Функції в програмуванні можна представити як ізольований блок коду, звернення до якого в процесі виконання програми може бути багаторазовим. Навіщо потрібні такі блоки інструкцій? У першу чергу, щоб скоротити обсяг вихідного коду: раціонально винести часто повторювані вирази в окремий блок і, потім, у міру потреби, звертатися до нього.

Уявімо собі таку ситуацію. Потрібно написати скрипт, який при виконанні повинен три рази запитувати у користувача різні дані, але виконувати з ними одні й ті ж дії.

a = int(input('Уведіть перше число: '))

b = int(input('Уведіть друге число: '))

if a > b:

    print(a-b)

else:

    print(b-a)

c = int(input('Уведіть перше число: '))

d = int(input('Уведіть друге число: '))

if c > d:

    print(c-d)

else:

    print(d-c)

e = int(input('Уведіть перше число: '))

f = int(input('Уведіть друге число: '))

if e > f:

    print(e-f)

else:

    print(f-e)

Проте, в цьому випадку є один нюанс. Введені користувачем дані завжди зв'язуються з змінними a і b. При кожному витку циклу колишні дані втрачаються. Що ж робити, якщо всі шість чисел, введених користувачем треба зберегти для подальшого використання в програмі? Розглянемо рішення цієї задачі з використанням функції.

def diff():

    m = int(input('Уведіть перше число: '))

    n = int(input('Уведіть друге число: '))

    if m > n:

        print(m-n)

    else:

        print(n-m)

    return m,n

a,b = diff()

c,d = diff()

e,f = diff()

def - це інструкція (команда) мови програмування Python, що дозволяє створювати функцію. diff - це ім'я функції, яке (так само як і імена змінних) може бути майже будь-яким, але бажано осмисленим. Після в дужках перераховуються параметри функції. Якщо їх немає, то дужки залишаються порожніми. Далі йде двокрапка, що позначає закінчення заголовка функції (аналогічно з умовами та циклами). Після заголовка з нового рядка і з відступом слідують вирази тіла функції. У кінці тіла функції присутня інструкція return (її може й не бути), яка повертає результат, або результати (як у вищевказаному прикладі) в основну гілку програми. У даному випадку, якби у функції не було інструкції return, то в основну програму нічого б не поверталося, і змінним a і b (c і d, а також e і f) числові значення не присвоювалися б.

Після функції йде, так звана, основна гілка програми, в якій змінним попарно присвоюється результат виконання викликаної функції. У інших ситуаціях, коли функція не вертає значень, її виклик не зв'язується зі змінною.

Сама функція виконуються лише тоді, коли вона викликається в основній гілці програми. Так, наприклад, якщо функція присутня у вихідному коді, але ніде не викликається в ньому, то вона не буде виконуватись в програмі жодного разу.