Старший офіцер (начальник) групи бойової та спеціальної підготовки окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України (псевдо Сидор).

Сидоренко Андрій Володимирович народився 16.05.1980р. в багатодітній сім’ї: мав 2 сестри і 3 брата, двоє з яких також вступили до лав полку Азов. Старший брат Сидоренко Ярослав Володимирович загинув 20.05.2022 року на території заводу Азовсталь. Менший брат Сидоренко Віталій Володимирович перебував у полоні.

Дитинство і юність Андрій провів в м. Фастів, Київської області. В рідному місті закінчив ліцей і надбав вірних друзів на все життя. Мав активну громадську позицію. Брав участь в акціях на Майдані Незалежності – був учасником Революції Гідності

До російсько-української війни працював в будівельній компанії. До лав ОЗСП Азов долучився 17.06.2014р. Службу в спецпідрозділі не переривав, був вірний українському народові до кінця. Займав посаду начальника групи з бойової спеціальної підготовки. Побратими його поважали та цінували як командира, так і друга.

Був в обороні Маріуполя. Брав участь у Широкінській операції – був командиром взводу розвідки (його група на той час складалася з молодих хлопців 18-22 роки, для яких він був авторитетом), також виконував бойові розпорядження з контрдиверсійної та контрснайперської боротьби у Павлополі, Водяне, Мар’янка, Гранітне та інших населених пунктах у зоні АТО, та боях на Світлодарській дузі.

Загинув 15.04.20 під час оборони Маріуполя на території заводу АЗОВСТАЛЬ.

Був нагороджений орденом «За мужність III ступеню», орденом «За мужність ІІ ступеню» (посмертно), вогнепальною зброєю, наручним годинником.

Брав участь у спортивних змаганнях. В жовтні 2021 року виборов 3-тє місце на обласних змаганнях з гирьового та армспорту серед військових у м. Краматорськ.

За кілька днів до загибелі разом з волонтерами та друзями з м. Фастів ініціював збір коштів на тепловізор для потреб полку. Після загибелі Андрія обладнання було придбано і зроблено гравіювання «Полку АЗОВ в пам’ять про Сидора».

Андрій вів активний спосіб життя, дуже любив подорожувати. Дорожив українською мовою, культурою, добре знав історію своєї держави. Мріяв про квітучу незалежну Україну. Був справжнім, вірним сином, братом, дядьком, другом, побратимом і чоловіком. У Андрія залишилася дружина, яка в лютому 2022 року теж вступила до лав полку Азов, у складі якого наразі і перебуває.