Коко Шанель

Тяжко повірити, але компанія «Сoco Сhanel» була створена руками бідної, нещасної сирітки. Жінка виходила за межі пристойності, використовувала коханців та працювала з нацистами.

Шлях від злиднів до загального визнання

Народилася Габріель Бонер Шанель 1883 року у французькому містечку Сомюре, хоча стверджувала, що з'явилася на світ у 1893 в Оверні. Мати померла, коли Габріель було шість років. Також вона мала чотирьох рідних братів та сестер. Коли виникла можливість, відправив малят до притулку. Дівчинку виховували у монастирі. Юні роки проходили тяжко. Єдиною розрадою ставали канікули, які вона проводила у тіток, одна з яких не просто навчила її шити, а і вкладати у вироби фантазію та душу. Справа неабияк подобалася майбутньому дизайнерові. Згодом, саме ці знання жінка використовувала, коли створювала речі бренду Сoco Сhanel.

У 18 років її поставили перед вибором – залишитися в монастирі і присвятити життя Богові чи шукати себе у іншій сфері. Габриель обрала друге і влаштувалася працювати у ательє, але така робота не давала перспектив на майбутнє. Щасливою вона себе відчувала на сцені кабаре, де по-аматорські виконувала пісні «Кукуріку» та «Хто бачив Коко»,

від чого і отримала прізвисько Крихітка Коко. Там її помітив молодий офіцер Етьєн Бальзан. Чоловік не мав наміру брати простачку заміж, але і Габріель не претендувала на більше, а ніж на статус коханки.

Радості та трагедії дизайнера

В домі Етьєна вона розважалася пошиттям шляпок. Та згодом пішла від офіцера до його друга Артура Кейпела, який розумів пристрасті модниці. Він і став її єдиним та справжнім коханням.

З його допомогою, в 1910 році у Парижі Габріель відкрила магазин шляпок. Це був перший крок до дому Сoco Сhanel. Жінки з усієї країни заходили у її лавку. Приваблював їх не стільки товар, як його смілива власниця.

Згодом красуні стало тісно і вона розширила свою справу. З під її керівництва виходила нова, зручна та стильна одежа.

„Он стал самой большой удачей в моей жизни: я нашла его в лице человека, который не деморализовал меня… Он знал, как развить во мне уникальное за счет всего остального.“ —

Коко Шанель, Коко Шанель об английском предпринимателе Артуре Кейпеле

Отримавши загальну популярність Коко залишалася самотньою. Коханий Артур загинув в автокатастрофі. Любов назавжди покинула серце жінки.

Дім моди

У 1912 відкрила свій перший дім моди у Довілі, але Перша світова війна перервала її діяльність.

У 1919 відкрила дім моди в Парижі на вулиці Камбон. До цього часу у Шанель вже були клієнти у всьому світі. Багато хто носив її фланелеві блейзери, спідниці вільного крою, довгі светри з джерсе, матроски і знаменитий костюм (спідниця + жакет). Сама Коко зробила собі коротку зачіску, носила маленькі капелюшки і сонячні окуляри.

Парфуми

Багато легенд ходило навколо персони пані Шанель. Варто зауважити, що частину з пліток мадам розпустила сама. На початку 20-х років ХХ століття їй стало тісно серед одягу та шляпок. Так, 1921 року пані зробила парфумеру Єрнесту Бо незвичайне замовлення. Габріель просила створити аромат, що відображав би запах жінки. Так з під руки майстра та за настановами дизайнера вийшов флакончик Coco Chanel, духи, що отримали назву «№ 5».

Історія твердить, до ця неординарна дама відмовилася від стандартних квіткових ноток і забажала абсолютної свіжості. Ще одне завдання, яке вона ставила перед майстром – аромат повинен бути стійкий. Так, неповторний запах вміщував в собі 80 складових. Зі всіх запропонованих варіантів жінка обрала флакон №5, адже саме 5 її улюблене і щасливе число.

Цей парфум – межа досконалості, витвір мистецтва. Він простий та елегантний. І як говорила дизайнер – не підкоряється моді, а слідує за стилем.

Також популяризувала маленьку чорну сукню, яку можна було носити протягом дня і вечора залежно від того, як воно було доповнене аксесуарами. У 1926 американський журнал Vogue прирівняв за універсальністю і популярністю маленьку чорну сукню до автомобіля "Ford"

Незважаючи на величезний успіх моделей Шанель, в 1939 закрила всі бутики і дім моди — почалася Друга світова війна. Багато кутюр'є покинули країну, але Коко залишилася в Парижі.

