс та наполегливість у своїй місії як мисливець на відьом.

Мисливець на відьом.

Після того, як Альфред відновив свою міць та підняв моральний дух, він повернувся до самотнього мисливства на відьом з новим підходом та мотивацією. Тепер він більше не бачив в відьмах загрози для імперії або людства в цілому. Замість цього, він розумів, що він вбиває їх не для захисту, а для того, щоб забезпечити своєму життю сенс і мету. Вбивство відьом стало способом вираження свого глибокого обурення і ненависті до тих, хто наклав на нього прокляття і відібрав його побратимів, спосіб віддячити їм за їхню жертву. Тепер не було ніякого обов'язку перед імперією, не було потреби у визнанні чи захисту з її боку. Він знав, що більше не може бути "звичайним" громадянином імперії і тому віддасть життя справі сповна.

12. Помстити товаришів знайшовши відьму, що вбила їх.