Скликніть Богові, вся земля! Заспівайте і зрадійте!
І співайте, співайте Господеві на гуслях, на гуслях і голосом псалма!
Пс. 97:4–5
Хваліть Господа, бо добрий псалом! Нашому Богові хай солодкою буде хвала!
Пс. 146:1
Блажен муж той, що не ввійде
В раду нечестивих,
І не стане на дорозі
Грішних, неправдивих,
І не сяде у беседі
Людей ізрадливих;
А в Господньому законі
Свою де́ржить волю,
День і ніч себе навчає
Закону Господню.
І як древо, над потоком
Посажене чистим,
Плод приносить в свою пору
І не в'яне ли́стом:
Так і муж той — всяким ділом
Добре поспіває.
Не такую собі долю
Нечестивий має:
Він як пил той, що по полю
Вітер розвіває.
І не всто́ять нечестиві
Перед Божим су́дом,
І не будуть грішні в раді
З справедливим людом.
Бо путь праведних і добрих
Зна Господь великий;
А путь злих і нечестивих
Пропаде навіки.
Господь Бог наш, як же дивно
Твоє ім'я на землі;
А краса Твоя і слава
Вище неба досягли!
В молодих, дитячих у́стах
Ти хвалу Собі зложив,
Щоб злий ворог Твій і месник
Проти Те́бе занімів.
Подивлюся я на небо,
Дивне діло рук Твоїх,
І на місяць і на звізди,
Як поставив, Боже, їх:
Що́-ж у світі чоловік єсть,
Що Ти помниш так його?
І що син той чоловічий,
Що одвідуєш його?
Ти од янголів небесних
Мало чим його вмалив;
Його славою і честю
Увінчав і украси́в.
І владикою поставив
Над ділами рук Твоїх;
Покорив йому під ноги
Усіх тварей Ти земних —
Овець рунних, волів дужих,
Всяких звірів польових,
І всіх птахів піднебесних,
Іще й всяких риб морьських,
Що підводними путями
Переходять в глибині...
Господь Бог наш, як же дивно
Твоє ім'я на землі!
Спаси, Господи, Ти ме́не:
Бо святих не стало;
Бо між синів чоловічих
Уже й вірних мало.
Все неправду вони кажуть
Один до другого,
Все лукавими устами
І од серця злого.
Бог знесе лукаві у́сти
Й язик многослівний
Всіх людей тих, що гово́рять:
«Язиком ми сильні;
Коли наші у́сти з нами,
То хто пан над нами!»—
Дивлючись на вбогих, нищих,
На їх злі години,
Милосердий Господь каже:
«Я востану нині,
Во спасеннє положуся,
І не одступлюся!»—
Слова Божі — слова чисті,
Як срібло сплавле́не,
Од руди земної плам'єм
Сім крат очище́не.
Ти нас, Господи, заступиш
І спасеш навіки.
Вокруги́ нас уже ходять
Злиї чоловіки;
Вони ви́соко несуться
На сором великий.
До́ки, Господи, Ти будеш
Мене́ забувати,
І Твоє лице святеє
Од мене вкривати?
До́ки буду мою душу
Думками томити?
До́ки буду моїм серцем
День і ніч боліти?
До́ки буде ворог клятий
Мною гордовати?
Глянь на ме́не і помилуй,
О Боже мій милий!
Просвіти мої Ти очі
Од смертної ночі!
Щоб мій ворог не смів мовить,
Що він мене зломить;
Щоб насильник не втішався,
Що я вже подався.
А я милость Твою знаю,
На її вповаю;
Тобі, Спасе, помолюся,
Серцем звеселюся.
Заспіваю Господеві
За всі блага Його;
Я співа́тиму во ім'я
Всевишнього Бога.
От, безумний в своїм серці
Сказав: «нема Бога!»
Так змерзіли, споганіли
Од нечестя злого;
Нема ді́ющого благо,
Нема ні одного.—
Придивився Господь з неба
На сини людьськії,
Щоб узріти проміж їми:
Чи є́ ще такії,
А щоб Бога розуміли
І знайти хотіли?
Всі змерзіли, всі звратились
Із путі право́го;
Нема ді́ющого благо,
Нема ні одного.—
Чи вже-ж тиї нечестивці,
Що в гріхах втопають,
Що їдять як хліб народ мій,
Бога не благають,
Чи й повік не схаменуться
Тиї злиї люди?
Там од страху затрясуться,
Де й страху не буде;
Бо у праведному роді
Господь Бог пребуде.—
Насміхаєтесь над тим ви,
Що вбогий гадає;
А убогий, неімущий
На Бога вповає.
Хто-ж Ізраїлю спасіннє
Подасть од Сіона?
Коли Бог святий поверне
Свій народ з полона:
О, Іяков звеселіє,
Ізраїль зрадіє!
Хто-ж, о Господи, там буде
В дому Твоїм жити?
Хто в Твою святую гору
Може доступити?
Той, хто чесно пробуває:
Все по правді робить,
І святую правду людям
З щирим серцем мовить;
Язиком своїм не сіє
Клевети лихої;
Своїм ближнім зла не коїть
І їх не злословить;
Хто од всіх богопротивних
Очі одвертає,
А людей благочестивих
Добре поважає;
Хто, поклявшись свому другу,
Його не зражає;
Срібла в рост не позичає;
Взяток не приймає.
Хто так ді́яти пойметься,
Повік не звихнеться.
Господь пастир мій; пригоди
Не знавати мені з Ним;
Він жене на тихі води,
Він веде к полям травним;
І душі моїй одрада
Несказа̀нна од Його;
Во́дить Він путями правди
Ради імени Свого.
