Pук Кхаліт

Тигреня (так її називав батько і тільки) | Берсерк | деякі просто кажуть Навіжена жінка

Людина

33 роки

Атеїстка. Вірить в кулаки і мідяки.

Те, про що всі говорять за спиною Рук, — це її зовнішність, яка здебільшого викликає здивування та переляк. Якщо подивитися на неї, то можна повірити в існування велетнів і припустити, що хоча б крапля їхньої крові тече у жилах цієї воїтельниці. Зріст жінки, навіть за мірками Селестора, де зібрані представники різних рас, помітний — 201 см, при вазі 115–123 кг. Незважаючи на широкі, підкачані плечі та об’ємну грудну клітку, її талія для такої статури залишається відносно тонкою, що створює гарний силует, особливо коли накинути на плечі шкуру тварини.

Її золоті очі, обрамлені чорними віями, трохи більше, ніж потрібно, опущені, неначе ще трохи — і жінка засне. Майже завжди її погляд видає нудьгу, однак, під час битви очі широко розкриваються й палають передчуттям перемоги. Її шкіра контрастує із золотими очима та полум’яно-червоним волоссям: вона темнувата, із жовтуватим відтінком, властивим жителям південного регіону. На шкірі видніються як маленькі, так і великі шрами. Найбільше їх на руках: тонкі лінії болю — сліди тренувань і битв — прикрашають навіть її пальці. Рук вважає ці шрами гарними завдяки своєму батькові, який називав її «Тигреням». Шрами також є на орлиному носі з горбинкою, ближче до перенісся, та на щелепі з лівого боку. Ще більші шрами розкинулися по м’язистій спині, плечах, торсі, між грудей, на стегнах і навіть на сідницях.

Природний запах її тіла нагадує нічну галявину в забутому лісі — ледь вловимі, свіжі нотки природи без яскравих акцентів квітів, трав чи дерев. Але цей аромат зникає під час довгих подорожей, коли до нього додається запах кінного поту через відсутність можливості омивати тіло.

Довге волосся, на перший погляд, може здатися недоречним для такої зовнішності та навіть незручним для воїна. Проте Рук обожнює свої багряні водоспади неслухняного волосся. Для великих битв вона часто заплітає його або зв’язує у високий хвіст. Вона також любить прикраси, особливо золоті сережки, які чудово пасують до її очей і волосся.

Попри свою професію та стиль битви, Рук не любить обладунки або одяг, що сковує рухи чи спричиняє надмірне потовиділення. Тому вона віддає перевагу тканинному та шкіряному одягу без металевих пластин. Найчастіше це штани з легкої або дубленої шкіри, тканинний верх і накидка з ведмежої шкури для холодних ночей. Рук ніколи не соромилася свого тіла й не вважала, що повинна його приховувати, якщо цього можна не робити. Тож після купання в пригодах вона може спокійно розгулювати, лише обгорнувши тканину навколо стегон.

Навички

Читання; письмо; арифметика; критичне мислення; вміння читати карти(мінімально редагувати, якщо на карті якась місцевість вже не актуальна або змінилася); мінімальні навички малювання(використовує для позначок на карті); створення звичайних вугільних олівців із гілок; трішки вміє в різблення ножем/кинджалом;

Фізичні навички

Володіння двуручним мечем — 3 рівень

Магічні навички

Телекінез —  5 рівень

Ремесло

Мисливство — 2 рівень

Інвентар 

Великий похідний рюкзак

Сідальні сумки(для сідла на коня)

Велике сідло із маленькою спинкою у вигляді подушечки.

Кінь «Сéра» — 18 років, 167 см висота, 612 кг (як і меч були подарунком на її 15-річчя від батька та вчителів)

Двуручний меч "Кастіл" ( 230 см довжина меча, із яких 160 самого леза, 7 кг), та його піхви плюс наплічний ремінь

Будинок в Форталіс, в якому досі проживає батько з наглядачкою: Має два повверхи, на першому поверсі кухня, вана, чулан і маленька гостьова кімната із каміном і домашньою міні-бібліотекою, другий поверх кімнати Рук і батька.

