Українські дослідники космосу

Ко́смос (від грец. κόσμος — «порядок») — одне з ключових понять давньогрецької історії та культури. Вживалося на позначення встановленого Богом (богами, Божеством) Всесвітнього Ладу, Порядку — на противагу Хаосу — Всесвітньому Безладу. Для греків у цьому понятті з'єднувалися дві функції — упоряджувальна і естетична.

У давньогрецькій космології Космос вважався обмеженим, в його центрі розташовувалася нерухома Земля, навколо якої оберталися всі небесні тіла, враховуючи Сонце. Зірки розташовувалися на периферії Космосу. Геоцентрична система світу, допрацьована в епоху еллінізму в рамках теорії епіциклів (Гіппарх,Птолемей та ін.) і панувала до XVI ст. — аж до поширення ідей Коперника.

Стоїки і неоплатоніки пізньої античності, схоласти і християнські богослови Середвіччя також включили в свої філософські концепції вчення про Космос. Філософи і вчені епохи Відродження і раннього нового часу (наприклад, Коперник і Кеплер) спиралися на принципи античної космології, тільки розміщуючи в центрі Всесвіту не Землю, а Сонце (геліоцентрична система світу).

У Новий час поняття «космос» витісняється з наукового вжитку, замінюючись поняттям «Всесвіт».