Корисні підказки. Як поводити себе, коли ти сам удома!
Тут ти дізнаєшся, як убезпечити себе від коронавірусу...
Чому ти змушений сидіти вдома...
Як зміцнити свій імунітет.
-1-
Перша квіточка весняна
тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький.
-2-
На зеленії листочки
одягли біли віночки.
Усміхаючись весні,
зацвітають…
-3-
Привітанням журавля
Я пробуджую поля,
Наповняю ручаї
Та заквітчую гаї.
Кожен з вас мене впізна.
Відгадали? Я – …
-4-
Три брати ідуть по світу –
Від зими назустріч літу.
Перший пройде – тане лід,
Другий пройде – всюди квіт,
Третій пройде – укрива
Землю шовкова трава!
Нерозлучні три брати.
Не стрічався з ними.
-5-
Кожушком зеленим взялась
І до сонця посміхалась.
Виростає невеличка
На подвір’ячку…
-6-
Берегами невеличка
Розлилась навесні…
-7-
Лиш весна привітна у гостях з’явилась –
на гіллі тендітнім котики розсілись.
-8-
літку медом ласував, досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
а проспав аж до весни.
Завдання 1. Навесні в природі розквітають верби, тополі, ялинки, яблуні.
Завдання 2. Прийшла весні – і мешканці лісу змінили колір свого хутра: білка стала рудою, заєць – білим, вовк – темно-сірим.
Завдання 3. Коли настала весна, ми із дідусем садили капусту на городі, збирали березовий сік, ходили по гриби до лісу та робили шпаківню.
Завдання 4. Навесні після зимової сплячки прокинулися їжачки, ведмеді, зайці.
Завдання 5. У червні нарешті повернулися з вирію птахи: журавель, ластівка, шпак, соловей.
1. Як називалися пісні, що співали наші пращури, зустрічаючи весну.
2. Як називається весняне свято, коли слід фарбувати та освячувати крашанки?
3. Як називається другий весняний місяць?
4. Який перелітний птах повертається до нас навесні та будує гнізда в людських подвір’ях?
5. Що означає слово «красна», яким часто називають весну?
6. Якого кольору квіти у первоцвіта проліска?
7. Для якого птаха навесні ми майструємо житло?
8. Чи з’являються комахи навесні?
9. Яке дерево розпускає сережки?
10. Скільки місяців у весні?
Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, виконувалися обряди зустрічі весни. Мета цих обрядів — прискорити її прихід. Настання весни після зими люди розуміли як боротьбу двох сил — холоду й тепла. Щоб допомогти весні подолати свою супротивницю, вони спалювали або топили в річці солом'яне опудало зими, по вулицях і в полі носили зображення сонця, водили хороводи тощо.
Один з обрядів був дитячий. За давнім повір'ям вважалося, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів, діти, співаючи пісень, носили по селу випечених з тіста «жайворонків».
Пісні, що співалися під час весняних обрядів, називалися в е с н я н к а м и.
Це закличні пісні: вони мали «закликати» весну та добрий урожай.
Веснянки співалися майже завжди під час танців та ігор («Кривий танець», «Подоляночка», «Мак», «Просо» та ін.). Окремі танцювальні рухи нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння тощо. Слова пісні пояснювали ці рухи: «А ми просо сіяли, сіяли», «Ось так, ось так рвуть мак» та ін.
Однією з найпоширеніших дитячих веснянок була пісня «Ой весна, весна — днем красна».
У західних областях України ці пісні мають такі назви: гаївки, гагілки, ягілки, магівки та інші.
Прослухайте веснянки.
А потім передевіться мультфільм "Веснянка" про зміни пір року, про вічну боротьбу добра і зла. У володіннях Баби Завірюхи з`явилася Веснянка і принесла з собою тепло і добро.
Проаналізуйте календарно-обрядові пісні весняного циклу та запишіть найбільш уживані у наш фольклорний словник. Фото виконаного завдання надішліть у групу Viber.
