Україна – Східна Європа
Україна – Східна Європа
Украї́на — держава, розташована у Східній та частково у Центральній Європі, охоплює південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Східних Карпат і Кримські гори.
Привіт! Мене звати Ярослав. Мені 12 років. Я навчаюсь в 6 класі ліцею "Ангстрем". Я з міста-героя Миколаєва. Чому саме Миколаїв місто-герой? Тому, що 24 лютого 2022 року, почалася війна, і саме моє місто зупинило фашистську навалу і не дало захопити південь України.
Пригадую, як я з родиною був вдома, коли почалися обстріли. Ми бачили у вікно, як палають будівлі міста. Було дуже страшно. Ми не знали, що робити. Ми вирішили залишитися вдома та ходили в укриття. Ми були втомлені, але ми не здавалися. Ми вірили, що наша країна переможе.
Нарешті, російська армія відійшла від Миколаєва. Але обстріли ще довго продовжувались кожного дня і особливо вночі. Аж доки не звільнили Херсон. Тепер нас обстрілюють набагато менше. Ми звикли радіти кожного дня тому, що живі. Але ми відчуваємо, що війна ще не закінчилася.
Мені дуже важко було пережити початок війни. Я бачив, як гинуть люди, як руйнується моє місто. І я весь час питав у батьків чому на нас напали? Що ми їм таке зробили? І жодна відповідь мене не влаштовувала. Але я не втратив надію. Я вірив тоді і вірю зараз, що наша країна переможе, і ми зможемо повернутися до нормального життя.
Я люблю своє місто. Тут я народився і виріс. Тут живе вся моя родина. Я тут ходжу на тренування та гуляю з рідними. У Миколаєві багато цікавих місць, які я люблю відвідувати. Це і музей суднобудування, і флоту, і зоопарк, і парки, і яхт-клуб, і багато чого ще. Можливо, ви колись тут будете і зможете їх побачити на власні очі.
Отже, почнемо:
Миколаїв – це місто на півдні України, розташоване на березі річки Інгул. Миколаїв є важливим промисловим і культурним центром. У місті розташовано багато заводів, фабрик, наукових установ та навчальних закладів. (На жаль, майже все це розбили, але деякі споруди почали відбудовувати). Миколаїв також є важливим портовим містом.
Миколаїв на карті України
Карта міста Миколаєва
А ще Миколаїв було побудовано на місці якогось давньогрецького міста. Про це майже не залишилось інформації, але залишилось декілька фундаментів давньогрецьких храмів. На одному з таких навіть побудували спочатку форт, а потім обсерваторію, яка є ще й досі. Але про це пізніше.
Культурні та історичні пам’ятки Миколаєва.
Будівля мерії в Миколаєві.
Будівля мерії в Миколаєві була побудована в 1845 році. Вона розташована в центрі міста. А головне, фасад нашої мерії це майже точна копія Букінгемського палацу, але менша за розміром.
Ще до війни на площі напроти мерії дуже часто влаштовували ярмарки і цікаві події . Особливо красиво це було вночі. Я дуже часто відвідував це місце з родиною.
Сквер «Серце міста»
Ще на мій погляд дуже цікаве місце в Миколаєві - це сквер під назвою «Серце міста». Він має форму пентаграми, його площа близько 2 гектарів і є одним з найпопулярніших місць відпочинку та прогулянок у місті.
Сквер було закладено у 18 столітті, а в 2012 році було розпочато масштабну реконструкцію скверу. А до того на цьому місці була старообрядницька церква. Тепер "Серце міста" є одним із найкрасивіших і найулюбленіших місць у Миколаєві. Сквер славиться своїми пишними зеленими насадженнями, фонтанами та світломузичним шоу.
Яхт клуб. Фонтан та 8 Причал
Ще одне улюблене місце городян для літніх прогулянок яхт-клуб. Як повідомляють історичні архіви, тут було розташовано комплекс «Турецький палац». На цьому місці знаходиться дуже давнє джерело, яке, до речі, давало й дає воду містянам вже другу війну поспіль, коли ворог перебиває водопостачання в Миколаєві.
Ще в Миколаєві є відомий в Україні зоопарк.
На сьогоднішній день Миколаївський зоопарк є найкращим в Україні та один із найкращих зоопарків Європи. Один з найстаріших зоопарків України. Історія зоопарку починається від 26 квітня 1901 року. Я часто буваю в зоопарку, особливо, коли стає тепло. Мені не дуже подобається дивитися на тварин у клітках, але там чудові зони відпочинку, і я ходжу туди, як у звичайний парк.
Дитяче містечко «Казка»
Дитяче містечко «Казка» – так називається парк розваг, розташований у центрі Миколаєва . Тут на великій території обладнано багато майданчиків для дітей різного віку. Мешканці Миколаєва та гості міста цінують дитяче містечко за те, що тут є достатньо місць, де діти можуть розважитись безкоштовно. Казка вважається улюбленим місцем сімейного відпочинку, у якому легко вибрати заняття до душі на цілий день.
До архітектурних пам'яток Миколаєва належить одна з найстаріших і, на мій погляд, найкрасивіша церква, а точніше собор - Кафедральний собор Касперовської ікони Божії Матері.
А поряд з собором розташовано сквер «Європи». Його зробили на честь Революції Гідності, яка проходила в Україні у 2014 році. Мені тоді було лише 3 рочки і я нічого не пам’ятаю про це, але батьки мені багато розповіли про ті часи.
У Миколаєві є декілька театрів. Мої найулюбленіші - це театр опери та балету та український театр. Вони дуже красиві зовні, а в середині різні.
Миколаївський театр опери та балету.
Миколаївський театр опери та балету більш традиційний. Він великий і розкішно декорований. Там є ложе бенуар та бельетаж, великий вестибюль, декілька виходів надвір та внутрішній сад де влітку проводять виступи філармонія. А ще продають дуже смачні бутерброди та тістечка. Ми з братом кожного разу щось там беремо коли приходимо на вистави. А з початком війни в цьому театрі зробили сцену в укритті. Ми з братом теж там були.
Інший театр, який мені дуже подобається, це театр «Національний академічний український театр драми та музичної комедії». Він не такий розкішний, але все одно дуже красивий. А ще в ньому, завжди в акторів набагато кращий одяг. Деякі костюми прямо як витвір мистецтва.