Хоть би темним долом смерти
Довелось мені ітти:
Зла і там я не вбоюся,
Бо зо мною будеш Ти;
Твоя палиця і жезл Твій
Оборонять од біди.
Мені страву Ти поставив
Під очима ворогів;
Мені голову єлеєм
Благовонним умастив;
Мені чашу мою повну
Питієм Твоїм налив.
Так Твоя, о Боже, милость
Проважа всі дні мої;
У Твою святу госпо́ду
Я вселюсь на довгі дні.
Превозношу Тебе, Боже,
Що мене Ти ратовав
І втішаться надо мною
Ворогам моїм не дав.
Возвав, Господи, до тебе —
І мене Ти ісцілив,
Душу визволив із аду,
Од могили заступив.
Воспівайте Господеві,
Преподобниї Його;
Величайте пресвятеє
Ім'я Господа свого!
Гнів Господній не надовго,
Милость Божа на ввесь вік;
Плач у вечері наступить,
Вранці весел чоловік.
В моїм счастьї, я сказав був:
„Не звихнусь во віки я“!
В Твоїй благости стояла
Твердо так гора моя.
Одвернувся Ти од мене —
І я в тяжкім смутку став.
У той час Тебе, мій Боже,
Так молив я і благав:
„Яка польза в моїй крови,
Що в могилу я пійду?
Прах не буде Тебе славить,
Гласить істину святу.
О, почуй мою молитву!
Милосердієм Твоїм
Ти помилуй мене, Боже,
Будь помочником моїм!“
І печаль мою велику
Ти на радість обернув;
Зняв із мене чорні шати
І весельєм обгорнув.
Тобі й буде моя слава
Безпрестанно возглашать;
Тебе, Господи, мій Боже,
Буду вічно величать.
В беззаконного на серці
Нечестивиї слова,
І перед очима його
Страху Божого нема.
Себе лестью засліпляє;
Беззаконія-ж свого
Не подумає познати
І зненавидіть його.
Він устами все неправду
І лукавство промовля;
Врозумитися не хоче
На благиї він діла:
І на ложі він своєму
Беззаконіє змишля;
На путі стоїть лихому;
Не гнушається він зла.
Боже Господи! до неба
Твоя милость досягла,
І до облаків небесних
Твоя істина зийшла;
Твоя правда — Божі гори,
Суд Твій — бездни глибина.
Сохраняєш і спасаєш
Чоловіки і скоти.
Несказанна Твоя милость,
Боже Господи святий!
Ти синів людських покоїш
Під покровом крил Твоїх;
Твоєї господи туком
Насищаєш їх усіх;
Твоїх сладостей потоком
Благоволиш їх поїть....
У Тебе істочник жизни,
В Твоїм світі узрим світ.
Пробав милость Твою, Боже,
Усім знающим Тебе;
Твою правду — всім, хто має
Серце правеє в себе.
І коли-б не приступила
К мені гордого нога
І мене не ворушила
Нечестивого рука!
І коли-б там беззаконні
Всі звалилися із ніг....
Нехай ринуть і не зможуть
Вони встати і по вік!
Я сказав: постережуся
На путі моєму;
Не дам волі согрішати
Язику своєму;
Наложу на мої у́сти
Кріпкиї уди́ли —
Поки будуть ізо мною
Люди нечестиві.
Був німий я і безгласний,
Що й добра не мовив;
Да печаль моя велика
Пробудилась знову;
Ізнов серце запалало,
Думки закипіли,
І мої замовкші усти
Знов заговорили.
Скажи Господи: конець мій
Коли мені прийде?
Число днів моїх на світі
Яке положив Ти?
Нехай з то́го я познаю,
Що втеряти маю.
Мені дав ти дні, як п'яді,
Боже Всемогущий;
Як ніщо́ перед Тобою
Вік мій бистройдущий.
Суєта увесь і всякий
Чоловік живущий.
Він як тінь по світу ходить,
Марне замишляє,
Усе дбає — і не віда
Для кого збірає.
Чого-ж нині мені ждати,
Од кого терпіти?
Ти, мій Господи, єдина
Надія у світі.
Зніми моїх беззаконій
Тяжкую опалу,
І не дай безумним людям
Мене на поталу.
Став німий я і безгласний,
Сло́ва не промовлю;
Бо Твоя, о Боже, кара
Стала надо мною.
Нехай тая Твоя кара,
Нехай утихає;
Бо рука Твоя разяща
Мене розрушає.
Карать станеш чоловіка
Уликами в винах:
Розлетиться краса його,
Як та паутина.
Суєта увесь і всякий
Чоловік живущий.—
О, почуй мою молитву,
Боже всемогущий!
На моє моленнє й сльози
Не будь безотвітний;
Бо я, Господи, у Те́бе
Як странник той бідний;
Я пришелець, як і тиї
Отці наші рідні.
Не дивись на мене гнівно,
І дай оддихнути —
Поперед, ніж одійду я
І мене не буде!
Як оле́нь той світловодних
Потоків шука̀є,
Так душа моя до Тебе,
Господи, бажає.
Все душа моя бажає
До Бога живого:
О, коли-ж прийду й явлюся
Перед лице Його!
День і ніч для мене сльози
Як хліб той насущний;
Бо мій ворог що-дня каже:
«Де-ж твій Бог могущий?»
Дух займає, як згадаю,
Як я йшов в дом Божий,
Як співав і веселився
Там народ мій гожий...
Чого-ж ти, душе, вниваєш,
Чого так смутишся?
Уповай, душе, на Бога
І знов звеселишся;
Бо я знову, знову буду
Славословить Його,
Мого Бога пресвятого,
Спасителя мого.—
Тим душа моя смутилась,
Що Тебе згадала
На Єрмоні, в Малій-Горі,
В землі Іордана.