Спальник

Одяг( чорний топ, чорна водолазка із довгими рукавами, чорна водолазка із короткими рукавами, вільні чорні штани, шкіряні штани; високі чоботи із твердої шкіри; низькі чоботи із легкої шкіри; хутряна накидка; золоті прикраси; пояс із стальною бляхою, на нього жінка іноді вішає кошель, флягу чи мішечок із горіхами/мʼясом) тут перечислений одяг і той що на самій Рук 

Спіднє ( дві пари майтаків)

Кошель (10 золотих 37 срібних монети 50 мідних монети)

Огниво; маленький блокнот для важливих записів; декілька вугільних паличок; власноруч вирізьблений тримач вугільних олівців; кинджал(сталь, 20 см загально, 1.5 кг) для різьблення, розробки тушок; карта Селестора з власними помітками; книжечка «Бійтеся озерних бестій»; вирізблений, відполірований фалоімітатор в шкіряному чохлі(а ви що думали, я жартую?); засушене мʼясо 1,97 кг (їжа зберігається в шкіряній сумочці); 1 кг горіхів; казанок; залізна кружка; залізна ложка; залізна миска; фляга із питною водою;

Характер

Фрагмент із листа одного із найманців до своєї дружини. 

".. Знаєш, я зараз працюю з однією найманкою. Спочатку навіть не зрозумів, що то жінка. Ти кажеш я високий.. А як тобі жінка, що вище мене на дві голови? Так ще й одні м'язи. Спочатку подумав, що приємна людина, не дуже балакуча, але наче весела і можна довіритися. І про жі... *викреслено* А потім на нас напали розбійники на дорозі. Так я боявся когось вбити, бо мене б ще й зарізала своя... Казала, що стала найманцем, бо батько ним був, та і її навчив. Але по цим очам і посмішці.. я тоді вже не був таким певним, що то та сама жінка біля вогнища, зрозуміло ж, що вона просто хоче вбивати... "

Зазвичай спокійна людина, Рук ніколи не сприймала образи та насмішки близько до серця. Навпаки, їй завжди було все одно на думку інших, як і на те, що і хто каже про її зовнішність. Дуже часто люди плутають її стать, вважаючи чоловіком. Жінка ж не поспішає виправляти їхні думки, даючи можливість зрозуміти це самим. Навіть коли говорить, то зазвичай не дуже багато. Але якщо це флірт чи жінка пʼяна, її красномовність повстає у всій своїй красі.

І хоча завдяки своєму вигляду та ставленню до людей Рук привертає здебільшого жіночу увагу, жінка ніколи серйозно не закохувалася. Ще ніщо так не захоплювало її серце та розум, як битва. Справжня воїтелька, якій, напевно, навіть сняться сни, пов’язані з битвами та покращенням навичок. Не дарма жінку прозвали Берсерком. Здавалося б, її серце бʼється лише в унісон із розмахами меча, а легені наповнює повітря, коли вона важко дихає від ейфорії. У такі моменти навіть її компаньйонам не варто наближатися й відволікати, щоб не натрапити на лезо.

Незважаючи на свій вигляд, Рук любить читати. Цю любов прищепив їй батько, який вдома мав бібліотеку з книг, здобутих під час своїх пригод. Звичка була вихована і в жінці. Вона завжди, повертаючись додому, привозить хоча б одну книжку — здебільшого маленькі версії, щоб вони не займали багато місця в дорожніх сумках. І, як би це не дивно, здебільшого книжки історичні або краєзнавчі, чи бестіарії та ботаніка — усе, що могло бути їй корисне в подорожах або для їх планування.

Проте є в жінки одна риса, яка лякає багатьох: вона взагалі не емпатична людина. Рук завдячує цим батькові та його вихованню. Коли він побачив, що дитина намагається зрозуміти емоції інших, намагається їх копіювати, проте сама не дуже розділяє ті почуття, він вирішив виховати в ній цю особливість. У дитинстві й підлітковому віці дівчинка страждала через це, адже її емоції виглядали дещо несправжніми, а посмішка скоріше була агресивною, ніж веселою. Проте з часом Рук навчилася жити із цією особливістю й навіть знаходить задоволення в спогляданні за емоціями інших. Але навіть маючи силу захищати й допомагати, воїтельниця не побіжить стрімголов усіх рятувати, якщо для неї немає вигоди в цьому. Допомога послідує лише в тому разі, якщо жінка вважатиме, що може витратити хвилинку й малу частину своєї енергії комусь на дорозі. Але потім вона розвернеться, забуде про врятоване життя й рушить своїм шляхом далі.

Слабкості персонажа

Через свій спосіб життя та неприємну ситуацію жінка більше не може мати дітей. Це також позначилося на її жіночому здоров’ї, тож тепер у неї навіть немає притаманних жінкам місячних.

М’ясо, багато м’яса. Це і слабкість, і сила. Жінка їсть багато, так само як і тренується — з першими променями сонця, а також на його заході.

Легка грижа від перенесення важкої проні та речей, що викликає ниючий а іноді і різку біль в спині, особливо при нахилах.

Низька емпатичність.