Є в нас театр ляльок. Але я там ніколи не був, тому не можу сказати, цікавий він чи ні.
У Миколаєві є декілька музеїв. Деякі з них не дуже цікаві. Я розповім про три музеї , які на мою думку, найкращі.
Краєзнавчий музей
Мій найулюбленіший - це краєзнавчий музей. Він великий і там багато дуже цікавих речей, які були знайдені на розкопках у Миколаєві та області.
Найцікавіше, що я запам’ятав - це були давньогрецькі монети та маленькі пляшечки зі скла. Там є старовинний язичницький казан, прикрашений зміями.
На жаль, ще на початку війни все, що було в музеї вивезли закордон. Це було зроблено для того, щоб зберегти експонати. І я вважаю, що це правильно. У цей музей вже сім разів намагалися влучити ракетами, що там майже повністю всі вікна вибиті ще й досі.. На щастя, жодного разу не влучили, усе було тільки поряд.
А біля музею розташовано Миколаївське адміралтейство. Вважається, що саме з цієї будівлі починається Миколаїв. Його теж багато разів намагалися зруйнувати. Це дуже стара і дуже знакова будівля для Миколаєва. Ще під час Другої світової війни, коли місто було окуповане, хтось зі старожилів міста згадав, що коли будували цю будівлю, то на шпиль встановили символ міста - кораблик. І коли його урочисто встановлювали, то сказали: «Це символ Миколаєва і доки він буде стояти, доти в Миколаєві все буде гаразд». Так от під час окупації, у Другій світовій війні, хтось згадав про ці слова і почали шукати, де на початку війни сховали цей кораблик. І коли його знайшли і встановили, то через декілька тижнів німці пішли геть. І під час цієї війни було майже так само. Коли всі бігли з міста від обстрілів, а наші МНС встановлювали знову цей кораблик на шпиль, бо він був на реконструкції. Деякі кажуть, що через це Миколаїв не було окуповано.
Музей суднобудування і флоту
Інший музей, який мені дуже подобається, - це музей суднобудування і флоту.
Миколаївський музей суднобудування та флоту – єдиний музей такого профілю в Україні. Його вважають перлиною корабельного краю та однією з візитівок міста Миколаєва. Він розташований у старовинному будинку, у якому знаходиться вже 37 років.
Музей був створений у 1978 році в будівлі колишньої резиденції головнокомандувача Чорноморським флотом. Експозиція налічує більше 3000 експонатів, які розташовуються в 12 залах музею. Мені завжди подобалось у цьому музеї. Там дуже реалістичні макети військових кораблів.
Художній музей імені В. В. Верещагіна
Ще в Миколаєві є художній музей імені В. В. Верещагіна.
Я там був лише один раз. Це через те, що спочатку було не цікаво дивитися на картини, а потім почався ковід і війна. На жаль, зараз у цьому музеї немає майже нічого. Усе теж було вивезено закордон, щоб зберегти. Але я знаю, що там було дуже багато цінних картин. Коли війна скінчиться і всю колекцію повернуть, то я обов’язково піду подивитися. Зараз там працюють лише маленькі експозиції, і, на мій погляд, не дуже цікаві. Але сама будівля і зовні, і в середині мені сподобалась. Високі стелі, мармурові сходи і красиво прикрашені зали. Я б навіть хотів би жити в такому будинку.
Астрономічна обсерваторія
А ще в Миколаєві є обсерваторія. Вона була побудована на території колишнього Миколаївського форту 18 століття. Форт був розташований на височині, що забезпечувало обсерваторії хороший огляд неба.
Астрономічна обсерваторія в Миколаєві є однією з найдавніших обсерваторій Східної Європи. Історичну наукову установу включили до об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Астрономічну обсерваторію побудували на місці, яке зараз має назву Спаський курган. Під час вирівнювання землі для будівництва були знайдені руїни давньогрецького храму. До речі, обсерваторію побудували на фундаменті цього самого храму та була використана система вентиляцій і кондиціювання та, яка там і була. Ця система працює і досі, і скільки не дивились різні фахівці, ніхто не може точно сказати, як вона працює. Але в обсерваторії влітку прохолодно, а взимку тепло. Зараз, раз на рік влаштовують день відкритих дверей і можна або просто прийти і все подивитися на власні очі, або замовити екскурсію і пройти всіма цікавими місцям на території обсерваторії.
Я б хотів, щоб так само як і ці університети відбудували і весь Миколаїв. Я хочу, щоб моє місто знову стало красивим і квітучим. Я хочу, щоб у ньому було багато роботи, щоб люди могли добре заробляти і жити щасливо. Я хочу, щоб моє місто було гордістю України. Я мрію про мир і відбудову всієї України. Я мрію, щоб люди могли жити в безпеці, не боялись обстрілів і бомбардувань. Я хочу знову вільно гуляти вулицями свого міста і відвідувати улюблені місця.
Я хочу, щоб моя країна була сильною і незалежною. Я хочу, щоб вона була європейською країною, у якій панує закон і порядок. І нехай Україна назавжди залишиться для всього світу символом миру і свободи!!!
Слава Україні!!!!
Основним джерелом інформації стали мої батьки. Бо, як з’ясувалося, вони знають про Миколаїв навіть більше, ніж Інтернет.
Сікорський Ярослав, 6А
Миколаїв
Я живу в місті Миколаїв. Це українське місто, обласний центр на Півдні України. Він знаходиться в гирлі Бузького лиману, між Одесою та Херсоном.
У Миколаєві 4 райони. Місто знаходиться ніби на півострові, оточене річками Південний Буг та Інгул.
Миколаїв було засновано в 1779 році після відвоювання Причорномор’я в Османської імперії. Розбудова міста почалася із закладання суднобудівної верфі, яка потім стала великим кораблебудівним заводом. Загалом, у Миколаєві три великі кораблебудівні заводи, і декілька маленьких судноремонтних підприємств, а також два порти.
У місті проживає більше 400 тис. мешканців. Це також значний логістичний центр з переробки аграрної продукції Півдня України.
Мене звуть Андрій Глубоченко. Я живу в Миколаєві все життя. Я тут народився. Мої батьки також з Миколаєва, як і мої дідусі та бабусі. А вже прадідусі та прабабусі приїхали до Миколаєва з різних частин України, щоб працювати тут на суднобудівних підприємствах.