Бездна бездну призиває
Гласом водопада,
І вся ру́шила на мѐне
Вод Твоїх громада.
В день з'являв Господь мій милость,
І в ночі до Його
Моя пісня, і молитва
Богу життя мого.
Скажу: Боже, мій Заступник,
Чом забув на мѐне?
Нащо смуток сей, що ворог
Знуща̀ється з мене?
Сокрушає мої кості
Ворог невсипущий
І що-дня мені все каже:
«Де-ж твій Бог могущий?»
Чого-ж ти, душе, вниваєш,
Чого так смутишся?
Уповай, душе, на Бога
І знов звеселишся;
Бо я знову, знову буду
Славословить Його,
Мого Бога пресвятого,
Спасителя мого!
Суди мене з злим народом,
Суди, Боже правий!
Од лихого чоловіка
Мене Ти ізбави!
Ти моя, о Боже, сила:
На́що-ж кинув мене?
На́що смуток сей, що ворог
Знуща́ється з мене?
Пошли істину і світ Твій
Мені упрово́ду
На Твою святую гору,
У Твою госпо́ду!
Там прийду перед жерто́вник,
Стану перед Бога,
Бога радості моєї,
Веселія мого,
І на гуслях буду славить
Тебе мого Бога.
Чого-ж ти, душе, вниваєш,
Чого так смутишся?
Уповай, душе, на Бога
І знов звеселишся.
Бо я знову, знову буду
Славословить Його,
Мого Бога пресвятого,
Спасителя мого.
О, помилуй мене, Боже,
Ти по милості Твоїй,
І по множеству щедроти
Гріх очисть великий мій!
Змий усе моє нечестє
І очисть увесь мій гріх!
Я моє нечестє знаю,
Гріх мій все в очах моїх.
Пред єдиним же Тобою
Так я тяжко согрішив,
І моє лукаве діло
Пред Тобою сотворив:
Так що прав Ти в Твоїм слові,
Чистий Ти в Твоїх судах.
Се, в нечесті я зачався,
Рожден матір'ю в гріхах;
Се, Ти, Боже милий, правду
В моїм серці возлюбив
І премудрості Твоєї
Мені тайну Ти з'явив.
Окропи-ж мене гисопом,
І я чистий ввесь явлюсь;
Ти обмий мене, о Боже,
Й паче снігу убілюсь.
Дай почути мені радість,
І зрадіє смутна кість.
Не дивися Ти на гріх мій
І нечестіє очисть!
Создай серце мені чисте
І дух правий знову дай;
Од Твого лиця, о Боже,
Ти мене не одганяй,
І Твого Святого Духа
У мене не однімай;
І спасѐння Твого радість
Мені знову Ти верни,
І Твоїм владичним духом
Мене, Боже, утверди!
Укажу я беззаконним
Твої праведні путі,
І повернуться до Тебе
Нечестивиї тоді.
О, ізбав мене од крови
Боже, Боже, Спасе мій!
І язик мій буде радий
Правді-істині Твоїй.
Одкрий, Боже, мої у́сти,
І хвалу Твою звістять.
Я Тобі приніс би жертву,
Жертв не хочеш Ти приймать;
Возношеннєм, всесожженнєм
Нам Тебе не ублагать.
Жертва Богу — дух смиренний
В сокрушенії себе;
Серце тихе й сокрушенне
Вгодне, Боже, для Тебе.—
Вщасти, Господи, Сіона
Благодушиєм Твоїм;
Да обставиться стінами
Наш святий Єрусалим.
Тоді, Боже, й жертву правди
Й возношеннє злюбиш Ти;
У той час тельців положуть
На жерто́вник Твій святий!
Що так хвалишся ти, сильний,
Своєю злобо́ю,
Коли милость Божа й благость
По всяк день зо мною!
Твій язик усе змишляє
Неправди да смути;
Він в тебѐ як бритва гострий,
Чоловіче лютий.
Сподоба́в ти — лучче лихо,
Ніж добро діяти;
Лучче любиш ти — неправду,
Ніж правду казати;
Любиш речі нечестиві
Й язик тобі льстивий...
За те Бог тебе в пень зрушить,
Витручить з сеління;
Із землі живої вирве
І твоє коріння.
З страхом будуть добрі люди
На теє глядіти;
І тобі на посміяннє
Стануть говорити:
«Се той сильний, що на Бога
Ввік не полагався;
На своє вповав багатство,
Злобою пишався!»
А я все — як в Божім до́му
Древина маслична —
Я на милость Божу й благость
Уповаю вічно.
Буду вічно Тебе славить,
Блага нам дающий,—
На Твоє вповати ім'я,
Боже всемогущий!
Боже, вчуй мою молитву,
Не вкрийся од ме́не,
Прихилися на мій голос
І вислухай мене!
Плачу я в моїй печалі,
Душа униває,
Що лукавий мене судить,
Грішний утісняє;
Що на ме́не лихо зводять,
Гнівно мене гонять.
Засмутилось моє серце,
Мов смерть наступає;
Напав страх мене і трепет,
І тьма обиймає.
І сказав я: коли-б дав хто
Крила голубині,
Полетів би я спочити
В дальнії пустині;
Полетів би собі з Богом,
І там поселився;
Од незгоди і тревоги
Навіки-б укрився.—
Знеси Господи, людей сіх,
Розбий язики їх!
Бо я в городі стрічаю
Лютих да зрадливих.
День і ніч круг його ходять
Свара і насильство;
Серед його пробувають
Кривда й лихоїмство;
І не сходять з улиць його
Лесть і лицемірство.
