Нові книги в бібліотеці - завжди подія. Нещодавно до бібліотеки ВСП « Роменський фаховий коледж СНАУ» надійшли  нові підручники (88 екз.) з історії України, всесвітньої історії, географії, агрономії  від Департаменту освіти і науки Сумської ОДА та Сумського НАУ .

        Тож запрошуємо викладачів та студентів до бібліотеки!

   20 лютого виповнюється 120 років з дня народження Уласа Самчука –видатного українського письменника ХХст.,  волинського Гомера,  що через художні образи дає відповідь на запитання, чому ми так катастрофічно обертаємо свої перемоги в поразки, а часом і навпаки. Це Він є апологетом думки, що нам не все одно, як називаємо свої вулиці, які книжки читаємо і що вивчаємо в школі і якою мовою говоримо....бо коли все одно, то нам все одно, хто ми є.

   Працюючи головним редактором газети «Волинь», він був рупором ідей   українців за свою незалежність. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей.  Він відкрив світові досі невідому Україну,  першим розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. Європейськість Самчука визначила принципове неприйняття ним «руского міра», виявом якого він вважав  більшовизм і радянську владу.

   У 1943році від репресій  тікає до Європи. Досконало знає польську, німецьку, чеську мови. У 1948 році письменник виїхав до Канади, де і прожив до кінця життя. 

У 80-х роках йшла мова про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа так і не була доведена.

Пізнаваймо і шануймо своїх!

29 січня вшановують пам'ять українців, які загинули у бою під Крутами. Цей історичний бій стався 1918 року на залізничній станції Крути, неподалік від Києва. Загін із кількох сотень студентів, курсантів та добровольців захищав вхід до столиці і стримував російський більшовицький наступ.

   Бій, що відбувся 29 січня 1918 року на станції Крути, стоїть у ряді з багатьма кривавими трагедіями української нації. Ця історична подія вкотре доводить силу духу українського народу, його витривалість, мужність й готовність українців за будь-яку ціну відстояти свою державу у загарбника.

  Відомо, що у бої під Крутами з українського боку участь взяло близько 600 студентів. Це були бійці сформованого Студентський куреня, що складався зі студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету, до яких доєдналися учні старших класів гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства.

  Невелике українське військо протистояло ворогу, який налічував 6 – 7 тисяч більшовиків, а сам бій тривав 5 годин.

І тоді – понад 100 років тому, й тепер – ворог той самий. Нинішні захисники України завершують справу крутянців.

   Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави.

    235 років тому, 27 січня 1790 року, народився Петро Гулак-Артемовський — видатний український письменник, поет, байкар, перекладач і вчений.     Петро Гулак-Артемовський — засновник нової української літератури. Його творчість стала одним із перших проявів національного відродження у XIX столітті.

    Його байки та вірші вирізняються яскравим стилем, глибокою мораллю та національним колоритом, в них він піднімає життєві проблеми соціального характеру. Байка «Пан та собака» й досі залишається одним із найкращих зразків української сатири,  а переклади творів європейських класиків відкрили українському читачеві культурні надбання інших народів.Його творчість нині називають "веселим смутком мудреця".

 Петро Гулак-Артемовський народився на Черкащині, в сім'ї священика. Навчався  в Києво-Могилянській  академії.. У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету - вільним слухачем словесного факультету. Незабаром почав тут викладати: спочатку польську мову, потім історію, географію, статистику. Це стало його покликанням - природжений лектор, він подавав матеріал надзвичайно захопливо.

  Гулака-Артемовського тричі вибирали деканом факультету, а протягом 1841-1849 років він був ректором Харківського університету. Водночас  працював у Харківському і Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Дослужився до звання дійсного статського радника (прирівнюється до звання генерал-майора) та був нагороджений орденами Російської імперії - це давало Гулаку-Артемовському та його нащадкам привілеї потомственного дворянина. 

23 листопада в Україні відзначається  День пам'яті жертв Голодомору. У цю дату ми вшановуємо пам'ять усіх жертв штучного голоду, організованого сталінською владою. Від голоду в 1932-33 роках померло, за різними оцінками, від 2,2 до 3,5 мільйона українців.

Голодомор залишив на українській історії незагойні шрами. Від голоду вимирали цілі села, а масштаби і причини трагедії замовчувалися радянською владою. Практично в кожній родині з вуст в уста передаються історії очевидців Голодомору.

Специфікою України було те, що вона разом з Північним Кавказом поставляла більше половини виробленого в СРСР зерна. У Кремлі вважали, що в Україні є великі запаси зерна, які ховаються від держави колгоспами і селянами-одноосібниками.