Мій молодший брат Василь теж мав народитись у Миколаєві, але не вийшло, адже почалася повномасштабна війна. Мені з мамою довелося покинути Миколаїв на початку березня 2022, тому що біля міста вже стояли ворожі танки, а прямо в наш двір падали ракети.
Ми евакуювалися до наших родичів в Іспанію, де і народився мій брат Василь у травні 2022 року. Але незабаром ми все одно повернулись до рідного міста, коли тут стало безпечніше. Тож з січня 2023 року я знову живу у своєму улюбленому Миколаєві. Я більше ніколи не хочу нікуди їхати з мого улюбленого міста!
У Миколаєві багато цікавих місць, але я хочу розказати про одне, яке я люблю найбільше. Це Миколаївський зоопарк.
Він був заснований у 1901 році Миколою Леонтовичем. Перед зоопарком зараз є пам’ятник Леонтовичу.
Зоопарк займає територію в майже 19 га. Він поділений на різні зони, що моделюють природне середовище для тварин різних кліматичних поясів.
Тут є гарні штучні водойми, закриті та відкриті вольєри та зелені зони для тварин, що не перебувають у клітках.
Миколаївський зоопарк належить до Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (EAZA), Всесвітньої асоціації зоопарків та акваріумів (WAZA) та багатьох інших міжнародних природоохоронних організацій.
Тут розводять бегемотів, жирафів, білих ведмедів, сніжних барсів, леопардів та інших рідкісних тварин.
Що мене вражає в нашому зоопарку – це те, що він працює кожного дня без вихідних. Працював навіть під час пандемії коронавірусу та повномасштабного вторгнення, коли Миколаїв кожного дня обстрілювали.
Тепер про ці часи нагадують лише залишки ракет, що були знешкоджені та стали частиною експозиції нашого зоопарку.
Я, ангстремівець 6А класу, Андрій Глубоченко, щиро всіх запрошую до міста Миколаєва. І, особливо, до нашого зоопарку.
Глубоченко Андрій, 6А
Ужгород – обласний центр Закарпаття. Місто має координати 48°37′26″ пн.ш. 22°17′42″ сх.д. Кількість населення на 01.01.2021 року складала 115542 особи. Заснований у IX столітті, Ужгород розвивався як промисловий та культурний центр. У 1919 році був столицею Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини, 1938 року став частиною Угорщини, у 1945 році увійшов до складу УРСР, а з 1991 року – у складі Незалежної України.
Мене звуть Анциферов Тимофій. Навчаюся у 9-му класі ліцею «Ангстрем». Вважаю себе ветераном цього учбового закладу, бо в ліцеї вже з 2017-го року.
Другого березня 2022 року (у зв'язку з війною) разом з батьками переїхав на тимчасове проживання з Харкова до Ужгорода.
Мою родину тут зустріли привітно. Закарпаття – місце, де знаходиться центр Європи (в 20 км від містечка Рахів в селищі Ділове на правому березі річки Тиси). І ця центральність дуже відчутна. Область – якийсь "мініплавильний котел", що сплавив у єдине ціле народи і їх культури.
Цікаво куштувати місцеві страви. Угорська кухня – це щось! Словами таке не передається.
Почувши одного разу русинські пісні, вже не забудеш. А ще є багато чого словацького, румунського (у короткому огляді все не опишеш). Дуже яскрава природа. Гори, ліси, річки, свіже повітря. Багато санаторіїв. В озерах розводять дзеркальних коропів...
На Закарпатті безліч пам'яток архітектури. Тут збереглися декілька замків. Один з них – Ужгородський. Розташований поруч із центром міста, на вулиці Капітульній. Нині в ньому знаходиться краєзнавчий музей.
Закарпатська обласна філармонія – державна концертна організація в Ужгороді. З 1957 року філармонія діє в приміщенні колишньої синагоги, збудованої в 1904 році на набережній річки Уж за проєктом закарпатських архітекторів.
Закарпаття відкрите для всіх добрих людей. Коли закінчиться складна для України пора, я обов’язково ще сюди повернуся.
Анциферов Тимофій, 9А
Надзвичайне місто, яке знаходиться в західній частині України, що славиться своїми пам’ятками архітектури та історії, котрих тут понад 2500.
Мене звуть Іван, мені 16 років та я навчаюсь в 10 класі.
Проживаю в файному місті Лева, хоч і народився в протилежній частині нашої країни, у Харкові.
Що зумовило мій переїзд сюди? На жаль, нас усіх змінила війна: наше життя, наші думки, нас самих, а деяких, як і мене, ще й місце проживання. Так я й опинився у Львові.
З усіх своїх мрій, є одна, котра ніколи не дає мені спокою - перемога у війні. Сподіваюсь, що ця мрія, здійсниться якомога раніше.
Що мене вразило?
По-перше, найбільше, що я помітив, це місцевий діалект. Його не так багато, як, наприклад, у Закарпатті, але такі слова, як: баняк, калабаня, мешти, філіжанка та колєжанка, мене, як людину, котра прожила все своє життя в Харкові, дуже вразило. Правду кажучи, спочатку я майже не розумів, про що кажуть люди, хоча й українську мову знаю доволі добре.
По-друге, це надзвичайна старовинна архітектура, котру можна зустріти тут в центрі.
По-третє, що мене вразило, як харків’янина, це розміри міста. Воно здається набагато меншим, ніж моє рідне місто, хоча тут красиво взагалі усюди! Ось ще декілька фотографій:
Забув розказати про найголовнішу пам’ятку Львова - це оперний театр!
Також з пам’яток - це пам’ятник Тарасу Шевченку, поруч з оперним театром.
На фото - маленька реконструкція основного пам’ятника
Це - сам пам’ятник.
Юр'єв Іван, 10Аб
Мене звати Яна. Я навчаюся у 8 класі "Ангстрема". Через війну декілька місяців тому ми з мамою переїхали в містечко Новояворівськ у Львівській області.
Це порівняно нове місто, засноване в 1965 році. Назва Новояворівську означає «Новий Яворів» (Яворів – ці місто поряд з Новояворівськом).
Місто розташоване на висоті 300 м над рівнем моря на межі Розточчя і Надсянської низовини у верхів'ях річки Шкло — за 14 км на схід від районного центру Яворів і за 30 км на захід від обласного центру Львів.