Бо не ворог мене судить —
Я-б стѐрпів од його;
Не насильник явний гонить —
Укрився-б од його:
А то-ж ти, з которим мав я
Душа в душу жити;
Друг мій, ближній, з ким любив я
Трапезу ділити,
І укупі на молитву
В Божий дом ходити.
Так нехай же смерть к їм прийде,
В пекло ідуть живиї!
Бо лукавство у їх дво́рах,
Зрада межи ними.
Пошлю к Господу моленнє,
Він подасть спасеннє.
Рано, і вечір, і в півдня я
Плачу і сумую:
І Господь наш правосудний
Голос мій почує;
Оборонить од напасти
Мою бідну душу;
Бо противників у мене
Намножилось дуже.
Бог почує передвічний,
І смирить їх срого;
Бо нема в їх переміни,
Не бояться Бога;
На того, хто з ними дружний,
Руки підиймають,
І святую вони згоду
В нівець обертають;
На їх устах любо й тихо,
А на серці лихо;
Слова м'якші од оливи,
А то-ж самі стріли! —
Положи свої печалі
На Господа Бога:
І тобі од Його прийде
Сильная підмога;
Не дасть праведнику збиться
Із путі право́го,
І в погибельную яму
Впровадить лихого;
Злим, лукавим не дожити
І піввіку сво́го.
К Тобі, Господи, взиваю;
На Тебе вповаю!
Тобі, Боже, на Сіоні
Пісні роздаються;
До Тебе́ в Єрусалимі
Молитви несуться.
Чуєш наші Ти молитви,
Приймаєш до Сѐбе;
Всяка плоть земная, Боже,
Приходить до Тебе.
Тяжко нас одолівають
Слова беззаконні
А Ти, Боже, з нас ізнімеш
Всі вини гріховні.
Той блажен, кого збіраєш,
До Себе приймаєш;
Повно блага в Твоїм до́му
І в храмі святому.
О, почуй нас, дивний в правді
Боже всемогущий,
Всіх країв земних надія,
Всіх на морі сущих!
Зодягнутий в силу дивну,
Ти гори воздвигнув;
Встають шумні хвилі в морі —
Ти їх утишаєш;
Збунтовалися народи —
Ти їх усмиряєш.
Пред Твоїми чудесами
Вся земля трепеще;
Од сход сонця й до заходу
Тобі рукоплеще.
Посітив єси Ти землю —
Вона збагатіла;
Ріка Божа води повна
Її напоїла;
На теж її вготовляєш,
Щоб хліб нам родила.
Ти їй бо́розни напо̀їш,
І груди врівняєш;
Ти кроплями дощовими
Пашню звеселяєш;
Благодаттю вінець літа
Ти благословляєш,
І твої родючі ниви
Туком насищаєш.
Розповніють вдовольне́нні
Красниї пустині;
Підпояшуться веселлєм
Ясні холмовини;
І укритиї стадами
Луги загукають;
І убраниї в пшеницю
Поля заспівають.
Боже! будь мені Ти в поміч
І скорійше поможи!
Нехай стид тим, що моєї
Домагаються душі.
Да з стидом назад одійдуть
Ті, що хо́чуть мені зла;
Да з стидом одійдуть тиї,
Що кричать мені: «овва!»
Да зрадіють, звеселяться
Всі хотящиї Тебе;
Да все кажуть: «велик Бог наш!»
Всі любящиї Тебе;—
Я-ж убог і нищ... О Боже!
Мені в поміч Ти явись.
Ти Помочник мій, Спаситель...
Господи-ж: не забарись!
Боже! вбігли супостати
У Твої осади;
Єрусалим знапастили,
Храм Твій осквернили;
Твоїх вірних рабів трупи
Птицям викидали,
А святих Твоїх тілами
Звірів годовали;
Пролили з їх кров, як воду,
Круг Єрусалима;
І нема кому справляти
Похорон над ними.
Од сусідів наших терпим
Обиди й наруги,
І сміхо́вищем ми стали
У всеї округи.
До́ки-ж будеш Твоїм гнівом,
Боже, нас карати?
Доки буде Твоя ярість
Як огонь палати?
Лий Твій гнів на ті народи,
Що Тебе не знають,—
На ті царства, де на ім'я
Твоє не вповають:
Бо Іякова вже з'їли
І дом розорили.
Забудь наші гріхи давні,
О Боже наш милий,
І скорійше вмилосердься,
Бо ми вже змарніли.
Ради імени Твойого,
Ради його слави,
Поможи нам, святий Спасе,
І од зла ізбави.
Щоб не сміли супостати
«Де-ж їх Бог» казати.
Щоб узріли наші очі,
Якая одплата
За ту кров Твого народу
Буде супостатам.
Нехай стануть перед Те́бе
Сльози полоне́них!
Визволь силою Твоєю —
К смерті назначе́них!
А лихим сусідям нашим,
За їх к Тобі злобу,
Семерицею воздай їм
В їх злую утробу!
Бо ми Твій народ, Твоєї
Пажиті овчата;
Тебе будемо ми, Боже,
Повік величати;
В род із роду Твою славу
Будемо звіщати.
Бог Всевишній став
Між земних богів,
І в громаді їх великій
Так їх осудив:
«До̀ки вам творить
Неправдивий суд,
І на су́ді заступати
Нечестивий люд!
Хто сиро́та, вбог,
Тому поможіть;
Неімущим і гонимим
Правду покажіть.
Хто убог і нищ,
Того заступіть,
Од рук грішних, нечестивих
Його бороніть!»