Україна – одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Споконвіку пісня приходить до нас у материній колисковій та супроводжує впродовж усього життя: у роботі, і в коханні, в смутку і в радості. А яка ж пісня без музики? Саме музичні інструменти є яскравим доказом надзвичайно глибокої музичної культури українців.
Своїм корінням українські народні музичні інструменти сягають ще часів Київської Русі, вони змінювалися впродовж століть відповідно до змін у культурі, побуті та звичаях. Так поступово набули національних ознак. Зараз ми маємо чимало забутих музичних інструментів, які нам навряд чи колись вдасться почути.
Зазирніть до музею народної архітектури та побуту "Шевченківський гай" та відвідайте виставку українських народних музичних інструментів.
Переглянь відео та спробуй відгадати музичний іструмент.
Великодні символи: писанка - історія, символ та багатство українців.
Для українців Великдень — основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в наш час.
Передивіться весь запропонований матеріал. Зверніть увагу та запам'ятайте!
«Великдень» чи «Пасха»?
Найпоширеніша назва свята Воскресіння в Україні — Великдень. Слово «Великдень» — великий день — означає прихід весни, сонечка, всього найкращого, відродження природи. Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування воскресіння землі та природи до нового життя.
Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята песах (з івриту — «перехід»), що святкували юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Тож для ізраїльтян це свято символізує перехід від рабства до свободи.
Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Згідно з біблійськими писаннями, саме в цей день Ісус Христос воскрес після страти.
Які народні звичаї пов’язують з Великоднем?
Неможливо уявити український Великдень без писанок, неповторні орнаменти та розмаїття кольорів яких зачаровують око. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, оскільки в ньому закладено життя як таке.
На яйцях нотували всі символи, що були важливими для людей у різні періоди, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, вода, земля тощо. Звичайно, що в ті часи, коли люди тільки починали робити писанки, вони не були такими довершеними, як сьогодні: це були елементарні зображення предметів, явищ, узорів, а вже з роками розписування великодніх яєць стало мистецтвом.
Поруч із писанками неодмінним атрибутом Великодніх свят у наших предків були гаївки — народні пісні із закликанням весни. Їх виконували діти й незаміжні дівчата. За словами етнографів, ця традиція також прийшла до нас з часів язичництва.
У великодньому циклі свят є ще великодні ігри, яких налічують величезну кількість. Під час цих ігор молодь будувала різноманітні вежі, каталася на гойдалках, водила хороводи та катала яйця. Деякі ігри були суто розважальними, інші — демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість ігор мала характер залицяння. Проте всі вони так чи інакше щось символізували: наприклад, якщо комусь вдалося збудувати високу вежу, це означало, що пшениця цього року обов’язково вродить, бо буде така ж висока, як вежа. А ось биттям писанок люди, ймовірно, хотіли прискорити появу нового життя, а молодь мірялася, в кого писанка гарніша та міцніша.
Як наші предки готувалися до Великодня?
Протягом останнього тижня посту потрібно було ретельно підготувати господу та родину до самого дійства. В Україні цей тиждень називають Страсним, адже впродовж нього згадуються «Страсті» Христа, останні події перед його розп’яттям.
«У Чистий четвер ми згадуємо Тайну вечерю та Причастя Тіла і Крові Христових, читаємо 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові, в п’ятницю виноситься Плащаниця, і ми згадуємо розп’яття і смерть Спасителя. Страсна п’ятниця — це найсуворіший постовий день річного кола богослужінь, в п’ятницю віруючі дотримуються суворого посту. Протягом цього дня потрібно побувати на богослужінні. Субота — це день спокою, перехід від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння. Цей перехід виявляється навіть зовнішньо: священнослужителі під час богослужіння зранку переодягаються із чорних постових одеж у білі святкові одежі» — зазначає архієпископ Чернігівський та Ніжинський Євстратій.