Культові споруди
Церква Покрова Пресв. Богородиці
Церква Покрова Пресв. Богородиці
Церква Святого великомученика Юрія
Стадіон імені Олега Русина, база для футбольного клубу «Гірник»
У місті активно розвиваються різні види спорту, особливо біатлон, футбол, бокс, велоспорт
Цікавий факт: у Новояворіську народився колишній учасник гурту «Скрябін», Сергій Гера.
Бессарабова Яна, 8А
Добрий день! Мене звати Еміне, я проживаю в місті Хмельницький, місцеві називають його (Хмель). Тут проживали і познайомились мої батьки.
Навчаюсь я у восьмому класі Харківського ліцею "Ангстрем". Мрію подорожувати світом!
Історичні пам’ятки міста Хмельницького:
Пам’ятник Богданові Хмельницькому (1993): великий кінний пам’ятник на честь українського гетьмана Богдана Хмельницького, встановений в обласному центрі, що носить його ім’я – місті Хмельниццький. Він є найбільшим пам’ятником Богданові Хмельницькому з чотирьох існуючих.
Монумент Вічної Слави в місті Хмельницький. Споруда була встановена 1982р. на честь військових частин, партизанів, підпільників, які звільняли область від фашистських загарбників.
Костел Святої Анни — колишній католицький храм, який розташовувався на вулиці Староміській і був однією з найкрасивіших споруд Хмельницького. Він був збудований на острові, що виник на місці злиття річок Плоскої і Південного Бугу. Зруйнований в 1938 році.
Аслан Еміне, 8А
Мукачево розташоване у південно–західній частині Закарпатської області на берегах річки Латориці, на віддалі 40 км на схід від Ужгорода – обласного центру Закарпатської області. За величиною і культурно–політичним значенням Мукачево після Ужгорода займає друге місце. Довкола місто оточено невисокими горами – Галиш, Ловачка, Павлова, Сороча, Червона, Чернеча, які природним амфітеатром нависають над ним і захищають від вторгнення холодних мас повітря з півночі та з північного заходу. Клімат – помірно–континентальний. Площа міста – 27,9 тис. кв.м.
Грушенков Валерій, 2А
Сваля́ва — місто в Мукачівському районі Закарпатської області, адміністративний центр Свалявської громади та колишній центр Свалявського району. Розміщене в межах Свалявської улоговини, на річці Латориці, при впадінні в неї річки Свалявки (бас. Тиси).
Привіт! Мене звуть Марія Носуленко. Я навчаюсь в 1-А класі Харківського ліцею "Ангстрем". Живу в місті Одеса. Але, на жаль, війна змусила мене з родиною, ще влітку, переїхати до міста Свалява, що на Закарпатті. Тож тепер ми часто подорожуємо.
Хочу трішки розповісти про місто, яке тимчасово, стало другою моєю домівкою. Свалява – це маленьке, тихе, дуже затишне містечко, що розкинулося в долині річки Латориця. Воно з усіх боків захищене горами і має свій неповторний мікроклімат. Щоб обійти його достатньо однієї години.
Давня назва міста – Сольва, від слова сіль, бо тут в давнину її добували в шахтах, що й досі збереглись, але не працюють тому, що їх підтопило ґрунтовими водами й села, які лежали поруч почали потопати й руйнуватись. Спочатку містом володіли барони Перені, а потім графи Шенборни. Їх маєтки, садиби, угіддя й досі можна побачити. А в горах, вже порослі травами, проте ще досить пригодні для прогулянок, простяглися дороги, вимощені каменем. По ним, колись їздили карети та екіпажі колишніх господарів цих земель.
А це Михайлівська церква (1588 р.). Розміщена вона на маленькому кладовищі. За переказами, церква збудована без жодного цвяха. Тут зберігаються реєстраційні книги про народження, церковнослов’янські книги, книги про хрещення, вінчання, одруження і смерть місцевих жителів.
Природа тут зачаровує своєю неповторністю. Казкової краси величні гори, річки, водоспади, мініральні джерела, гарячі джерела, що виходять просто з породи. Різноманітна рослинність.
Люди привітні, добрі. Розмовляють на місцевому діалекті. Спочатку здавалося, що ми потрапили в іншу країну. Але згодом звикли. Страви – як і все інше незвичайні і дивують своїм смаком та назвами. Наприклад, бограч, шовдер, поливка, підбиті лопатки, гурка.
Мрію, щоб війна закінчилась і всі люди жили вільно в радості. Навчились цінувати красу нашої рідної землі, поважали один одного, допомагали іншим долати випробування долі. І славили Бога за все! Аби продовжилось життя і було що передати своїм дітям.
Носуленко Марія, 1А
Добрий день! Мене звуть Даниленко Тимур, мені тринадцять років і я вчуся в сьомому класі ліцею "Ангстрем". Зараз я мешкаю в місті Вінниця на правобережній стороні України. Це дуже красиве та привітне місто!
Через Вінницю протікає річка Південний Буг, тут багато водоймів та озер. Я дуже полюбляю риболовлю, але всю спійману рибу я випускаю назад у воду😊
Озеро Вішенька.
Моя риболовля на озері Вішенька в місті Вінниця.
Фонтан «Сонячна система» на проспекті Космонавтів у Вінниці.
Мікрорайон Поділля
Дитячий садок
Річка Південний Буг
Універмаг
Залізничний вокзал
Даниленко Тимур, 7Б
Ватутіне — місто в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області. До 2020 року було містом обласного значення. Розташоване за 12 км на південь від районного центру та за 86 км на південний захід від обласного центру. Населення — 16 665 осіб.
Коновалюк Софія, 3Б
Цей кліп про мене, мої дитячі мрії.
(Супроводжується записом пісні Тіни Кароль «Дитинство не втрачай»
Там Харків мій!
Ха́рків — місто на північному сході України, на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської області. Друге за кількістю мешканців місто України з населенням 1 421 125 осіб. Площа міста — 350 км². Разом із прилеглими містами й районами утворює Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.
Місто-герой України (з 2022 року). Місто має Приз Європи (2010 рік).
Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України.
Харків є одним з найбільших міст України. Він має багату історію та різноманітну культурну спадщину. Гуляти вулицями Харкова — одне задоволення. Проте чи знаємо ми щось цікаве про це місто? Адже воно дійсно здатне нас здивувати.
Міст через р. Уди (правий приток Сіверського Донця. У часи стародавньої Русі-України називалась Донцем), недалеко від Новобаварського гідропарку, Новобоварський район, проспект Любові Малої.