Не хотіли знать,
І все в тьмі ішли;
І схитнулись од неправди
Основи землі.
Я сказав про вас:
Ви боги́ єсте́
І Всевишнього синове, —
А ви помрете́.
Як всі люди, й ви
Смертю помрете;
Як усякий князь на світі,
І ви впадете.
Встань, о Боже, Ти
І землю суди!
Всі народи і всі царства
Наслідуєш Ти.
Як же люби нам оселі
Господа святого!
Так душа моя і тає
В святі дво́ри Його;
Серце й тіло аж радіють
До Бога живого.
Бо хоро́мину для се́бе
І пташка знахо́дить;
Для діто̀к своїх гнізде́чко
Горлиця готовить
При Твоїм святім вівтарю,
Боже мій і Царю!
О, блаженні ті, що в до́му
Твоїм пробувають:
В вік із віку Твою славу
Вони величають.
О, блаженні, для кого Ти
Заступником, Боже,
І хто в сѐбе путь до Тѐбе
На серці положить.
Хоть плачевним долом пійдуть —
Будуть там криниці,
І дощі благословенні
Стануть з неба литься;
Од одної вони сили
Пійдуть до другої,
І Всевишнього там Бога
Узрять на Сіоні.
Почуй Господи сил, Боже,
Молитви моєї;
Боже Якова великий,
Прислу́хайсь до неї!
Ти, Заступниче наш, Боже,
До нас прихилися,
На помазанника Сво́го
В лице подивися!
Лучче тисячі оди́н день
В святих Твоїх дво́рах;
Лучче хо́чу в Твоїм до́му
Стреміти в порога,
Ніж у грішних людей жити
В роскішних хоромах.
Бо святую правду й милость
Господь возлюбляє;
Благодать Свою і славу
З небес посилає;
Всіх незлобою ходящих
Блага не лишає.
О, блажен той, хто на Тѐбе,
Господи, вповає!
Боже Господи! нам з роду
Ти прибіжище од бід.
Насамперед, як і гори
Не рожалися на світ,
Як земля не создавалась,
Ні небесні висоти,
І од віку і до віку,
Бог єси і будеш — Ти.
Чоловіка, дивний Боже,
Ти вертаєш в прах земний
І говориш: „возвратитесь,
Чоловічеські сини!“
У Тебе бо пред очима
Ціла тисяча годів —
Як вчорашній день минувший,
Як ночної стражи взив.
Ти їх зносиш мов потопом;
Вони схожі з смутним сном;
Як трава вони, що вранці
Зеленіє облогом:
Що ізранку була свіжа,
Зеленіла і цвіла,
А до вечора й звалилась,
Уже скошена, й посхла.
Тож од гніву Твого, Боже,
Ми счезаєм на землі,
І од ярости Твоєї
В тяжкий смуток ми прийшли.
Беззаконія Ти наші
Перед Себе положив;
Наші тайни перед світом
Лиця Твого об'явив.
Од гніву Твого — дні наші
Убувають всі сповна,
Наші літа пролітають
І счезають, як луна...
Всього сімдесять літ маєм
Наших днів ми начислить;
А при більших єще силах —
До восьмидесяти літ:
Да і самий цвіт їх часто
Скорб і немоч нам дає,
Що летять вони так бистро
І нас в світі нестає...
Хтож всю силу Твого гніву
І всю ярість може знать,
Щоб достойно Тебе, Боже,
Величать і ублажать?
Научи нас так счисляти
Наші літа й наші дні,
Щоб нам, Господи, у себе
Серце мудроє найти.
Обратися до нас, Боже!
Доки, Господи, Тобі?
Вмилосердься і помилуй
Твоїх гинущих рабів!
Дай зарані насититься
Благом милостей Твоїх,
І ми будем веселиться
До останку днів своїх.
Звесели за тиї дні нас,
Як Ти, Боже, нас карав;
За ті літа, як злі біди
Познавати нам давав.
І да буде Твоє діло
Видно на Твоїх рабах;
Твою славу віковічну
Об'яви на їх синах;
І лице Твоє нам світле,
Боже милий, покажи;
І зверши нам наше діло,
Діло наше нам зверши!
Боже, мстителю правдивий,
Боже мстителю, з'явись!
Воздать гордим по заслузі,
Судія землі, знімись!
Доки, Боже, нечестивим,
Доки в-гору їм нестись?...
Лихословлять вони в буйстві,
В беззаконії живуть;
Твій народ у землю топчуть
І добро Твоє псують.
Вдов і сирот вони морять
І у смерть пришельця б'ють.
І говорять: „Бог не узрить,
Не познає ваш Господь.“
Образумтеся, безумні,
О несмисленний народ!
Чи не слухає й не чує
Той, хто ухо сотворив?
Чи не дивиться й не узрить
Той, хто око знарядив?
Чи Тому не обчислити,
Хто народи врозумив,
Хто і відати і знати
Чоловіка научив?...
Зна Господь людськиї мислі
Знає всю їх суєту.
Блажен той, кого навчає,
Він закону своєму,
Щоб у лютую годину
Оставався нерушим,
Поки вириється яма
Беззаконним і лихим.
Бо Господь Свого народу
Не одлучить од Себе,
Не оставить безпомочним
Достояніє Своє —
Поки вернеться і стане
Свята правда на суді,
І він буде всім, хто має
Серце правоє в собі.
Хто-б за мене заступився
Од лукавих і лихих?
Хто постояв би за мене
Против беззаконства їх?
Була-б душа моя в аді,
Як би не Господь поміг.
Чи скажу, що спотикаться
Почала нога моя:
Мене зараз укріпляє
Милость, Господи, Твоя;
Чи тоска-печаль прибуде
В серце смутноє моє:
Мені душу звеселяє
Утішеніє Твоє.
