Олександр Коваленко народився 28 липня 1982 року у м. Фастів.

В 1999 році закінчив міську школу №9. Зростав у турботливий родині з батьками та сестрою.

 Після закінчення залізничного училища працював машиністом моторвагонного депо у Фастові, став професіоналом своєї справи.

 У лютому 2014 року був відзначений державною нагородою "Почесний залізничник" за попередження залізничної катастрофи під час роботи ДРГ на залізних коліях, які відбувались в період Революції Гідності.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України, приєднавшись до столичної ТРО. Служив у 208-му батальйоні 114-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

За цей час був двічі нагороджений -  медаллю "Незламним героям України у російсько-українській війні" та медаллю "За оборону рідної держави" Вже в період воєнного стану закінчив Український державний університет залізничного транспорту,  здобувши вищу світу.

 «Він був побратимом мого батька,  прекрасна людина з великим серцем, чудовий батько, душа компанії», – розповіла Катерина Бодарацька.

 «Бог відміряв йому коротке, але яскраве життя, достойне пам'яті… Був активним у житті, яскравим і неординарним. Не зациклювався на досягнутому. Балотувався в депутати, впевнений, там би приніс багато користі. Жити, творити... планів було багато, якби не клята війна. Саша міг не йти... Машиніст має бронь, але це не про Сашу... Він не міг стояти осторонь. І так боляче, коли кров'ю доводять заяложену істину – відходять завжди кращі. Саша, чому так? Не знаю, може твоїм іменем назвуть вулицю чи електропоїзд, суть не в цьому. Порожнеча пройде, а пам'ять залишиться. Ти недаремно прожив, і достойно, пам'ять по тобі продовжуватиме твоє духовне життя в думках всіх тих, хто знав і поважав Олександра Коваленка», – написав Віктор Гарвона.

Олександр був чудовим батьком, люблячим сином, братом та вірним другом. Активно займався розвитком соціальних програм озеленення.

41-річний захисник Олександр Коваленко, позивний Тяга, загинув 15 жовтня 2023 року біля селища Хромове на Донеччині. Під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення. Разом із ним загинув побратим Віктор Дармостук.

У Героя залишилась донечка, мама та сестра.

За особисту мужність та героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, присвоєно звання «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади» (посмертно)