Андрій Калашніков народився в м. Фастові. Навчався в школі № 4., згодом в академічному ліцеї № 9 в математичному класі, які закінчив в 1997 році на відмінно. Після школи навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю правознавство. Закінчив в 2002 році. Працював юристом в «Науково-практичному центрі дитячої кардіології і кардіохірургії МОЗ України, згодом – менеджером в будівельній організації.

24 лютого 2022 року Андрій разом з своїми друзями в перших рядах став на захист Батьківщини.

Жодного разу не тримаючи в руках зброї, він вже в перші години російського наступу, стояв в перших лавах захисників зі зброєю в руках. Спочатку це були бої по обороні в Київській області, згодом після звільнення Київщини разом з побратимами після недовгого навчання був направлений на Лугансько-Донецький напрямок, де приймав безпосередню участь в боях у складі мінометного взводу в/ч 7377.

Юнацьке прізвисько «Дрон» стало позивним на фронті для цього мужнього, сміливого, українського красеня богатиря  з щирим і відкритим серцем.

В непередбачуваних ситуаціях Андрій завжди залишався справжнім воїном, чесним до себе і побратимів. Саме про таких завжди говорили «з ним можна йти в розвідку».

«Андрюша. Андрюха. Дрон. Андрій Олександрович Калашніков. Хлопець з сусідньої вулиці мого дитинства. Кремезний добряк, приколіст і жартівник, із суворим та глибоким поглядом. Друг юнацьких років, які 3 дні тому, після дзвінка подруги і слів: "Андрюші, Дрона більше немає" - пролетіли знову за одну мить... Тоді в найстрашнішому сні ми всі не могли й уявити, що юнацьке прізвисько стане колись ще й позивним для мужнього Воїна, на кривавій визвольній війні, де боронитимеш нашу Україну і її свободу, нас і наші домівки. Із перших днів широкомасштабного вторгнення росії, добровільно долучившись до лав ЗСУ. Дрон. Тобі назавжди залишиться 42. Мужній і рішучий, чесний і справжній. Пробач, що так і не написала і не сказала особисто, як сильно ми пишаємось тобою і дякуємо. От просто всі, хто мав честь будь-коли зустрічати чи знати. Дякуємо за захист рідної землі. Щирі співчуття мамі, сестрі, коханій і всім рідним, друзям та побратимам. Світлої дороги у Вічність..» - так згадують Андрія друзі.

01.09. 2022 року на нулі отримав подяку «За сумлінне виконання військового обов’язку по захисту територіальної цілісності та недоторканості держави, вірність військовій присязі в ході відсічі російської агресії на території Донецької області».

У Андрія залишилося дві доньки Софійка і Аміночка. Він був єдиним сином в сім’ї. Для близьких і друзів Андрій завжди залишиться в пам’яті веселим жартівником, людиною-весною, яка несла в життя тепле сонячне проміння.