Як же стане біля Тебе
Беззаконія престол?
І всі тиї, що змишляють
Тягость людям над закон?
Душу праведничу ловлять,
Неповинну судять кров...
Да Господь мені защита,
Святий Бог мені покров.
Він воздасть їм за лукавство
І за всі неправди їх;
Господь Бог наш покарає
І погубить їх усіх.
Приступіте, звеселімся
Перед Господом своїм,
І воскликнем перед Богом
І Спасителем святим;
З славословієм ми станем
Пред святим лицем Його,
І воскликнем в наших піснях
Ми про Господа свого!
Бо Господь єсть Бог великий,
Царь великий всіх богів;
У Його руці всі бездни
І високих гір верьхи;
Його й море треволненне:
Бо Він море сотворив,
І своїми Він руками
Усю́ землю снарядив.
Приступіте, поклонімся,
Припадем ми перед Ним,
Перед Господом великим
І Создателем своїм.
Бо Він Бог єсть наш одвіку,
А ми люд полей Його,
І покірливі овчата
Руки властної Його.
О, коли б тепер почули
К вам зовущий Божий глас:
— «Серцем ви не вжесточітесь,
Як в пустині, в злий той час!
Отці ваші іскушали
Там не раз Мене тоді,
Іскушали, хоть і знали
Всі вони діла Мої.
За те, сорок год на рід той
Пересердіє Я мав.
Безпрестанно своїм серцем
Вони блудять, — Я сказав,
І путів Моїх не знають!
І в Моїм гніву тоді
Я поклявся, що тим людям
У покій Мій не ввійти.»
Почуй, Господи, молитву
Мою скорбную к Тобі,
І да прийдуть перед Тебе
Воплі тяжкиї мої;
І Твого лиця святого
Од мене не одверни;
У той день, як я страждаю,
Твоє ухо прихили;
У той день, як призиваю,
Скоро, Господи, внемли!
Бо як дим уже счезають
Мої горесниї дні,
І як горно обпалились
Уже кості всі мої;
Уже скошено і висхло
Моє серце, як трава, ―
Що й про хліб забув... од воплей
К плоті кість моя присхла.
Як неясить у пустині,
Так у світі я живу;
Я мов пугач на руїні,
І безсонний я сижу,
Як сидить на стрісі птиця
Одинокая в ночі.
Вороги мене все судять,
В примір ставлять, кленучи.
Їм я попел замість хліба,
Слези п'ю з питьєм моїм,
Що піднявши мене, Боже,
Кинув Ти в гніву Твоїм.
Мої дні як тінь счезають
І як сіно я ізсох...
Ти-ж, о Господи наш, вічен;
Твоя пам'ять в род і род...
Встанеш Ти і над Сіоном
Вмилосердишся ізнов;
Час помиловати його,
Тому час уже прийшов;
Бо раби Твої злюбили
І камінья всі його,
Бо вони уже жаліють
І за попелом його.
Тоді всі народи будуть
Ім'я Господа благать,
Всі царі земниї стануть
Його славу величать;
Бо Господь Сіон воздвигне,
В славі з'явиться Своєй,
На молитву бідних призрить,
Буде милостив і к ней.
І написано про теє
У потомний буде род;
Буде Господа хвалити
Новосозданний народ:
Що приник він од Своєї
Пресвятої висоти;
Подивився Господь з неба
На земниї тяготи ―
Вопль невольників почути,
Синів смерти розрішить,
Да предстануть на Сіоні
Ім'я Господа гласить
І в святім Єрусалимі
Його славу возносить,
Як народи й царі вкупі
Стануть Господу служить.
На путі втомились сили,
Умалились дні мої;
І сказав я: Боже милий!
Не пошли конця мені
В половині мого віку...
В род і род літа Твої.
Древле Ти поставив землю,
Небо ― діло рук Твоїх;
Небеса й земля погибнуть,
Ти-ж пребудеши во вік;
Вони стануть, яко ризи,
Обветшалиї зовсім;
Ти зов'єш їх як одежу;
Переміна буде їм;
Ти-ж все Той-же, Твої літа
Не убавляться нічим.
І рабів Твоїх потомки
Будуть землю населять;
Плем'я їх перед Тобою
Буде вічно предстоять.
Благослови, душе моя,
Господа святого.
Боже Господи й нездумать
Величія Твого!
Облечен єси Ти в славі
І в красі предивній...
Як у ризи, облачився
У самий світ світлий,
І простягнув єси небо,
Як намет блакитний.
Твоя горняя госпо́да
Водами покрита;
Облака — Твої восходи;
Йдеш на крилах вітра.
Ти янголи сотворяєш,
Як вітри летящі;
Свої слуги создаєш Ти,
Як огонь палящий!
Ти поставив землю твердо,
Не звихне́ ніколи;
Бездну дав їй в одіяньє;
А на горах води.
Речеш грозне Твоє слово —
Вони понесуться;
Твій громовий глас почують —
Бистро вони ллються;
Підиймаються на гори,
Біжать у долини,
На те місце, як дав їм,
Господи всесильний.
Положив єси преділ їм —
Не пере́йдуть його,
Не вертаються вкривати
Знов лиця земного.
Ти долинам дав потоки,
В горах води ллються;
Всіх звірів степних напо́ять
Онагри нап'ються.
І небесниї всі птиці
Живуть над водами;
Роздаються голоса їх
По-між деревами.
Ти з Своїх висот небесних
Гори наповаєш;
Дивних діл Твоїх плодами
Землю насищаєш.
