Олександр народився 7 січня 1977 року у Фастові. Навчався у школі №9, а згодом — у Фастівському професійно-технічному училищі.

У 1998 році створив родину з коханою Людмилою, разом із якою виховав доньку Катерину та сина Михайла. Продовжив освіту у Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту ім. М. Островського, здобувши спеціальність «Обслуговування рухомого складу та спеціальної техніки залізничного транспорту».

З 2018 року працював на заводі «Елопак» — починав як знімач виробів другого розряду, постійно підвищував кваліфікацію й у травні 2022 року був переведений на посаду оператора виробничої дільниці.

Колеги пам’ятають його як відповідального, щирого та доброзичливого працівника, людину, яка завжди створювала довірливу атмосферу та була опорою для інших.

У серпні 2025 року Олександр був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу в 13-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де виконував завдання оператора безпілотних літальних апаратів.

8 листопада його життя обірвалося внаслідок обстрілу російськими військами.

Для родини, друзів, колег і всієї громади це непоправна втрата. Олександр був доброю, хороброю, справедливою людиною, люблячим батьком і чоловіком, справжнім патріотом України.

Сітнікову Олександру присвоєно звання "Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади" (посмертно)