В різних куточках України існують згадки про те, що люди у другу половину тижня, від вечора четверга і до неділі, могли взагалі не споживати їжі. Зазвичай, цього дотримувалися особливо віруючі люди, оскільки вони вважали це своєрідною пожертвою Богові.
З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня. У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.
Що кладуть до великоднього кошика для освячення?
Великодні частування — улюблені ласощі і дорослих, і дітей. Традиційно, в святкову корзину кладуть здобні паски, сирну паску, яйця, масло, шинку, ковбасу, сир, хрін, сіль. Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само як не брали до церкви ні вино, ні горілку.
Примітно, що кожен з елементів свята символічний:
Сирна паска повинна мати форму пірамідки. Це символ гори Голгофи, на якій розіп’яли Христа.
Паски зі здобного тіста символізують життя Христа серед людей. Вважається, що паска довгий час не черствіє. Тому за старих часів його з’їдали не відразу. Верхівку пасочки брали з собою на перші весняні роботи в полі і з’їдали там, щоб рік був урожайним.
Великодній кошик досі має свої регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині існувала традиція освячувати воду, в якій варили яйця: вважалося, що якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися на красу.
Люди також складали до кошика предмети, які, на їхню думку, могли б знадобитися та допомогти в господарстві, тож до великоднього кошика іноді клали хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.
Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів.
Як зустрічають Великодню неділю?
Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби. В українців є таке вірування про те, що саме на Великдень сонце піднімається, грає, танцює над горизонтом та радіє з усім світом.
Розговлятися потрібно паскою або яйцем, хоча наші предки розговлялися навіть хріном, щоб зуби не боліли.
Яскравий і зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи одне одного, потрібно тричі поцілуватися зі словами: «Христос Воскрес!». Відповідають на привітання фразою: «Воістину Воскрес!».
Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.
Святкують Великдень три дні, протягом яких віруючі христосуються, співають гаївки, обливаються та навідують родичів. Тож гарних вам свят і смачної паски!
Що ми знаємо про Великдень?... Великдень, Пасха, Христове Воскресіння – найочікуваніше світле весняне свято. З Великоднем традиційно пов’язана значна кількість народних повір’їв, прикмет і обрядів, які формувалися століттями. “О цій Великодній порі ми складаємо своє непохитне свідчення, що Ісус є Христос, Викупитель усього людства. Пропоную Вашій увазі переглянути добірку мультфільмів.
А зараз давайте трішечки почитаємо... До Вашої уваги Великодні оповідання.
Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.
Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеве минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.
Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.
Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок - спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.
Перегляньте відео з ютуб каналів та спробуйте зробити свої власні крашанки або писанки. Фото своїх робіт пришліть мені в особисті повідомлення Viber.
Дерево красне корінням, а людина родом.
Без сім'ї немає щастя на землі.
Добрі діти батькам вінець, а злі діти –батькам кінець.
Яке дерево –такі й квіточки, які батьки –такі й діточки.
Яка сім'я –такий і я.
Який дуб –такий тин, який батько –такий син.
Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся і свого не згубиш.
Сім’я, як відомо, є природною основою суспільства. В сім’ї, через сім’ю, в умовах родинного побуту, праці, дозвілля формуються первинні ціннісні орієнтації та соціальні настанови молодого покоління.
Рід наш багатий на традиції, свята й обряди, прекрасний духовністю, оскільки з найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали той келих мудрості і здоров’я нації з покоління до покоління.
Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім’ї завжди супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов’язані з біологічним циклом існування людини — народженням (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюб і весілля), смертю (похорон і поминки).