Біографія

Запах екскрементів, гнилі, крові та холодного вологого повітря — це, напевно, найяскравіші запахи з дитинства Рук. Вона пам’ятала, як промерзала в будинку з дірявими стінами та дахом у згорілому селищі, де жили вже лише знедолені, бездомні жителі. Колишнє селище тепер перетворилося лише на згарище із залишками обвуглених стін.

Крізь їхнє селище проходив загін вільних найманців. Їхній командир здавався Рук більшим за весь її маленький світ. Чоловік у блискучих латах із велетенським мечем здавався маленькій дівчинці зайвим у цьому сірому селищі, що буквально купалося в бруді. Але, незважаючи на доволі страшний для інших вигляд, дівчинка не могла відірвати від найманця погляду. Їй подобалися його сива борода і мудрі зелені очі. Вони нагадували їй про весняні дні, які вона колись проводила в колі сім’ї. Навіть шрами на його обличчі не лякали маленьку дівчинку, але вперше за довгий час подарована їй посмішка зігріла її в той день, як і гріла потім упродовж її життя.

«Старий» взяв дівчинку під свою опіку. Його колегам здавалося, що це був добрий жест до бідолашної дитини й він просто пожалів її. Але чоловік не побачив у ній «бідолашної дівчинки», як інші. Якби це дійсно було так, він би, напевно, просто дав їй трохи їжі та шкуру і продовжив свій шлях.

« Я побачив звіра, чудовисько, що було готове вгризтися маленькими зубами в шию собаки, яка намагалася відібрати її здобич — усього лише огидного щура. Але для дівчинки це був шанс прожити ще хоча б кілька днів. Вона боролася за цей шанс із твариною, яка обрала маленьку дівчинку своєю жертвою, бо боялася підійти до доросліших жителів селища. Я бачив, як золоті очі горіли люттю, жагою жити. Як маленька, занадто маленька для свого віку дівчинка відбивала палкою лише атаки собаки, що була більшою за неї, а не просто бездумно махала палицею, що могло б лише розізлити звіра. Я побачив потенціал, побачив когось, хто був схожий на мене малого, і я захотів дати собі, старому, шанс…»

Цей момент змінив усе. Торгран ніколи не вважав себе батьком чи навіть доброю людиною, але, відкинувши власний цинізм, він вирішив дати їй шанс. Так змінилося життя двох.

Після цього дитинство Рук було наповнене подорожами, небезпекою й навчанням. Вона не знала інших дітей, окрім тих, кого зрідка зустрічала в селах чи на ринках. Але ці контакти були швидкоплинними — Рук ніколи не відчувала себе частиною чогось більшого. Вона була лише донькою Торгана і його учнем, але це означало бути самостійною, сильною і завжди готовою до бою. Забути про звичайне дитинство, хоча саме Рук воно й не було потрібне. Вона готова була виборювати своє майбутнє в цього жорстокого світу, була готова провести життя в сідлі разом із батьком.

Підлітковий вік для Рук став часом, коли її фізичні й ментальні риси почали проявлятися особливо яскраво. У 15 років вона вже перевершувала більшість чоловіків за силою й витривалістю. Її високий зріст і м’язиста статура викликали здивування й нерозуміння. Багато людей не могли зрозуміти, що перед ними дівчина. Чи це була генетика, чи все ж таки постійні тренування та дотримання раціону — проте дівчинка дійсно вже не була схожа на своїх однолітків, які здебільшого нагадували тендітні квіти. Для самої ж Рук подібні реакції й її статура не були дивними. Вона бачила результати своєї праці, відчувала їх у битві й, напевне, ніколи не забажала б собі долі бути виданою заміж, тому що “так треба” і це один із небагатьох способів для жінки в цьому світі жити, не боячись за своє життя. Вона могла обрати свій шлях сама, хоча й важчий, ніж у більшості: життя в постійному русі, постійній небезпеці, без комфортних умов і не завжди зі смачною їжею.

Окрім бойових знань, у Рук проявилася цікавість до телекінезу, і, на щастя, у «Старого» були свої звʼязки, які допомагали їй розвивати цей дар. Тож чоловік дійсно зробив набагато більше, ніж деякі рідні батьки для власних дітей. Дівчина навчалася використовувати його й вигадувала, наскільки це могло бути корисним для неї. Коли майстерність почала дозволяти, Рук надавала перевагу маніпуляціям із власним мечем в бою, надавлюючи на нього телекінезом, що наче додавало силі удару ваги. Як для воїна, вона знайшла цей напрямок досить корисним і рідним для себе. Можливо, завдяки цьому вона потім і перестала носити обладунки, що лякало навіть батька, який із часом налічував усе більше нових шрамів у доньки.