Влада насамперед використовувала методи тиску і репресій під час хлібозаготівель. У 1931 році Україна здала менше хліба, ніж у 1930 році. І тоді спеціальною постановою ЦК ВКП (б) січня 1932 року був оголошений бойовим ударним місяцем закінчення хлібозаготівель. Саме за рахунок України сталінське керівництво сподівалося створити великі запаси зерна. В результаті в Україні вже в 1931 році померло близько 150 000 чоловік.

Це був явний знак лиха. У березні-квітні 1932 року в українських селах з'явилася велика кількість голодуючих, а в містах – кинуті батьками діти. Однак і це не зупинило владу, яка почала списувати проблеми на дії місцевих керівників, а також прихованих "українських націоналістів" і "агентів Пілсудського".

Надалі Москва була безжальна у вимогах виконання планів хлібозаготівель (це мотивувалося нестачею коштів для модернізації і необхідністю годувати міста), карала селян забороною покупки продуктів харчування, пересування в інші регіони СРСР, припиненням поставки елементарних побутових товарів (гас, сірники і т.п.).

У Голодомору були і політичні причини. Кремлівські вожді скористалися бажаним для них голодом для придушення опозиційних настроїв селянства, яке пам'ятало традиції Української Народної Республіки, а також для згортання політики українізації, для репресивних чисток усіх сфер суспільства.

27 жовтня – День української писемності та мови. Це державне свято, яке відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора -Літописця.

Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

«Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати жоден народ та його культура.

Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ.

“Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!”

На початку жовтня Україна відзначає велике державне свято - День захисників і захисниць України. У цю дату ми вшановуємо героїв, завдяки яким Україна залишається незалежною. Торжество відзначається в один день із Днем українського козацтва та Покровою Пресвятої Богородиці. До 2023 року ці три свята відзначали 14 жовтня, але потім дату перенесли. День захисника України почали відзначати 2014 року за указом президента Петра Порошенка. Після російської анексії українського Криму свято встановили в одну дату з православним торжеством Покрови Пресвятої Богородиці - 14 жовтня.

Покрова Пресвятої Богородиці - покровителька українських воїнів. Одночасно з появою нового свята було скасовано День захисника Вітчизни  лютого, який відзначають у країні-агресорці. Покрову Пресвятої Богородиці та новий День захисника невипадково відзначають в одну дату. Українські козаки дуже шанували Богородицю і особливо любили Покрову. Це свято здавна має особливе значення для захисників України.

У 2023 році Православна церква України перейшла на новоюліанський календар. У ньому Покрова відзначається на 13 днів раніше, водночас змістилася і дата Дня захисників. Згідно з указом нинішнього президента України Володимира Зеленського, змінилися і дати двох українських свят - у 2024 році День захисників України і День українського козацтва відзначають 1 жовтня.

    10 вересня 130 років тому народився класик світового кіно, фундатор українського поетичного кіно, письменник, драматург, художник-карикатурист, режисер  Олександр Довженко. «Першим поетом у кіно» Олександра Довженка назвали американці,  Гомером XX століття — греки. Японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського режисера.

       Олександр Довженко зняв і поставив 14 фільмів, написав майже 20 кіносценаріїв і кіноповістей, створив більше 20 новел та оповідань.

Він став взірцем для майбутніх кінорежисерів України та світу. Довженкова “Земля” в списку 12 найкращих фільмів усіх часів, а такі твори, як “Зачарована Десна”, “Ніч перед боєм”, “Щоденник” і досі вивчають у школах.

     Олександр Довженко казав, що “лише сильним дано право на безсмертя“. Режисер таке право отримав.

                 Шановні користувачі бібліотеки!

     Запрошуємо Вас до перегляду нових надходжень періодичних видань, які подарують Вам можливість відчути себе іншою людиною - озброєною новими знаннями.

   Ця насичена добірка - для Вас, завітайте до читальної зали!

    24 серпня Україна відзначатиме найголовніше  державне свято -- День Незалежності. Це свято пам’яті про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за  державність, а також день, коли варто думати про день завтрашній, про майбутні покоління, про нашу відповідальність перед історією.

  Прагнення  до свободи – визначальна  цінність  українців, що давала наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності.

   Сьогодні незалежність  України  головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно і духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії  з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду велика робота .Українська громада має  об єднати  зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності  держави

  З Днем Незалежності,  українці!  Любіть та бережіть свою країну — нашу рідну Україну!

  Напередодні  найважливішого свята нашої держави бібліотека коледжу підготувала книжкову виставку : «Живи ,міцній і квітни УКРАЇНО!»та запрошує користувачів відтворити в пам’яті ті події, які стали доленосними для нашої країни.