Ти ростиш траву для ско́ту,
Пашню в службу людям,
Да насущний хліб для себе
Од землі добудем.
І вино у человіка
Серце звеселяє;
Благовонная олива
Лице умащає;
А святий хліб чоловіку
Серце укріпляє.
Наситя́ться й древа Божі
Ливанськиї кедри,
Що наса̀жени Тобою,
Господи всещедрий.
Гні́зда в'є там всяка птиця;
Дом га̀йстро̀в — на єлях;
Круті гори — бистрим сарнам;
Притом зайцям — в скелях.
Сотворив Ти місяць світлий
Времена значити;
Сонце ясне собі знає
Коли заходити.
Простягаєш тьму по небу,
І ніч наступає;
Тогді всякий звір дубровний
По землі блукає;
Льви ревуть, вони для се́бе
Добичі шукають;
Корму, Господи, у Тебе
Вони вимагають.
Зійде сонце — звір тікає,
У лігво ложиться;
Чоловік на своє діло
Йде ввесь день трудиться.
О, як дивні Твої, Боже,
Діла несчислимі!
Всі премудро сотворив Ти;
Земля по̀вна їми.
Се — велике, шумне море:
Там гаду без ліку;
Всяку має тварь животну,
Малу і велику.
Кораблі за кораблями
Пливуть по простору;
Там і змій, що сотворив Ти
Гра́тися по морю.
І всі ждуть Тебе, щоб дав їм
Корму в свою пору.
Ти даєш їм — восприймають;
Руку отверзаєш —
Насищаються всі благом,
Всіх удовольняєш.
А лице Твоє одвернеш —
І всі засмутяться;
Дух з їх візьмеш — повмирають,
В свій прах возвратяться.
Посилаєш Твого духа —
Создаються знову,
І лице земли од Те́бе
Приймає обнову.—
Буди слава Господеві
Во всі вічні віки!
Веселись Своїм твореньєм,
Боже наш великий!—
Гляне Він на свою землю,
І земля трясеться;
Задимяться круті гори,
Як до їх доткнеться...
Повік буду в моїх піснях
Господа хвалити;
Буду Богові співати
Поки я на світі.
І да буде моя пісня
Угодна для Його!
Весели́тимусь до віку
Моїм милим Богом...
Да ісчезнуть нечестивці
Всі з лиця земного;
Да не буде беззаконних
Уже ні одного!
Благослови, душе моя,
Господа святого.
Мені радість, що мій голос
Господь почуває;
Що до ме́не Своє ухо
Господь прихиляє.
І я стану звати Його,
Поки життя мо́го. —
Як смертельниї недуги
Мене нападали,
І пеке́льниї злі бі́ди
Мене обступали,
Тоді стрів я люті му́ки
І тяжкі печалі;
І призвав Господнє ім'я:
О, Господи милий,
Спаси душу мою бідну
І мене помилуй! —
Благ і милостив Господь наш,
Хранить простодушних;
Бідовав я — мене спас Він
Од всіх мук недужних,
Повернись-же, душе моя,
До свого покою;
Бо Господь велике благо
Діє над тобою! —
Спас од смерті мою душу,
Од сліз — мої очі,
І ногам од спотикання
Доподав Він мочи.
По землі живих я стану
Добре похожати,
І моєму Господеві
Буду я вгожати.
Хто на Господа надію
Свою полагає, —
Як гора Сіон, до віку
Нерушим буває.
Вокруги́ Єрусалима
Все гори великі;
Вокруги́ Свого народу
Господь Бог вовіки;
Не зоставить жезла грішних
Над краєм правдивих,
Щоб вони не простягнули
Рук до нечестивих.
Людям добрим, праводушним
Господь помагає;
А хто стане на путь грішних —
З ними пропадає.
Як вертав синів Сіона
Господь із полона:
У той час — нена́че втішний,
Любий сон нам снився,
Радість у́сти нам сповняла,
Язик веселився.
Господь дивне тво́рить з ними, —
Народи казали;
Господь дивне тво́рить з нами:
Ми в ра́дощах стали.
Повертай же, милий Боже,
Наших із неволі,
Як потоки бистроводні
На засохше поле!
Ті, що сіяли сльозами,
Пожну́ть радоща́ми.
Сіва́к ходить з своїм зе́рном,
Плаче над ріллями;
Заспіває жнець, іду́чи
З своїми снопами.
Много раз уже на мѐне
Вони нападали
Од моєї молодо́сті —
Да скаже Ізраїль:
Много раз уже на мене
Вони нападали
Од моєї молодо́сті,
Да не совладали!
Нечестивці, ніби плугом,
По мені ходили,
І на спи́ні, як на ниві,
Бо́розни значили;
Да Господь наш правосудний
Повтинав їм шиї.
Хто Сіона ненавидить,
З соромом одійдеть.
Вони будуть — як трава та,
Що по стріхах має,
Що не кошена, не жата
Марне посихає;
Не напо́внить єю жмені,
Той, що стане жати,
І не скру́тить переве́сла
Щоб снопа зв'язати.
І не скажуть їм прохожі:
Помагай вам Боже,
Майте щастє і здоров'є
Во ім'я Господнє!
От як добре й гарно в світі
Усім браттям вкупі жити:
Як олива благовонна,
Що на бороду Арона,
На края його хитона,
З голови його збігає;
Як роса та, що спадає
Од високого Єрмона
На святі гори Сіона:
Бо там згоду й жизнь навіки
Утвердив Господь великий.
На ріках круг Вавилона,
В тяжкий час полона,
Там сиділи ми й ридали,
Сіон споминали;
А повішані на вербах
Органи мовчали.
