забезпечення розвитку професійної компетентності педагогічних працівників щодо організації «дружнього до дитини» простору, який задовольнить потреби здобувачів освіти у безпечному спілкуванні та емоційній підтримці.

- знати і розуміти:

- потреби дітей і батьків, які пережили стресові/травмуючі ситуації;

- поведінкові та емоційні реакції дітей на травматичні події;

- основні складові безконфліктного спілкування;

-  шляхи і засоби компенсації та відновлення емоційного стану;

- фактори ефективної взаємодії учасників освітнього процесу;

- механізми перенаправлення дитини до спеціалістів.

- уміти:

- організовувати психологічну підтримку здобувачів освіти на засадах педагогіки партнерства;

- володіти техніками психологічної допомоги  при різноманітних  емоційних станах у дітей та дорослих;

- володіти різними способами педагогічного спілкування, що сприяють створенню безпечного та дружнього середовища до дитини;

- застосовувати методики психологічного відновлення щодо розв’язання проблемних ситуацій, керування стресом, встановлення соціальних контактів, розвитку позитивного мислення, планування позитивних активностей.

- оцінювати:

- умови, впливи (інформаційні, психологічні, екологічні), можливості та ресурси для створення безпечного психологічного середовища;

- небезпеки та ризики, які можуть сприяти деструктивним змінам у процесах навчання, виховання та розвитку особистості;

- власні дії та емоції для визначення альтернативних рішень і вирішення проблем.