Центральний міський парк (ім. Горького- стара назва), Шевченківський район, другий за розміром, розташований у північній частині міста за адресою: вул. Сумська 81.
Майдан Конституції, виник разом з заснуванням міста, станції метро «Майдан Конституції», перехід до станції «Історичний музей», Шевченківський район, вихід на вулиці Сумська, Квітки-Основ’яненка, Пушкінську
(ім. Г. С. Сковороди).
Там щирі надії, там здійснені мрії.
Чекай, дитинство, не зникай.
Там друзів багато, там мама і тато.
Чекай, дитинство не втрачай.
Шеметова Варвара, 7Б
Харків
Харків – одне з найбільших і найкрасивіших міст України. Його було засновано в 1654 році. У Харкові є парки, сквери та сади для прогулянок – Центральний парк з канатною дорогою, Сад Шевченка та Дзеркальний струмінь, Сквер "Стрілка" та набережні, де можна спокійно погуляти та поїсти морозиво. Під час прогулянки не можливо пройти повз дельфінарій та зоопарк. Місто Харків має дуже багату історію. Я обожнюю своє місто!
Мене звати Мілена Воробйова, мені 10 років. Я народилася і проживаю в місті Харкові. Я навчаюсь в 5-А класі ліцею "Ангстрем" та в 3 класі флейти в Школі мистецтв №4 ім. Миколи Леонтовича. Мені подобається малювати, читати, займатись рукоділлям.
Місто Харків має дуже багату історію. Я обожнюю своє місто!
Воробйова Мілена, 5Б
Люботи́н — місто в Харківському районі Харківської області, центр Люботинської міської громади, розташоване поблизу автомагістралі E40 (Харків — Київ) та E105, за 24 км на захід від Харкова, займає площу
3066,7 га.
Погосян Тігран, 6А
Люботин, Харківська область
Вітаю у моєму рідному місті Люботин.
Люботин розташований на річках Люботинка та Мерефа, поблизу автомагістралей Е40 (Харків – Київ) та Е105 (Кіркенес – Ялта), в 20 км від обласного центру – міста Харкова. Місто засновано ще в 1650 році.
Що цікавого є в моєму місті?
Однією з принад Люботина є залізничний міст, який є найдовшим критим пішохідним мостом у Європі, з довжиною 260 м.
На південно-західній околиці міста в Гиїівці знаходиться архітектурна пам’ятка державного значення – маєток князів Святополк-Мирських.
На території Люботинського лісництва знаходяться три пам’ятки природи місцевого значення: «Великий ліс», «Два дуби-велетні» та «Барвінкове поле».
А ще славне місто Люботин подарувало свою чарівну назву морському танкеру, який було побудовано ще в 1962 році в далекій Японії.
Люботин
На зорі гудуть гудки басисті,
Ожива містечко гомінке…
Люботин давно вже зветься містом,
Та над містом небо не міське.
Низько повисає над садами,
І хати вгортає в синяву,
І вони здаються парусами,
Що по морю в сутінках пливуть.
А коли, неначе раптом збита,
Зірочка спіткнеться на ходу,
То, здається: яблуко налите
Падає з антонівки в саду.
На зорі гудуть гудки басисті,
Ожива містечко гомінке…
Люботин давно вже зветься містом,
Та над містом небо не міське.
Шумицький Станiслав Васильович
Люботинські ставки на карті міста
Рядки вірша місцевого поета дуже гарно характеризують моє місто. У нас надзвичайна природа з великою кількістю ставків – це родзинка нашого міста. Саме тому, я хочу розповісти та показати вам Люботинські ставки.
«Любівські» ставки
У межах території Люботинської міської ради знаходиться 30 ставків, які, переважно, збудовані на невеликих річках Люботинка та Мерефа.
Протяжність річки Люботинка становить всього 15 кілометрів. У середині ХVII століття на її берегах був заснований однойменний населений пункт - Люботин. Сама річка отримала назву від люботинського колодязя. Початок свій вона бере в селі Нестеренки і далі тече через місто Люботин. Є правою притокою річки Уди.
У наш час на ній штучно створено понад десяток ставків, які повністю регулюють її стік. У верхів'ї річки знаходяться два дрібні ставки в с. Нестеренки, далі за течією знаходяться чотири Любівських ставки, за ними: Джерелянський (він же "Болото"), Перекошка, Старолюботинський, Поливне, Комунар та Шпаківський.
Каскад з невеликих ставків був побудований за часів царської Росії, і носить назву Любівські ставки так, як знаходяться ці ставки на території бувшого маєтку пана Любицького. Пізніше ставки заболотилися, і були заново побудовані в 80-х роках
XX століття для дитячих таборів «Гвоздика» і «Радість». Територія, на якій вони розташовані, у даний час є приватним заповідником. Тут водяться олені, муфлони, лосі, страуси, дикі кабани. Неподалік знаходиться кінно-спортивний клуб "Ушаков". Перед в'їздом на територію заповідника, біля київської траси, розташований готель «Кера». Крім того, на заповідній території розташовується дитячий мовний табір авторської школи Бойка «Boiko Summer Camp».
Ставок «Джерелянський»
Ставок "Джерелянський" або "Болото", як його частіше називають місцеві мешканці, побудований у 80-х роках ХХ століття. Ставок невеликий, середня глибина - 2,5 метра, дно замулене. Ставок непридатний зараз для купання. Цей ставок отримав свою назву через велику кількість джерел, що є на його території.
Ставок «Перекошка»
Ставок "Перекошка" побудований ще за часів царської Росії. Один з найбільших люботинських ставків. Середня глибина - 4 метри. Одне з улюблених місць відпочинку люботинців вже не один десяток років. Придатний для купання, на ставку 2 піщані пляжі - дорослий та дитячий. На березі - лісонасадження (берези, дуби, ясени). Поблизу ставка розміщена будівля Люботинської єгерської дільниці. За радянських часів на ставку було дві човникові станції і будинок відпочинку Харківської кондитерської фабрики "Харчовик". У даний час човникові станції та будинок відпочинку зруйновані. Свою назву ж ставок отримав через розташування на території маєтку Порай-Кошиць.