Тоді тиї запросили,
Що нас полонили;
Веселиться і співати
Стали заставляти:
«А нуте ви нам Сіоньських
Пісень заспівайте!»
Як нам піснь Господню нині
Співать на чужині!
Коли я тебе забуду,
Ієрусалиме:
Нехай мене рука права
Забуде й покине!
Нехай мій язик пристане
Навіки к гортані,
Коли я Єрусалима
Знову не прославлю,
Й вище радості моєї
Його не поставлю!
Спом'яни-ж синам Едома,
Боже, день погрома,
Лютий день Єрусалима,
Щоб їм не забути,
Як кричали там: «руйнуйте,
До коньця руйнуйте!»
А ти, до́чко Вавилона
Окаянна, злобна!
Блажен, хто оддя́чить лихом
За твоє безчиннє, —
Той, хто візьме твої діти
Й поб'є об каміннє!
Моїм голосом я нині
К Господу озвуся;
Моїм голосом я нині
Йому помолюся,
Пред лицем Його — моленнє
Моє виливаю;
Пред лицем Його — печалі
Мої виявляю.
В тую тяжкую годину,
Як дух знемагає,
Увесь путь мій Господь сильний
Відає і знає.
По путі, которим шов я,
Розставлені сітки;
Гляжу вправо — всім чужий я,
Привіту нізвітки.
Пристано́вища для мене
Ні в кого немає;
Ніхто в душу мою смутну,
Ніхто не загляне.
К Тобі, Господи, озвуся,
Стану говорити:
Ти єдина моя пристань,
Моя доля в світі!
Почуй мене, рятуй мене,
Бо не стає сили;
А насильники на мене
Дуже наступили.
Із темниці мою душу
Виведи, ізбави,
Щоб святеє Твоє ім'я
Я довіку славив.
Вокругі мене зберуться
Праведниї люди,
Коли милость Твоя, Боже,
Надо мною буде.
Благословен Господь Бог мій,
Що на ополченнє
Научає мої руки,
Пе́рсти на сраженнє.
Благословен мій заступник
І моя ограда,
Моя поміч, моя пристань,
І моя одрада —
Той, на Кого моїм серцем
Впо́вні уповаю,
І хто мій народ однині
Мені покоряє.
Що той, Боже, чоловік єсть,
Що Ти його знаєш;
І що син той чоловічий,
Що його вважаєш?
Чоловік — як суєта єсть;
Як тінь — ввесь вік його!
Схили-ж, Боже, Твоє небо
І зійди к нам з його.
Ти доткнися до крутих гір —
І пов'ються димом;
Врагам бли́скавкою бли́сни —
І полетять пилом;
Вдарь стрілами — й вражі військи
Розсиплються в пі́ски.
Пошли з неба Твою руку
Мені на вируку:
Рятуй мене із вод темних,
Од рук чужеземних;
Од людей, которих у́сти
Гласять суєтою,
А їх права рука по́вна
Кривдою лихою.
Я-ж, о Боже, пісню нову
Тобі заспіваю,
І в псалтир десятострунний
Тобі я заграю, —
Тобі, Боже, подающий
Царям визволеннє,
І рабу Твому Давиду
Од меча спасеннє.
Рятуй мене із вод темних,
Од рук чужеземних;
Од людей, которих у́сти
Гласять суєтою,
А їх права рука повна
Кривдою лихою.
Сини наші — нехай будуть
Як живці весенні;
Наші дочки — як підпори
В храмах украше́нні,
І да будуть в нас стодоли
Всяким хлібом повні;
І овечки у загонах
Без ліку́ плодющі;
І воли на сіножатях
Ситиї і дужі.
Да небуде в наших селах
Нужди і тревоги,
Ні нападу супостатів,
Ні стону убогих!
О, блажен народ, все теє
У себе імущий!
О, блажен народ, чий Бог єсть
Господь Всемогущий!
Хвали Господа і Бога,
Величай, душе моя!
Буду Господа хвалити
Поки мого житія!
На князів не сподівайтесь,
Ні на всіх синів людьських;
В їх спасенія немає,
І спасеніє не в їх.
Вони, тільки дух з їх вийде,
Всі у землю знов ідуть;
В той же день їх замишлення
І всі думки пропадуть.
Той блажен, кому помочник
Бог Іякова святий;
Хто на Господа положить
Всю надію й розум свій.
Бо Господь і небо, й землю,
І моря, і все що в їх,
Сотворив, і сохраняє
Правду-істину вовік.
Господь всім, кому обида,
Правосудіє з'явля́;
Хліб голодним посилає,
Заключенних визволя́;
Сліпим очі просвітляє,
І упавших станови́ть;
Господь праведників любить;
Господь странників хранить;
Вдов і си́рот Він восприйме,
А путь грішних істребить.
І вовіки воцариться
Правосудний Бог Господь;
Твій, Сіоне, Бог великий
Воцариться в род і род.
Ме́ньший був я між брата́ми,
Всіх молодший в до́му;
Пас овечки я отцевські
У полі травному.
Там мої невмілі руки
Орган ізробили,
І псалтир десятострунний
Пе́рсти знарядили.
І хто-ж Господу моєму
Звістив би про ме́не?
Сам почув Він; Сам послав Він
Янгола до мене.
Од отцевських взяв овечок
Мене молодого,
І помазав Він єлеєм
Пома́зання Свого.
Брати старші були кращі,
Великі й завзяті,
Да Господь з їх ні одного
Не зволив обрати.
Я на-зу́стріч чужеземцю
Сміло вихожаю;
Він кумирами своїми
Мене проклинає;
А я в його меч виймаю,
Голову стинаю.
Так Ізраїля синів я
Визволив з насилля!