Сьогодні ми поговоримо про ті звичаї та обряди, які є в кожній родині.
https://spadok.org.ua/zvychayi-i-obryady/obryady-pov-yazani-iz-vagitnistiu-pologamy-i-novonarodzhenym
Наступний життєвий етап, який мав безліч обрядів, був, власне, останнім — похорон. Обряди, пов’язані з цією подією, мали на меті віддати данину пам’яті небіжчику та гідно провести його в останню путь. Коли в хаті хтось умирав, на вікна вішали білі хустки. Існував особливий ритуал приготування до погребіння: тіло обмивали, вдягали кращий одяг та клали до труни. Виносили покійного ногами вперед (щоб смерть більше не приходила до цієї хати). Труною тричі вдаряли об поріг — прощання покійного з рідними та оселею. До труни клали хліб, сіль, монети. Після повернення з цвинтаря обов’язково треба було вимити руки та вмитися (щоб змити смерть). Важливою традицією був поминальний обід. Його проводили тричі: після похорону, на 9-й та 40-й день, а також щороку на поминальний тиждень (тиждень після Великодня) та роковини смерті.
Свято – це особливий стан душі, радісний емоційний підйом. Свята, пов'язані з історією країни, з її віковими традиціями, обрядами, звичаями дозволяють людині усвідомити свою єдність з усім народом, відчути єдність із сім’єю,родиною. Календар свят змінюється як змінюється історія Вітчизни. Незмінними залишаються традиційні християнські свята, інтерес до яких значно зріс. І це не просто цікавість. Знання витоків вітчизняної культури, моралі і звичаїв свого народу, допоможе зрозуміти історію своєї країни.
ЗАВДАННЯ: СТВОРІТЬ КАЛЕНДАР РОДИННИХ СВЯТ, в якому Ви будете відмічати свята Вашої родини. Нехай початковими датами у Вашому календарі будуть:
День матері –друга неділя травня
День сім’ї –15 травня
День захисту дітей –1 червня
День батька –третя неділя вересня
Всесвітній день дитини –20 листопада
Отож, Ви плануєте йти в одноденний піший похід. З чото треба почати у першу чергу? На початок організації, Вам треба обміркувати різні ситуації та завчасно підготуватися якомога завбачливо. Та, звичайно, фанатичний підхід тут буде зайвим, і брати із собою на плечі половину шафи із одягом не потрібно, як і не потрібно тягнути частину кухонного інвентарю та третину річної харчової провізії. Тому у свій рюкзак речі впаковуйте оптимально із розрахунку своєї ваги, сили та необхідності конкретних речей.
Пам’ятайте, що першочерговими питаннями які потребують відповіді перед походом є: конкретне місце прибуття та необхідний маршрут руху до нього і назад. Із місцем куди Ви бажаєте відправитись, переважно, проблем ні в кого не виникає і визначаються із ним швидко. Складнішою справою ж видасться Вам прокладання маршруту руху (напрямку, вибір дороги та стежок), оскільки, зазвичай, до місця призначення можна дістатися різними шляхами. І ще, складним моментом у прокладанні маршруту є те що, повертаючись назад, Вам захочеться обрати іншу зворотну дорогу, щоб було цікавіше. Для того, щоб правильно обирати маршрут - необхідний певний досвід. Потрібно проаналізувати такі основні показники як: рівень підготовки всієї групи походу та оцінити рівень безпеки мандрівки загалом. Все це допоможе оптимізувати проведення Вашого часу на природі і зробити його безпечним, цікавим та незабутнім.
Розробити меню харчування одноденного походу для групи з 10 чоловік.
Підібрати необхідне спорядження.
Можете скористуватися порадами Тараса Тичківського - мандрівника з досвідом, який побував у багатьох місцях Карпат. Він радить 10 речей, які необхідно взяти з собою в похід https://inspired.com.ua/world/travel/10-things-to-get-to-hiking/
Фото викласти в групі Viber.
Сьогодні ми з Вами продовжуємо "збиратися" у похід...