«Старолюботинський» ставок
"Старолюботинський" ставок - найбільший ставок на річці Люботинка і в Люботині взагалі. Його площа становить 27,23 га. Середня глибина - 5 метрів. Для купання придатний. Це перший ставок, який бачать гості нашого міста, бо він розташований перед самим в'їздом у місто з боку київської траси.
Ще нижче за течією річки, за "Старолюботинським" ставком (через трасу), знаходиться ще один каскад ставків на річці. Перший ставок за радянських часів використовувався місцевим радгоспом "Комунар" для поливу полів. Тому ще з тих пір називають його "Поливна". Третій ставок в ті ж часи отримав назву від самого радгоспу - "Комунар", а четвертий називався "Щорса" (зараз все частіше його називають "Шпаківське озеро"). Другий і п'ятий ставки були побудовані значно пізніше і назв не мають. Часто від місцевих, а за ними і приїжджих рибалок, можна почути назву всього каскаду ставків - "Поливна".
За цими ставками знаходиться гирло р. Люботинка, де вона впадає в р. Уди і несе далі свої води в Сіверський Донець.
Мерефа — річка в Харківському районі Харківської області. Довжина 28 км. Має три витоки, що знаходяться в межах Люботинської територіальної громади, головний витік - на південно-західній околиці селища Караван. Тече переважно на південний схід і на південно-східній околиці міста Мерефа впадає в річку Мож, праву притоку Сіверського Донця. У межах Люботинської територіальної громади на річці побудовано декілька ставків.
«Караванський» ставок
У напрямку селища Караван і на території самого селища знаходяться 4 ставки: це ставок "Караванський" (він же "Заводський" або "Гарячка"), технологічний ставок дріжджового заводу (він же ставок «Вонючка»), «Совишанський» ставок і ставок «Певний». «Караванський» ставок отримав назву від самого селища, а "Гарячка" його називають через те, що він є природним охолоджувачем Караванського спиртзаводу, тобто звідти береться холодна вода, а зі спиртзаводу назад зливається тепла вода. Через це ставок не замерзає повністю навіть у найлютіші морози. Звідси навіть качки на зиму не відлітають. Ставок придатний для купання, має два облаштовані пляжі із зоною відпочинку.
Ставок «Вонючка»
Як не важко здогадатися, ставок "Вонючка" отримав таку назву серед місцевих жителів через його характерний запах. Справа в тому, що цей ставок не входить в зону відпочинку і є технологічним ставком Караванського заводу кормових дріжджів. Усі каналізаційні стоки з селища Караван йдуть на очисні споруди, які знаходяться на балансі дріжджового заводу. За технологічним процесом вода очищається і скидається в цей ставок. Цей ставок облюбували качки, чаплі та лебеді, які тут влаштовують своє житло.
«Певний» ставок
Ставок "Певний" також не входить у зону відпочинку, бо вода в нього потрапляє з технологічного ставка заводу кормових дріжджів. Хоча ще півстоліття тому тут була справжня казка - не було очерету, люди купалися і відпочивали на пляжі, каталися на човнах. На ставку жили чаплі, лелеки, качки. Сам ставок був побудований на землях поміщика Певного, чиїм ім'ям і став називатися. У «Певному» ставку зустрічаються русла від двох витоків річки – з Каравану та з Дякунівки.
Чотири пори року на «Дякунівському» ставку
Другий витік річки Мерефа знаходиться майже під Барчанами, у Дякунівці. Назва цього поселення майже вийшла зі вжитку та залишається й нині лише в назві ставка «Дякунівський», що знаходиться дещо нижче витоку за течію, у районі Ревчику. Побудований він був на землях диякона, звідки й отримав свою назву разом з поселенням. Старожили розповідають, що за часів диякона, ставок був значно більший із островом. «Дякунівський» ставок вирізняється унікальною мальовничістю з частиною затопленого лісу. Тут завжди можна зустріти качок, бобрів та черепашок, а жаб’ячі співи чути далеко від ставка.
«Совишанський» ставок
По дорозі від Люботина до селища Караван побудований ще один ставок, на невеличкій безіменній притоці Мерефи - "Совишанський" ставок. Він також названий ім'ям господині, на землях якої він був побудований. Ставок знаходиться в живописному місці і придатний для купання. Певний і Єфросинія Сова - обидва були куркулями за радянськими мірками і обидва вигнані були зі своїх маєтків у Каравані в 30-і роки ХХ ст., залишивши тільки пам'ять в назвах ставків.
Каскад ставків на р. Мерефа з висоти пташиного польоту
Третій витік річки Мерефа знаходиться в самому центрі міста Люботин. Пройшовши по головній алеї центрального міського парку, і спустившись вниз каштановою алеєю, ми виходимо до каскаду з 6 ставків. Коли в кінці 19 століття почалася активна забудова і вирубка лісів, рівень води в р. Мерефа пристойно знизився. Тоді Клеопатра Михайлівна Святополк-Мирська, власниця цих земель того часу, почала будівництво каскаду ставків (один з перших в Харківській губернії), водопроводу на станцію Люботин і в свій маєток. Назви ставків - це порядкові номери: "Перший", "Другий", "Третій", "Четвертий", "П'ятий" і "Шостий". Був ще "Сьомий", але зараз від ставка залишилося лише невелике болото. Перед "Першим" же ставком є ще один - невелика водойма, іменована місцевими "Нульовка". Подейкують, що під час війни на це місце впала бомба і воронка заповнилася водою, тому що як раз тут і знаходиться третій виток річки Мерефа. Ставки з'являлися не в такому порядку, як ми звикли їх називати зараз. Їх пронумерували просто за течією річки - "Перший" в самому верху, "Сьомий" у самому низу.
«Четвертий» ставок
"Перший" ставок - улюблений мешканцями протягом багатьох років. Та, в останні роки, він заріс очеретом і залишився без пляжів. Такий же вигляд донедавна мав і «Третій» ставок, але у 2021 році організація «афганців» привела його до ладу, очистила прилеглу територію та створили два нових піщаних пляжі на різних берегах ставка.
Найбільшим ставком з цього каскаду, і одним з найбільших у місті, є "Четвертий" ставок. Його було збудовано, у першу чергу, для використання в сільськогосподарських цілях, адже поряд з ним були розташовані рослинні розплідники Клеопатри Михайлівни, а згодом і радгосп «Люботинський» зі своїми величезними плодовими садами. Лише кілька десятиліть тому тут була човникова станція, пляжі, кафе на березі - це було одне з найпопулярніших місць відпочинку в місцевого населення. Зараз же тут немає навіть пляжу, а на воді часто можна побачити жовто-зелену плівку. Вода в ставок потрапляє не лише з «Третього» ставка, а й з «Певного», тобто в «Четвертому» ставку зустрічаються води усіх трьох витоків річки.
