Основи матеріалознавства

Навчальний посібник:

17.10.20

Урок 16,17 Тема: Полімерні матеріали та вироби з них.

Записати визначення в зошит (сторінки 59-61) та скласти в зошиті таблицю за схемою (сторінка 101).

Фото конспекту з виконаними завданнями надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com

22.10.20

Урок 19 Тема: Гідроізоляційні матеріали.

Перейти за посиланням та законспектувати основне в зошит: http://www.budbazar.lviv.ua/gdrozolyacyn-materali-klasifkacya-ta-zastosuvannya.html

Фото конспекту надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com

27.10.20

Урок 20 Тема: Притиральні матеріали.

Законспектувати матеріал в зошит.

Абразивно-притиральні матеріали поділяються на дві групи: тверді і м'які.

До твердих матеріалів належать наждачні, корундові, карборундові та подібні до них порошки, твердість яких вища від твердості загартованої сталі.

До м'яких матеріалів належать порошки з окисів хрому, заліза, алюмінію, олова, твердість яких нижча від твердості загартованої сталі.

Абразивно-притиральні матеріали розрізняють за зернистістю, яка визначає розміри зерен порошків. Зернистість визначається номером, що характеризує розмір абразивного зерна. ГОСТ 3647—59* передбачено такі градації зернистості в порядку зростання розмірів зерен: 16; 20; 25; 32; 40; 50; 63; 80; 100; 125; 160 і 200. Крім абразивних зерен і порошків указаних зернистостей є й дрібніші порошки — так звані мікропорошки, позначувані літерою М і цифрою, яка показує розмір зерна в мікронах.

Для грубого притирання і доводки застосовують мелені абразивні порошки зернистістю 25—63, а для чистового користуються мікропорошками марок М28 та М20. Для остаточного притирання застосовують мікропорошки марок М14, М10 та М7.

Абразивні пасти являють собою напіврідкі або тверді суміші абразивних матеріалів з різними компонентами. Застосовують їх на притиральних, доводочних та полірувальних операціях. Щодо роду абразивного матеріалу пасти поділяються на дві групи: пасти з твердих матеріалів — природного корунду, електрокорунду нормального і білого, карбіду кремнію, карбіду бору, борсиліколкарбіду, алмазної кришки та ін., ї п а с т и з м'я ких матеріалів — окису хрому, окису заліза (крокусу), віденського вапна, тальку та ін.

Особливістю деяких м'яких абразивних матеріалів (головним чином окису хрому та окису заліза) є їх здатність справляти на оброблювану поверхню крім механічного ще й хімічний вплив. Компоненти типу олеїнової та стеаринової кислот, що входять до складу багатьох паст, руйнують плівки окисів, які утворилися на поверхні металів, прискорюючи процес притирання.

Асортимент абразивних паст надзвичайно різноманітний. Найбільше поширена паста ГОИ, що виготовляється з прожареного окису хрому. Розрізняють пасти ГОИ трьох сортів: грубу, середню і тонку.

За допомогою грубої пасти можна знімати шар металу завтовшки в кілька десятків десятих часток міліметра, наприклад, для видалення слідів обробки струганням, шліфуванням, обпилюванням, грубим шабруванням. Ця паста дає матову поверхню. Середньою пастою знімають шар металу, що вимірюється сотими частками міліметра. Тонку пасту застосовують головним чином для надання поверхні дзеркального блиску. Вона є найкращим притиральним матеріалом для обробних операцій при ручному притиранні.

Склад речовин для мащення робить великий вплив на продуктивність процесу притирання і доводки.

Із застосуванням речовин для мащення абразивні зерна повільніше затуплюються, оброблювана поверхня стає чистішою, деталь нагрівається менше, внаслідок чого вона уникає температурних деформацій (не жолобиться) і не втрачає точності. Продуктивність праці при застосуванні змащувальних речовин підвищується в 2— З рази. Найбільше поширені як змащувальні речовини гас, машинне масло й олива, свиняче сало та авіаційний бензин.

Мастило вибирають залежно від застосовуваного абразивного матеріалу, матеріалу притира та характеру обробки.

Фото конспекту надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com

29.10.20

Урок 21 Тема: Види матеріалів для газового зварювання і різання.

Перейти за посиланням та законспектувати основне в зошит: https://bit.ly/31TSUDV

Фото конспекту надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com

04.11.20

Урок 22 Тема: Кисень. Водень.

Законспектувати матеріал в зошит:

Кисень. Висока температура газового полум'я досягається спалюванням горючого газу або парів рідини в кисні.

Кисень в чистому вигляді при температурі 20° С і атмосферному тиску являє собою прозорий газ без кольору, запаху і смаку, трохи важчий повітря. Маса 1 м3 кисню при 20° С і атмосферному тиску (1 кгс /см2) дорівнює 133 кг. Кисень скраплюється при нормальному тиску і температурі -182 ° С. Рідкий кисень прозорий і має блакитний колір. Маса 1 л рідкого кисню дорівнює 114 кг; при випаровуванні 1 л кисню утворюється 860 л газу.

Кисень отримують розкладанням води електричним струмом або глибоким охолодженням атмосферного повітря.

Технічний кисень випускається по ГОСТ 5583-68 трьох сортів: 1-го сорту, що містить не менше 997% чистого кисню, 2-го сорту - не менше 995% і 3-го сорту - не менше 992% (за обсягом). Залишок складають азот і аргон.

