Щороку 22 січня в Україні відзначається День Соборності України. Це державне свято встановлено Указом Президента України від 21 січня 1999 року № 42/99 «Про День соборності України» на честь проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки (22 січня 1919 року).

Що ми розуміємо під словом "Соборність"?

Термін "соборність" походить від старослов'янського "собор", тобто збори, зібрання.

Територіальна соборність означає єдність, цілісність та неподільність українських етнічних земель, їх "збирання" в єдину державу.

Не менш важливою є духовна соборність - духовно-культурна єдність українського народу, збереження та розвиток рідної мови, історико-культурної спадщини наших пращурів.

22 січня 1919 року. Як проголошували Акт Злуки?

Урочиста церемонія проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки відбулася 22 січня 1919 року на майдані Святої Софії у присутності десятків тисяч киян. У газеті «Республіка» описувався святковий вигляд Києва в цей день: «На балконах домів повішені коври і полотна з рисунками. Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софіївську площу прибрано старовинними гербами України і Галичини».

Першим під час церемонії виступив голова делегації ЗУНР Л. Бачинський: «На цій історичній площі ... стоїмо оце ми, законні й вольними голосами нашого народу вибрані представниками Західної України, а саме Галичини, Буковини і Закарпатської Русі, та доносимо Вам і заявляємо прилюдно перед усім народом України, перед усім світом і перед лицем історії, що ми ... власною волею хочемо і бажаємо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого, – до якої стреміли наші великі гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу». Л. Цегельський, державний секретар закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки, зачитав грамоту Української Національної Ради до Директорії.

Голова Директорії УНР В. Винниченко запросив до слова Ф. Швеця, який урочисто проголосив Універсал про злуку: «Од нині воєдино зливаються столітгями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмерли кращі сини України. Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».