«Шостий» ставок
«П’ятий» та «Шостий» ставки користуються нині популярністю серед відпочивльників. Обидва ставки мають пляжі, зариблені, а на «Шостому» ще й створено велику зону відпочинку з альтанками навколо ставка, дитячим майданчиком, волейбольним полем та ін. Близько "П'ятого" ставка в ліску можна випити води з "живого" і "мертвого" джерел. На березі «Шостого» ставка у 60-х роках ХХ ст. було розташовано будинок відпочинку "Медик". Біля будинку відпочинку, на ставку існувала зона відпочинку з човниковою станцією.
«Гиївський» ставок
Далі за течією річки, за «Четвертим» ставком у бік Гиївки, знаходиться ще один ставок - "Гиївський". Ставок було побудовано також за часів князів Святополк-Мирських, на протилежних берегах якого побудовані палац князів та храм, а через сам ставок було прокладено дерев’яний міст. Ставок, разом з іншими спорудами часів князів, що збереглися до нашого часу, є пам’яткою архітектури національного значення «Комплекс споруд заміської садиби». Подейкують, що князь під ставком, від палацу до храму, навіть проклав підземний хід.
«Реліктове» болото на р. Мерефа
За «Гиївським» ставком знаходиться одна з найкрасивіших водойм міста – болото, яке часто називають реліктовим, та воно таким не є. Це болото утворилося після будівництва швидкісної траси Харків – Сімферополь, коли було частково перегороджено русло річки Мерефа і водою затоплено частину лісу. Дерева, що були затоплені з часом висохли і, довгий час, сухі стволи чорніли над болотом, придаючи йому особливу загадкову атмосферу. Гризуни та люди допомогли цим деревам впасти. Та навіть із пеньками, які стирчать із води, болото виглядає містично, особливо на заході сонця, і є одним з улюблених місць для фотосесій. Своєрідний містичний ореол цього місця надають і розповіді очевидців про болотні вогні, які іноді з'являються тут ночами. Саме за цим болотом річка Мерефа покидає межі нашого міста і, вже в місті Мерефа, впадає в річку Мож, яка далі несе свої води до Сіверського Донця.
Ставок «Трушівка»
Ще декілька ставків було побудовано не на річках. Один з них, ставок «Трушівка», що знаходиться на колишніх землях поміщиків Трушевих, де любив відпочивати відомий філософ Микола Бердяєв – чоловік Лідії Трушевої.
Манько Матвій, 6А
Я проживаю в Полтавській області у селі Петрівка-Роменська Миргородського району.
Живу в цьому селі з трьох років, і з самого початку воно мені дуже сильно сподобалося. У нашому селі є школа, дуже гарна бібліотека з великою кількістю книг, та ще красива лікарня, два великих футбольних поля, а також кафе-ресторан з великою кількістю страв та напоїв, у якому ми з друзями завжди відпочиваємо.
Лікарня
Школа
Футбольне поле
Також навколо села є дуже красивий ліс.
А найкрасивіше тут узимку!
Легенда про назву села.
Село виникло в І половині XVII століття й до 1935 року мало назву Петрівка. За однією з місцевих народних легенд вона походить від того, що колись на високому березі Хоролу жили 2 брати — Петро та Сергій. Одного разу вони посварились, і тоді Петро оселився на місці нинішньої Петрівки, а Сергій — на місці Сергіївки.
Є й другий варіант, де розповідається про трьох братів Сергія, Петра та Романа. Тут Петро та Роман разом заснували Петрівку-Роменську а Сергій Сергіївку. Але перша легенда згадується набагато частіше ніж друга.
Амелькін-Гечка Степан, 7А
Дніпро́ — місто в Україні на обох берегах річки Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області, Дніпровського району та Дніпровської міської громади. Місто є четвертим за чисельністю населення (968 502 станом на 19.01.2022) в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Великий науковий, дослідницький та інноваційний центр. Дніпро вважається «космічною столицею» України та має найдовшу набережну в Європі.
Козаков Іван, 6А
Криви́й Ріг — місто в Україні, у Дніпропетровській області, адміністративний центр Криворізького району та Криворізької міської громади. Сьоме за населенням та друге за площею місто континентальної України. Населення станом на 2023 рік становить 646 748 мешканців. Є найдовшим містом Європи: лінійна довжина міста (відстань між крайніми південною та північною точками на межі міста) становить 66,1 км.
Розташований на березі річок Інгулець і Саксагань, Кривий Ріг був заснований у 1775 році козаками.
У наш час місто є великим індустріальним та культурним центром України.
Демченко Антоніна, 5А
Київ — столиця та найбільш густонаселене місто України. Розташований у північно-центральній Україні вздовж річки Дніпро.
Київ є важливим промисловим, науковим, освітнім і культурним центром Східної Європи. Тут розташовано багато високотехнологічних виробництв, вищих навчальних закладів та історичних пам’яток. Місто має розгалужену систему громадського транспорту та інфраструктуру, зокрема Київський метрополітен.
Полковнікова Лілія, 6А
Київ
Ки́їв — столиця та найбільше місто України. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі адміністративно-територіального устрою України Київ має спеціальний статус, визначений Конституцією, і не входить до складу жодної області, хоча і є адміністративним центром Київської області.
Я, Хала Єва, проживаю на лівому березі Києва в Дарницькому районі. Це рідне місто мого тата та його батьків.
Навчаюся в 4-А класі Харківського ліцею «Ангстрем»
Моє місто дуже багате на гарні та цікаві місця та події.
Парк «Партизанської слави» — регіональний ландшафтний парк у Дарницькому районі. Це, мабуть, місце, яке я найчастіше відвідую зі своєю сім’єю.
У Києві 2 травня на території Гідропарку відкрився найбільший парк динозаврів в Україні. Я, мій братик та батьки теж відвідали його.
Софійська площа — архітектурна та історична частина Києва. Біля Софійського собору на площі ми були на виставці Великодніх писанок. Мені тоді було три роки.
А це я зі своїм братиком на скляному мості.