Проте внутрішньо вона боролася з одним серйозним викликом: вона не розуміла інших людей. Що дорослі, що однолітки здавалися їй чужими. Вона спостерігала за їхніми емоціями, жестами й виразами обличчя, намагаючись зрозуміти, як це працює. Проте її ж посмішка часто виглядала агресивно, а спроби підтримати розмову були занадто прямолінійними. З часом Рук дійсно відшліфувала навички комунікації, проте тепер використовувала своє красномовство здебільшого для флірту, а в звичайних розмовах могла просто мугикати й відповідати поглядом.

Один із перших уроків, який Торгран дав їй у цей період, стосувався байдужості до думки інших. “Не переймайся, що вони думають, — казав він, — це не має значення. Вони всі слабкі.” Цей урок став основою її характеру. Рук перестала намагатися догодити людям або зрозуміти їх. Замість цього вона почала сприймати їх як цікаве видовище. Напевне, саме тому вона і любить досить незвичну справу як для жінки — витрачати іноді свої гроші в борделях. Вона ходила туди не стільки для власного задоволення, скільки для споглядання за емоціями жінок і чоловіків, яким сама робила приємно, іноді й не дуже. Для жінки це було більше схоже на вампіризм — неначе чужі емоції наповнювали її, адже свої не могли цього зробити.

У міру того, як вона дорослішала, Рук почала сприймати себе як зброю, яка постійно вдосконалюється. Її життя не було про спілкування чи стосунки, а про перемогу, контроль над собою й подолання слабкостей. Битви наповнювали життя сенсом, а гроші були приємним бонусом. Торгран залишався її найближчою людиною, але навіть із ним вона не розділяла глибоких емоцій.

Хоча Рук і намагалася заводити друзів, проте її спосіб життя був занадто важким для підтримки стосунків із людьми, тим паче з тими, хто перебував у різних куточках країни, в які вона, можливо, навіть не повернеться. Однак все ж таки один друг знайшовся — Джошуа. Вона частенько про себе називає його переносним лікарем, якого зустріла завдяки випадку і, знову ж таки, своїй роботі.

Зустріч із новим другом, а потім навіть і компаньйоном у подорожах, виявилася звичайною для найманця. Небезпека зблизила тих, хто вижив у ній.

Туманний осінній ранок. Сéра ліниво плелася попереду каравану. Рук зівала й іноді куняла верхи — сон верхи вже був звичайною навичкою для найманки. Звичайна нудна місія із супроводу торговця й його товарів: кілька маленьких груп найманців і парочка одинаків, як і Рук. Вони тоді зупинилися в селищі, і це стало відправною точкою. Новини про знайдене підземелля за селищем — схоже, після паводків старі колони не витримали тягаря вікових стін і товстого шару землі. Тоді й було виявлено прохід у старі руїни, про які, напевно, жителі селища вже й не знали. Торговець, почувши про це, відразу ж захотів туди, розуміючи, що в подібному місці можуть ховатися скарби. Їхню компанію проводили до цілі ті, хто й знайшов провалля.

Рук спочатку не була зацікавлена в мисливці й лікареві, які супроводжували їх. Проте пережите в руїнах зблизило незнайомців. У той день майже всі найманці загинули через дурість торговця та самих найманців, які погодилися піти досліджувати стару будівлю, що століттями була без належного догляду, та ще й після сильних дощів. Час, небезпечніший за будь-яких чудовиськ, зруйнував шляхи відступу і під ногами шукачів пригод. Багато хто провалився у тріснутій підлозі, і їхніх голосів більше не було чути, лише яскравий звук падіння найманців в обладунках. Когось завалило глибами історії, і вже не було шансу їм допомогти. Та й сама Рук була врятована, напевно, лише завдяки своїм реакціям, силі та телекінезу, що вчасно допомагав хоча б уповільнити падіння на голову стелі. Тоді вижило лише семеро: Рук, той самий лікар на ім’я Джошуа, мисливець, декілька найманців і сам торговець, який хапався за руку воїтельниці, як за останній шанс вижити, і в цьому він не прогадав.

Невідомо, чому саме Джошуа вирішив вирушити в подорож разом із нею. Це здивувало Рук не менше за інших, коли вони почули таку новину, адже вона не виглядала занадто товариською, особливо в подібній ситуації, коли її рот вивергав лайки, як віруючий — молитви. Проте вона не була проти, скоріше навіть знайшла в цьому вигоду для себе, адже лікар під боком завжди був доречним.

Мета персонажа

Рук не хотіла б нічого змінювати у своєму житті — її влаштовує жити постійно, сидячи в сідлі та беручи участь у битвах. Жінка навіть не уявляє себе старою, яка тихо сидить у будиночку. А якщо так станеться, то, можливо, зробить, як і її батько: всиновить чи удочерить дитину та передасть свої знання.