29 травня 2024 року  працівниками бібліотеки була проведено виховна година для студентів груп  21М (куратор Рак В.А.) та 22М (куратор Жмінько А.О.), приурочена Всесвітньому Дню без тютюну, а також організована книжкова виставка «Куріння чи здоров’я?». Метою заходу було намагання змінити погляд на проблему куріння, сформувати негативне ставлення до цього явища наших студентів. Цікавим був виступ лікаря Площика В.А. про вплив нікотичних речовин на молодий організм, а також поради щодо відмови паління вже сьогодні.

«Скільки б ми не стверджували, що курити недоцільно та шкідливо – вибір всерівно за вами. Кожен з вас прагне бути сильним, привабливим, мати гарну роботу, щасливе особисте життя, бути впевненим в собі, вміти протистояти тиску оточуючих - тоді вибирайте здоров’я!» - наголосила зав. бібліотекою.

Українські вишиванки – це справжній предмет гордості українців. Вони заслужено вважаються творами народного мистецтва, які цінуються і в Україні, і в усьому світі. Здавна українці навіть свій буденний одяг прикрашали вишивкою, а вже в свята одягали найошатніший та найкращий одяг, серед нього сорочки – вишиванки – яскравими візерунками демонстрували майстерність і фантазію рукодільниць. Техніка та орнаменти передавалися один одному між близькими чи рідними, поступово створюючи свою власну традицію вишивки в певному регіоні України.

Особливе значення День вишиванки має саме 2024 року - тоді, коли Росія продовжує повномасштабну війну проти України. Одягнена вишиванка 16 травня стане символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний народ. День вишиванки — подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.

22 травня – одна з пам’ятних скорботних і печальних дат української нації: цього дня 163 роки тому Тарас Шевченко ввійшов у лоно рідної землі.

Як відомо, після смерті Т.Г.Шевченка поховали на смоленському кладовищі у Петербурзі. Вже на другий день після похорону друзі його розпочали клопотання про дозвіл на перевезення праху Шевченка на Україну.  В кінці квітня було одержано офіційний дозвіл.

58 днів пролежав Кобзар у землі північної туманної столиці. І знову через два місяці зібрались друзі і шанувальники Т. Шевченка, щоб провести, попрощатися навіки, пам’ятаючи його заповіт: поховати на Вкраїні милій.

Було викопано дубову труну, вкладено її в іншу, свинцеву і поставено на ресорний віз. Домовину покрили червоною китайкою – заслугою козацькою. Траурна процесія рухалась через весь Петербург до московського вокзалу…

Потяг з прахом поводиря української нації вирушив до Москви. Оскільки від Москви до Києва залізниці ще не було, тіло просто довелось везти поштовим трактом.

Люди виходили назустріч колісниці, запряженій трійкою коней. Цей шлях до Києва перетворився на справжню всенародну демонстрацію, з зупинками у храмах населених пунктів для проведення панахиди і прощання з поетом. Через 10 днів привезли прах до Києва.

Скорбною, зворушливою була зустріч у Києві з Кобзарською домовиною київської молоді, яка підготувала  вірші,промови .

Але генерал-губернатор та митрополит заборонили здійсненню їх планів. Дозволили встановити домовину в церкві Різдва Христового на Подолі з умовою, що там не буде промов, виступів…

 Після панахиди траурна процесія рушила до пароплава. Домовину  студенти понесли  на руках понад широким Дніпром.

Попереду їхали кіньми два жандарми, за ними – хор, потім несли хрест, хоругви, йшли священики, за ними несли домовину, покриту червоною китайкою без тернового вінка, бо поліція прибрала його.

20 травня о 4 годині пароплав «Кременчук» з останками Шевченка прибув до Канева.

Труну поета поставили в Канівській Успенській церкві. 21 травня в Каневі відбулася багатолюдна панахида. 22 травня 1861 року відбувся похорон поета на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Саме тут в глибокі обійми прийняла свого сина українська земля.

Народ вшанував Тараса Шевченка козацькою могилою, яку кілька днів насипали студенти, селяни. На могилі спочатку поставили дубовий хрест, а в 1884 році за народні пожертвування був встановлений масивний чавунний хрест, пізніше встановлено  погруддя Т.Г.Шевченка.

Шевченко і мертвий не давав спокою великодержавникам. Могила його була тим святим місцем, біля якої збиралися національно-свідомі українці, борці за волю України. Тому навіть в недалекі дні минувшини замовчувалась дата перепоховання праху поета в Україні. Строго було заборонено організовувати сходи, мітинги біля могили Тараса Шевченка.

Лише в час Незалежності України ця дата – 22 травня, день перепоховання Т.Г.Шевченка в Україні засяяла на небосхилі нашого відродження.

А могила Т. Г. Шевченка – найвища духовна вершина України.