Крісло режисера біла Маріїнського палацу, поряд з оглядовим майданчиком. Жабка біля лялькового театру, якій потирають язик та загадують бажання.
На жаль, останні 2 роки ми майже не їздимо по Києву далі свого району.
Хала Єва,4А
Київ
Київ – моє рідне місто.
Київ – столиця України.
Мене звати Василій Халков. Я народився і живу в чудовому місті Києві.
Зараз навчаюсь у 3 класі Харківського ліцею "Ангстрем", а також відвідую художню школу та басейн. А ще займаюсь музикою, граю на фортепіано.
Наше місто гарне в будь-яку пору року.
Карта музею
Восени я відвідав історичну пам’ятку – Національний музей народної архітектури та побуту України «Пирогово».
Дізнався дещо цікавого та нового про нашу культуру та український побут. Охоче поділюся з вами своїми враженнями.
Давня церква
Млин
Давній хрест
Українські хати
Халков Василій, 3А
Бровари́ — місто в Київській області, найбільше місто Київської агломерації після столиці, центр Броварського району та Броварської міської громади. Бровари, ймовірно, засновані близько 1120 року, але вперше згадуються у вірогідних документальних джерелах з 1630 року, статус міста надано в 1956 році.
Мене звати Яромир. Мені одинадцять років. Я навчаюсь в школі “Ангстрем” в 5-А класі. Зараз я живу в Броварах поблизу Києва. За останні декілька років тут багато чого змінилося. Зі звичайного провінційного містечка воно перетворилося на перлину Київщини - з парками, алеями, кінотеатрами, школами мистецтв, музеями.
Раніше на одній з вулиць Броварів була пустка, яка перетворювалася на непролазне болото після дощу. Але потім тут побудували Алею кохання — пішохідну зону, що поєднує декілька районів нашого міста.
Кирюхін Яромир, 5А
Ні́жин — місто в Україні, районний центр Ніжинського району Чернігівської області. Вузол залізничних та автомобільних шляхів, друге за величиною місто обласного значення, що розміщене на берегах річки Остер за 80 км від обласного центру. Станом на 1 січня 2022 року чисельність населення становить 65,8 тис. осіб.
Нікітка Олеся, 3А
Оде́са — місто в Україні, Одеська область, Одеський район. Адміністративний центр області та району. Третє найбільше місто країни після Києва та Харкова. Розташоване на узбережжі Чорного моря. Найбільший морський торговий порт держави. Культурно-освітній, туристичний, торговий, транспортний центр.
Одеса
Дюкарєва Єва
Теплода́р — місто в Одеському районі Одеської області України, розташоване на Барабойському водосховищі. Є окремою Теплодарською міською територіальною громадою. Відстань до облцентру становить 40 км і проходить автошляхом E87.
Мельнік Олена, 4Б
Запорізька область на карті України
Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області. За кількістю населення — шосте місто країни (710 052 станом на 1 січня 2022 року). Розташоване на головній воднотранспортній магістралі України — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь країни зі столицею України, західними та центральними областями України, Донбас із Криворіжжям.
Мене звати Ладомир Озирський, я навчаюся у 7 класі Харківського ліцею «Ангстрем». Хочу розповісти про моє рідне місто - Запоріжжя.
«Запорізька Січ» – історико-культурний комплекс, розташований на острові Хортиця
«Міст Преображенського» - один з двох мостів, які сполучають острів Хортиця з берегами Дніпра в Запоріжжі
«Запорізька ДніпроГЕС» - п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро
«Три мачти» - місцева назва трьох електричних веж, які розташовані на острові Хортиця висотою 75 метрів
Запорізька кухня:
Козацький куліш
Медові шулики
Капусняк запорізький
Факти про запорізьких козаків, козацькі звичаї та традиції
Усі Січі зводилися за схожим принципом. Обиралося найбільш зручне місцерозташування на берегах Дніпра, зазвичай, острів. Територія Січі обводилася земляними валами та частоколом. Між ним ставилися гармати.
За укріпленнями в самісінькому центрі була площа з церквою. Тут приймалися усі рішення. Дещо збоку зводилися курені – своєрідні казарми козаків.
Українські козаки завжди вирізнялися відданістю християнській вірі, тому всюди, де закладали Січ, одразу ж зводили церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Щоб стати повноцінним козаком та потрапити на Січ чоловікові треба було пройти цілий обряд, який іноді передбачав відверті знущання.
Він складався з двох основних етапів.
Перший – заприсягнути на вірність козацькому товариству та прийняти християнську віру. Другий – освоїти козацькі звичаї та військову справу. Останній етап вирізнявся особливими випробуваннями: прислуговуванням перед бувалими козаками, харчування бридкою їжею, їзда верхи на необ’їждженому коні, спускання на човні порогами Дніпра та інше.
Завершувалася посвята участю в поході та перейменування новачка в козака з відповідним колоритним прізвиськом. Цікаво обирали козаки й старшину на Січі – отаманів, писарів, суддів. Також існував особливий обряд, який включав лайку та погрози в бік претендентів, вимазування їх у піску. Кожен з походів чи початок війни козаки відзначали салютами з гармат та музикою з танцями.
Після повернення на Січ обов’язково справлялася служба в церкві та поминальні літургії за загиблими. Особливою містикою були оповиті майстерність у бої та подвиги окремих козаків. Їх називали воїнами-характерниками. Вони були майстерними в перевтіленнях, розвідці та володінні мечем, а також вирізнялися гострим розумом та хитрістю.
Також запорізькі козаки винайшли човни, які називалися "чайками".
Чайка — це плоскодонний човен запорізьких козаків, який мав вигляд величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. Довжина – близько 18м, ширина й висота бортів – до 4м. Для збільшення остійності і плавучості ззовні кріпився очеретяний пояс. Човен мав поперечні переборки і лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носовий і кормовий рулі, уміщав до 70 чоловік. Озброєння – 4-6 фальконетів.
Також козаки винайшли підводний човен, який складався з двох чайок, з’єднаних смолою.
Цитата із повідомлення французького філософа Р. Фурньє:
«Тут мені розповідали зовсім незвичайні історії про напад північних слов'ян на турецькі міста й фортеці. Вони з'являлися несподівано, піднімалися просто з дна моря і наводили жах на варту і всіх берегових жителів».
Моя мрія - це спокійне життя з моєю сім'єю.
Озирський Ладомир, 7А