Зібратися у похід – справа не проста, вона вимагає від мандрівника максимум концентрації. Отже, як правильно підібрати спорядження, взуття та одяг саме для походу в гори? Бувалі мандрівники дають справді хороші поради:
Одяг та взуття туриста для походу в гори:
Найбільш зручним взуттям для походу вважаються туристичні черевики - "вібрами". Завдяки глибокому протектору вони тримають навіть на мокрих скелях. У походах першої категорії складності також можна застосовувати кросівки. Але у будь-якому випадку для багатоденного походу завжди потрібно мати дві пари розношеного, зручного взуття. Дуже важливо заздалегідь замінити устілки на повстяні, або фетрові для запобігання водянок, та мати ще пару резервних. Шкарпетки краще застосовувати вовняні або бавовняні у такій кількості, щоб не виникало незручності при їх намоканні та псуванні. Зверніть увагу при виборі взуття на трекінгові черевики. Вони міцні та легкі, водонепроникні, добре фіксують ногу. У них справді добре ступати по ґрунті та по траві.
Рекомендують обирати черевики не свого розміру, а на один більші. Ваші ноги подякують вам за це неодноразово, оскільки ви перестрахуєте їх від натирань пальців та ступнів. Також більші черевики дозволяють з легкістю одягнути теплі шкарпетки. Суттєвий недолік такого взуття його ціна. Зауважте, що за нові трекінгові черевики доведеться заплатити від 4-5 тисяч гривень. Звичайно, що можна знайти в інтернеті та придбати вживані. Але обов'язково врахуйте те, що ношене взуття могло втратити свої властивості водопроникності.
Також Вам необхідно захопити із собою змінне взуття. Погода у горах змінюється доволі часто, основне взуття може банально порватися, тому варто мати у наплічнику додаткову пару. Також ввечері після тривалого походу теж потрібно дати ногам відпочити.
Термобілизна — це футболки та майки, шорти та штани, котрі виконують дві функції: утримання тепла та захист тіла від вологи. Вона запобігає неприємному запаху, дискомфорту, перешкоджає надспітнілості. Якщо подорожуєте влітку, то зверніть увгу на такі матеріали: DryClime, Coolmax. Зазвичай така білизна – одношарова, тонка, а тому й зручна у використанні саме влітку.
Пам'ятайте також і про змінну білизну. Вам для відчуття комфорту кожного дня знадобиться чиста пара білизни та шкарпеток.
Варто також захопити 2-3 бавовняні футболки. Це надзвичайно важливий аспект мандрівки, оскільки якою б виснажливою вона не була, завжди потрібно лягати спати у сухому та чистому.
Синтетика – не найкращий матеріал для походу, обирайте максимально натуральні матеріали. Зважайте на зручність обраної речі.
Штани – для холодної пори дня, а шорти (легкі, з тонкої тканини) – відмінно підійдуть для спекотного дня.
Верхній одяг. Основні вимоги – водонепроникність, здатність утримувати тепло. Уночі в горах буває надзвичайно холодно, іноді стовпчик термометра може упасти до 0 градусів. Чудово підійде куртка чи утепленний дощовик.
Плащ, що захистить від дощу. Буває, що придбавши дешевий плащ із целофану, намокаєш за лічені хвилини до нитки. Варто зупинити свій вибір на плащі-пончо, котрий пошитий, зазвичай, з якіснішого матеріалу нейлону. Нейлон – це, власне, цупкий матеріал, з котрого виготовляють намети. Під нього можна заховатися самому, наплічник та інші речі. Він вбереже від непередбачливих погодніх умов, не займатиме багато місця у рюкзаку та й не буде додатковим навантаженням у поході.
При виборі одягу для походу треба керуватися принципом сумісності. Так, наприклад, куртка повинна мати такий розмір, щоб можна було її надіти на светр, а штормівка в разі необхідності - на куртку і светр, при цьому вона не повинна стискувати рухи. Те саме стосується і брюк: в холодну погоду під штормові брюки надівають вовняні чи трикотажні.
