Наукові записки. Серія Педагогічні науки є журналом відкритого доступу.
Всі статті вільні для перегляду, читання, завантаження та друку.
Відкритий доступ – це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково-дослідних журналів. Відкритий доступ реалізується через два основних шляхи:
Депонування (також відомо як «зелений» шлях до відкритого доступу, чи самоархівування) – дослідники розміщують свої вже опубліковані статті також в депозитарії – відкритому тематичному чи інституційному електронному архіві. Депозит може бути оформлений у вигляді статті, що пройшла рецензування, або у вигляді препринту. Репозитарії також розміщують інші типи наукових та навчальних документів: дисертації, тези, наукові звіти, презентації, дані, зображення та ін. Депонування було вперше запропоноване як загальна практика в 1994 Стівеном Гарнардом, хоча вчені-комп’ютерники спонтанно депонувалися на анонімних FTP-архівах принаймні з 1980-их (наприклад, CiteSeer), а фізики з початку 1990-х в мережі (наприклад, arXiv).
Публікація в журналах та наукових записках, що знаходяться у відкритому доступі робить матеріали доступними в режимі реального часу негайно. Журнал відкритого доступу працює за відмінною від передплати моделлю: всі витрати на створення такого журналу та організації доступу несе автор статті та інституція, де він працює тощо, кінцевий користувач отримує доступ до журналу безкоштовно. Приклади журналів можна знайти в Довіднику журналів відкритого доступу.
Основна причина, з якої автори розміщують власні праці у відкритому доступі – збільшення показника важливості. Існує ряд досліджень, які свідчать про суттєве зростання індексів цитування на статті, розміщені у відкритому доступі.
Дослідження оплачуються дослідницькими фондами, опублікована стаття – це швидше звіт про виконану роботу, аніж об’єкт доходу. Чим більше використовується, цитується стаття, тим більше посилань робиться на неї і тим більше робіт ґрунтується на ній, тим краще для дослідження та кар'єри самого дослідника.
Ширша ідея вільного матеріалу частково співвідноситься і з відкритим доступом. Проте режим відкритого матеріалу має на увазі дозвіл змінювати його, відкритий доступ розуміється тільки як вільна, нічим не обмежена доступність матеріалу. У наукових публікаціях прийнято підтримувати незмінність первинного тексту та асоціювати його з певним автором. Тоді як режим відкритого доступу в наш час застосовний здебільшого до результатів наукових досліджень, творець будь-якого іншого матеріалу також може використовувати механізми депонування та публікації, вироблені на його основі. Creative Commons(англ.) надають широке коло типових умов ліцензійних угод для полегшення процесу обнародування.
Прямими користувачами наукових статей здебільшого є інші дослідники. Відкритий доступ допомагає їм як читачам, надаючи можливість ознайомитися із статтями в журналах, які не в змозі передплатити їх бібліотеки. Найбільшу користь отримують дослідники в країнах, що розвиваються, де існують університети, які зовсім не передплачують закордонні наукові журнали. Загальна вигода очевидна, оскільки жодна бібліотека не може собі дозволити передплатити всі потрібні наукові журнали за причини високих цін. Відкритий доступ розширює коло знань за межі академічної школи. Такий матеріал може читати будь-яка людина – професіонал у своїй сфері, дослідник суміжного напряму, журналіст, політик, цивільний службовець або просто зацікавлений користувач.
Відкритий доступ до результатів наукових досліджень важливий для суспільства з кількох причин. Один з аргументів в його користь полягає в тому, що більшість досліджень сплачена платниками податків, які повинні мати право доступу до результатів того, що вони фінансували. Багато людей серйозно захоплюються предметами різних наукових досліджень. Можна вказати і на авторів та редакторів Вікіпедії, охочих вдосконалити свої статті.
Навіть ті, хто не читає наукові публікації, непрямим чином отримують вигоду від знаходження їх у відкритому доступі. Люди, що не читають медичні журнали, воліли б, щоб їх лікар мав такий доступ. Позиція, що відстоюється пропагандистами відкритого доступу, полягає в тому, що він прискорює науковий прогрес, продуктивність, передачу знань. Прискорення процесу інновацій корисне. Школярі та студенти можуть отримати інформацію, що має велике значення в їх подальшому навчанні. Критики руху відкритого доступу вказують, що немає доказів малодоступності необхідної інформації для тих, хто її потребує.
Безліч проектів відкритого доступу включає міжнародна співпраця. Наприклад SCIELO(англ.), що є всестороннім підходом до повністю відкритого доступу в опублікованих журналах, включає декілька латиноамериканських країн. Bioline International(англ.) — некомерційна організація, створена з метою допомогти видавцям у країнах, що розвиваються, побудована на співпраці Великобританії, Канади та Бразилії. Bioline International Software використовується по всьому світу. Research Papers in Economics(англ.) є колективною працею більше 100 волонтерів із 45 країн.
Інтернет фундаментально змінив практичні та економічні реалії в розповсюдженні наукового знання та культурної спадщини. В даний час він надає шанс скласти глобальне і інтерактивне уявлення про людські знання, включаючи культурну спадщину, і гарантувати всеосяжний доступ до нього. Ми усвідомлюємо зобов'язання, які пов'язані з викликами Інтернету як нового функціонального середовища для розповсюдження знання. Очевидно, що ці зміни зможуть значно модифікувати природу наукових публікацій і існуючої системи гарантії їх якості. У відповідності з духом Будапештської ініціативи Відкритого доступу, Хартії онлайнової європейської культурної спадщини (European Cultural Heritage Online) і Заяви по відкритому доступу до публікацій (Bethesda Statement on Open Access Publishing), ми підписуємо Берлінську декларацію, щоб просувати Інтернет як функціональний інструмент бази глобального наукового знання і його втілення в людській діяльності, і визначити заходи, яких потребує науковий менеджмент, науково-дослідні інститути, фінансові агентства, бібліотеки, архіви і музеї.
Наша місія розповсюдження знання буде не повною, якщо інформація не є широко і надійно доступною для суспільства. Нові можливості в розповсюдженні знання не тільки через традиційні носії, але і через Інтернет в рамках нової парадигми відкритого доступу, повинні бути підтримані. Ми визначаємо відкритий доступ як всеосяжне джерело людського знання і культурної спадщини, яке було заздалегідь схвалене науковим співтовариством. Для того, щоб реалізувати бачення глобального і доступного представлення знання, майбутня Web повинна бути стійкою, інтерактивною і прозорою. Зміст і програмні інструменти повинні бути вільно доступними і сумісними.
Підтримка переходу до парадигми електронного відкритого доступу. Наші організації зацікавлені в подальшому просуванні нової парадигми відкритого доступу, щоб отримати великі прибутки для науки і суспільства, тому сподіваємося вчинити прогрес за допомогою: • підтримка наших дослідників і одержувачів грантів у публікації їх робіт у відповідності з принципами парадигми відкритого доступу; • підтримка утримувачів культурної спадщини у відкритому доступі до їх ресурсів через Інтернет; • розвиток засобів і шляхів для оцінки внесків у відкритий доступ і онлайнових журналів для того, щоб підтримати стандарти гарантії якості і хорошої наукової практики; • забезпечення того, щоб публікації відкритого доступу, пройшовши відповідну процедуру визнання, розміщувалися максимально швидко; • забезпечення переваг, властивих для внесків в інфраструктуру відкритого доступу, за допомогою розвитку інструментарію програмного забезпечення, забезпечення змістовного наповнення, створення метаданих або публікації індивідуальних статей.