Коко Шанель – «модна» шпигунка Абверу?

Автор опублікованої у США книги «Sleepіng wіth enemy, Coco Chanel's secret war» («У ліжку з ворогом, таємна війна Коко Шанель»), Хел Воган, американський журналіст, який живе у Франції, каже, що при написанні біографії спирався на численні французькі, англійські, німецькі та американські архіви.

У своїй книзі Воган висуває версію, що 1940 року у віці 57 років Коко Шанель була завербована агентом військової розвідки нацистської Німеччини, отримавши порядковий номер F-7124 й кодову назву «Вестмінстер». Її коханець барон фон Дінклаґе, якщо вірити книзі, відповідав за цілу шпигунську мережу в Середземномор’ї та Парижі, звітуючи про всі новини напряму міністрові пропаганди Йозефу Геббельсу. За завданням Абвера, французька дизайнерка, за твердженням Хела Вогана, їздила до Іспанії 1941 року з іншим агентом, бароном Луї де Вофреланом. Він відповідав за вербування нових агентів. Шанель нібито вирушила до Мадрида ще й з особистою метою, а саме: з надією домогтися звільнення одного зі своїх племінників, який перебував у концтаборі.

Між тим, французький дім моди «Шанель» відкинув звинувачення Вогана проти засновниці цього концерну. Представники компанії назвали необґрунтованими твердження про співпрацю Коко Шанель з німецьким розвідувальним відомством у роки Другої світової війни та її "антисемітизмі". У добу війни, вказують у компанії, Шанель підтримувала тісні контакти з британським прем'єром Уїнстоном Черчиллем, бажаючи виконати роль посередника у відносинах союзників з Німеччиною, а також мала тісні дружні стосунки з фінансистами з банкірською родиною Ротшільдів.

«Правдою є те, що в часи війни вона вела роман з німецьким аристократом. Зрозуміло, це не був найкращий період для любовних історій з німцем, навіть якщо барон фон Дінклаґе був напіванглійцем і познайомилися вони ще до війни», - йдеться в заяві дому моди «Шанель».

Після закінчення війни вона виїхала у Швейцарію.

Коко Шанель у своїх паризьких апартаментах. 1967 р.

Роботи Габріель стали проривом у світі моди. Вона подарувала жінкам свободу та красу. Її найвідоміші творіння маленьке чорне платтячко, рівна засмага, коротка стрижка, сумочка «2.55» та найвідоміші духи Chanel №. 5.

У 1950—1960-ті співпрацювала з різними голлівудськими студіями, одягала таких зірок, як Одрі Гебперн та Ліз Тейлор. У 1969 легендарна актриса Кетрін Гебперн виконала роль Шанель в бродвейському мюзиклі «Коко».

Хоча у Габріель було безліч романів, але вона не вийшла заміж і не стала матір'ю.

Померла 10 січня 1971 у віці 87 років. Похована в Лозанні у Швейцарії в могилі, оточеній п'ятьма кам'яними левами.

Марка зірок

Популярність робіт Дому Chanel росла з неабиякою швидкістю. Кожна незалежна жінка, що любила себе вважала за потрібне користуватися продукцією цієї компанії. Якість, стиль та простота покоряли серця покупців. Кожен, хто спробував косметику залишався задоволеним.

Так, знаменита актриса Мерлін Монро, в одному із інтерв’ю на питання: «Що на вас вдягнено, коли ви лягаєте спати» відповіла - «Лише декілька крапель Chanel №5».

Сотні кіноакторів мають за честь представляти одяг та товари унікальної француженки.

Багато для популяризації продукції робить реклама. Але у цьому випадку, ще можна посперечатися, моделі підтримують фірму, чи сама марка заставляє говорити про людей, що її представляють.

Так, наприклад, свої роботи мадам носила сама. Також вона самостійно презентувала публіці парфум №5. Далі обличчям дивовижних духів були Катрін Денев, Ніколь Кідман, Кіра Найтлі. Чоловічий аромат асоціювався з Бредом Піттом.

Пройшло десятки років після смерті Крихітки Коко, але інтерес до її особистості та справи не погаснув.

У 2009 році вийшов фільм "Коко до Шанель", знятий за біографією Коко Шанель.

Page updated

Google Sites

Report abuse