Не беріть в гори з собою багато непотрібних речей. Ваша форма одягу повинна бути максимально наближена до спортивної. Врахуйте, що на висоті 2000 метрів температура повітря зазвичай на 10-12º нижча ніж в долині. В більшості випадків в горах влітку йдуть дощі, тому обов'язковим елементом у Вашому спорядженні повинна бути накидка від дощу (її може замінити куртка з водонепроникної тканини). Тут переважно дують холодні вітри, тому необхідно мати з собою вітрозахисну куртку й теплий светр. Обов'язковим є також головний убір, який в прохолодну погоду зігріє вашу голову, а в спеку захистить від прямих променів сонця. До речі, радикальні зміни в погоді на Чорногірському хребті можуть відбутися протягом декількох годин. Врахуйте також, що в літні місяці з травня по вересень температура на вершині Говерли може опускатися до 0 градусів навіть вдень і тоді можливий дощ з мокрим снігом.
Завдання:
Складіть список власного одягу та взуття, який би ви взяли з собою у похід на вершину Говерли.
Фото викласти в групі Viber.
На жаль, під час самодіяльних туристських походів часто бувають нещасні випадки на маршруті.”Нещасний випадок” –випадок, що трапився під час подорожі, пов’язаний з нанесенням шкоди здоров’ю або загрозою життю подорожуючого. Нещасний випадок може трапитися під час виникнення аварійної ситуації (при пошкоджені туристського спорядження (мотузок, намету і т.д.). Щоб знайти правильний вихід із „аварійної ситуації”, потрібно знати з чим вона пов’язана, яка причина її виникнення і, що необхідно зробити у даній ситуації. Вона характеризується: раптовістю виникнення і обмеженістю часу для прийняття правильного рішення; відсутністю умов її усунення звичайними способами. Всі дії в „аварійній ситуації” мають робитися швидко для попередження її подальшого розвитку. Якщо рух групи далі можливий, то потрібно просуватися в сторону найближчого населеного пункту. Якщо група не може далі продовжувати рух і потребує допомоги, то необхідно подавати сигнали про допомогу, за допомогою спеціальних кодів.
Юні туристи повинні беззаперечно дотримуватися правил техніки безпеки під час походу, адже життя і здоров’я учнів –основна цінність, яку не можна замінити нічим.
Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров’я і розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримуватися в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки. Важливе правило кожного походу – дотримання розпорядку дня, режиму харчування та особистої гігієни всіма його учасниками.
До надзвичайних подій у поході можуть призвести погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, низька дисципліна в групі, відсутність необхідного спорядження, невиконання правил купання, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.
Категорично забороняється відлучатися без дозволу від групи за межі прямої видимості на марші або бівуаці, купатися в неперевірених місцях, брати в рот і їсти незнайомі ягоди та інші рослини, пити воду з будь-яких джерел.
З метою запобігання нещасних випадків і захворювань не рекомендується пересуватися під час грози, сильного вітру, хуртовини, в туман, за винятком екстремальних ситуацій; необхідно суворо дотримувати усіх вимог безпеки. Не слід пересуватися після дощу по каменях, осипах, стрімких схилах. Не планувати пересування групи в спеку. Перебуваючи на сонці, слід надягнути панамку. Під час пересування лісом категорично забороняється кидати на землю недопалки, сірники. Це може спричинитивиникнення пожежі. Одяг туристів має відповідати порі року і погоді. При похолоданні слід більше рухатися, на привалах надягати теплі речі, пити гарячий чай.
У побут туристів запроваджені старі, перевірені часом туристські правила: у поході все спільне, семеро одного чекають; якщо взяв у товариша річ, поверни її у ті самі руки тощо.
Нестандартна ситуація: Під час руху за маршрутом ви не дорахувалися двох учасників походу. Ваші дії. Дії тих, що відстали.
Ваші думки надсилайте мені у Viber