Чистота кисню має велике значення, особливо для кисневого різання. Зниження чистоти кисню погіршує якість обробки металів і підвищує його витрата.

Стиснутий кисень, стикаючись з маслами або жирами, окисляє їх з великими швидкостями, в результаті чого вони самовоспламеняются або вибухають. Тому балони з киснем необхідно оберігати від забруднення маслами.

Водень це безбарвний газ, який не має запаху. При змішуванні з киснем або повітрям утворює "гримучий газ", який є вибухонебезпечним. Тому, в разі застосування водню для зварювання металів, необхідно строго дотримуватися правил безпеки при його зберіганні, транспортуванні та використанні.

Водень зберігають і транспортують в сталевих газозварювальних балонах при тиску, що не перевищує 15МПа. Отримати його можна, розкладаючи воду на водень і кисень за допомогою електролізу. Також водень синтезують в спеціальних водневих генераторах шляхом хімічної реакції сірчаної кислоти H2SO4 і цинку, або залізної стружки. При цьому утворюються сульфати цинку або заліза, а звільнився водень накопичується всередині генератора.

Фото конспекту надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com

09.11.20

Урок 23 Тема: Пропан-бутан. Ацетилен.

Законспектувати матеріал в зошит:

Пропан технічний - безбарвний горючий газ з різким запахом, що складається з пропану С₃Н₈ або з пропану і пропілену С₃Н₈ , сумарний вміст яких має бути не менше 93%. Отримують пропан при переробці нафтопродуктів. При нормальних умовах пропан знаходиться в газоподібному стані, а при зниженні температури або підвищенні тиску переходить в рідкий стан. Так, при температурі 293 К пропан переходить в рідкий стан при тиску 0,85 МПа. Випаровування 1 кг рідкого пропану дає 0,53 м³ парів.

Пропан-бутанова суміш - безбарвний горючий газ з різким запахом, є побічним продуктом при переробці нафти.

Суміш легко перетворюється в рідкий стан, наприклад при температурі 233 К пропан-бутанова суміш зріджується при атмосферному тиску. Зріджені гази зберігають тільки в закритих ємностях, так як випаровування рідини відбувається навіть при 273 К.

Щільність пропан-бутану більше щільності повітря, тому необхідно ретельно стежити за герметичністю апаратури і комунікацій, щоб уникнути утворення вибухонебезпечної суміші газу з повітрям внизу приміщення.

Пропан-бутанові суміші широко застосовуються при різанні сталей, зварювання і пайки легкоплавких кольорових металів, загартуванню, газової зварюванні пластмас. До місця зварювання суміш постачають в сталевих балонах під тиском 1,6 МПа або по газопроводах через перепускний рампу. При випаровуванні 1 кг пропану утворюється 500 дм³ газу.

Хімічні властивості

Ацетилен з водою, в присутності солей ртуті та інших каталізаторів, утворює оцтовий альдегід (реакція Кучерова). В силу наявності потрійного зв'язку, молекула високоенергетична і володіє великою питомою теплотою згоряння - 14000 ккал / м³. При згорянні температура полум'я досягає 3300 ° С. Ацетилен може полімеризуватися в бензол та інші органічні сполуки (поліацетилен, вінілацетилен). Для полімеризації в бензол необхідний графіт і температура в 400 ° C.

Спосіб виробництва

У промисловості ацетилен часто отримують дією води на карбід кальцію , а також при дегидротуванні двох молекул метану при температурі понад 1400 ° Цельсія.

Ацетилен використовують:

-для зварювання та різання металів,

-як джерело дуже яскравого, білого світла в автономних світильниках, де він виходить реакцією карбіду кальцію і води

-у виробництві вибухових речовин

-для отримання оцтової кислоти, етилового спирту, розчинників, пластичних мас, каучуку, ароматичних вуглеводнів.

Безпека

Оскільки ацетилен розчинний у воді і його суміші з киснем можуть вибухати в дуже широкому діапазоні концентрацій, його не можна збирати в газометри. Ацетилен вибухає при температурі близько 500 ° C або тиску вище 0,2 МПа; КПВ 2,3-80,7%, температура самозаймання 335 ° C. Вибухонебезпечність зменшується при розведенні ацетилену іншими газами, наприклад N2, метаном або пропаном. При тривалому зіткненні ацетилену з міддю або сріблом утворюється вибухова ацетилениста мідь або ацетиленисте срібло, які вибухають при ударі або підвищенні температури. Тому при зберіганні ацетилену не використовуються матеріали, що містять мідь (наприклад, вентилі балонів). Ацетилен має слабку токсичною дією. Для ацетилену нормований ПДКм.р. = ГДК с.с. = 1,5 мг / м3 згідно гігієнічним нормативам "Гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць". ПДКр.з. (Робочої зони) не встановлено, тому що концентраційні межі розподілу полум'я в суміші з повітрям становить 2,5-100%. Зберігають і перевозять його в заповнених інертною пористою масою (наприклад, деревним вугіллям) сталевих балонах білого кольору (з червоним написом «А») у вигляді розчину в ацетоні під тиском 1,5-2,5 МПа.

Фото конспекту надіслати на електронну пошту: andreiboikom@gmail.com