Григорія Сковороду називають мандрівним філософом, але сам він себе величав вар Савою (сином свободи). Його погляди на розвиток держави багато в чому перегукуються з сучасними подіями. 

1. Григорій Сковорода народився 1722 року на Полтавщині в родині спадкових козаків. Він не мав вищої освіти (неодноразово спробував отримати вищу освіту в університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), але сам досконало вивчив латинь, єврейську, грецьку, польську, німецьку, італійську та французьку мови.

2. Мав музичний талант – прекрасно грав на флейті та органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі.

3. Загалом Григорій Савич написав 17 філософських творів та зробив 7 перекладів. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські». Але за життя не надрукував жодного твору.

4. Інколи підписував свої листи подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард.

5. Григорія Савича вважають зачинателем жанру байки. Він писав твори переважно староукраїнською та латинською.

6. Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

7. Якось Катерина ІІ захотіла зустрітися з відомим українським філософом особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою вдвоє зігнуся».

8. Ще зі школи образ Сковороди асоціюється з образом бродячого чоловіка, який ходив по селах, проповідуючи свою філософію і живучи по хатах. Але це зовсім не так. Філософ справді любив ходити пішки, влітку жив у лісах-полях, а взимку по хатах та монастирях. Але водночас він був аскетом, який полюбляв вишукані та дорогі речі. Наприклад, його друзі з елітних кіл щедро обдаровували Григорія Савича – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі музичні інструменти, виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати), сир пармезан (який привозили спеціально для нього з Європи). В його торбинці завжди були елітні люльки з тютюном та пляшечка вина.

9. Спав він не більше чотирьох годин на добу. Був завжди веселий, бадьорий, активний та доброзичливий. За переказами, був вегетаріанцем.

10. Одна з найвідоміших легенд про Сковороду полягає у тому, що Григорій Савич умів передбачати долю. Доводять це двома історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він приїздив у гості до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода зібрав речі і поїхав геть з міста, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми, а місто закрили. Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка). Відчуваючи свою смерть Григорій Сковорода у 1794 році прийшов сюди помирати. До обіду він скликав своїх друзів, провівши весело час. Потім пішов і викопав собі могилу у парку, уславши її дубовим листям. Зайшовши до хати – перевдягнувся у чистий одяг, поклав торбу під очі і заснув вічним сном.

11. Григорій Сковорода заповів ставити не хреста на своїй могилі, а камінь з його крилатою фразою «Світ ловив мене та не спіймав».

• Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

• Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

• Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

• Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

• Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

• Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

• Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

• Не все те отрута, що неприємне на смак.

• Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

• Бери вершину і матимеш середину.

• З усіх утрат втрата часу найтяжча.

• Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

• Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

• Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

• Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

• Більше думай і тоді вирішуй.

• Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

• Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

• О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!

• Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

• У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

• Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

• О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!

• Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

• Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

• Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

• З видимого пізнавай невидиме.

• Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..

• Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

• Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

• Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

• Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

• Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

• Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

• Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

• Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

• Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

• Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

• Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.

• Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.

• Сліпі очі, коли затулені зіниці.

• Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

• Все минає, але любов після всього зостається.

• Кому душа болить, тому весь світ плаче.

• Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

• Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.

• Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!

• Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

• Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.

• Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

• Лід на те й родиться, аби танути.

• Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть.

• Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

• Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

• Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

• Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.

  Час поставив Григорія Сковороду поряд з геніями людства, а прихильників його мудрості зібрав у благословенне коло сковородинців, аби ми не лише зберігали, а й вивчали, популяризували унікальну творчу спадщину видатного філософа. У незалежній Україні поширюється сковородинський рух освітніх та громадських організацій Київської, Херсонської, Харківської, Полтавської, Одеської та інших областей, що втілився у проєкт «Григорій Сковорода — 300». Його мета — органічно поєднати вчення видатного філософа про щастя людини із глобальною вимогою сучасності — духовно-моральним розвитком суспільства. До складу громадського організаційного комітету проєкту увійшли науковці, письменники, журналісти, громадські діячі.

   КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради» активно долучилася до впровадження культурно-просвітницьких заходів,  з цією метою було  створено проєкт «Івент-простір «Сковородинська світлиця».  Керівники закладів освіти, керівники  органів управління,  вчителі української мови та літератури, зарубіжної літератури, педагогічні працівники закладів позашкільної освіти, завідувачі шкільних бібліотек, бібліотекарі, здобувачі вищої освіти академії, наукові та науково-педагогічні працівники академії спільно працюють над розвитком цього культурно-освітнього проєкту, що сприяє зближенню та підвищенню культурного рівня освітянської спільноти Одеської області.