Анотація: 

В статті проаналізовано поняття цифрова компетентність майбутніх фахівців інформаційних технологій. З’ясовано, що його зміст визначається на основі таких понять як цифровізація – означає зміни, що охоплюють майже всі сфери людського існування та докорінно змінюють всі наукові і технічні галузі; цифрове навчання – система навчання за допомогою інформаційних технологій; цифрові навички – передбачають комунікацію, пошук інформації, створення цифрового контенту; цифрова грамотність – комплекс соціальних, когнітивних і технічних навичок, які забезпечують успішне існування особистості в суспільстві; цифрове середовище – сукупність технічних і програм-

них засобів зберігання, обробки і передачі інформації; цифрова культура – складний, комплексний феномен, що визначає життєдіяльність людини в інформаційному суспільстві.

Ключові слова: цифровізація, цифрова грамотність, цифрова культура, цифрова компетентність.

Список джерел:

1. Гаврилова Л. Г., Топольник Я. В. Цифрова культура,

цифрова грамотність, цифрова компетентність як

сучасні освітні феномени. Інформаційні технології

і засоби навчання. 2017. Том 61. No5. С. 2–14

2. Генсерук Г. Р. Цифрова компетентність як одна із

професійно значущих компетентностей майбутніх

учителів. Open educational e-environment of modern

University. No 6. 2019 С. 8–16.

3. Закон України «Про авторське право і суміжні пра-

ва» від 23.12.1993 N 3792-XII) URL: https://zakon.

rada.gov.ua/laws/show/3792-12/ed20110509#Text

(дата звернення 5.03.2023).

4. Захар О. Г. Розроблення стандарту цифрової компе-

тентності педагогів Миколаївської області. Відкри-

те освітнє е-середовище сучасного університету.

2019. Вип. Спец. вип. С. 418–427.

5. Енциклопедія сучасної України Том 11.

6. Концепція «Нова українська школа». URL: http://

mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/

uasch-2016/ (датазвернення 5.03.2023).

7. Концепція розвитку цифрової економіки та суспіль-

ства України на 2018-2020 роки та затвердження

плану заходів щодо її реалізації. Розпорядження

Кабінету Міністрів України від 17 січ. 2018 р. No

67-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-

shvalennya-koncepciyi-rozvitku (дата звернення

1.03.2023).

8. Кудлай В. О. Цифрова грамотність особистості в

контексті розвитку інформаційного суспільства.

Вісник Маріупольського державного університету

серія: філософія культурологія соціологія. 2015,

Вип. 10. С. 97– 104.

9. Куйбіда В. С., Карпенко О. В., Наместнік В. В. Циф-

рове врядування в Україні: базові дефініції понятій-

но-категоріального апарату. Вісник НАДУ при Пре-

зидентові України. (Серія «Державне управління»).

2018. No 1. С. 6– 10.

10. Litvinova К. Про компоненти цифрової культу- ри. Digitle Blog. URL: https://digitle.wordpress.

com/2016/10/04/12499875/(дата звернення

4.03.2023).

11. Морзе Н. В., Кочарян А. Б. Модель стандарту

ІКТ-компетентності викладачів університету в кон- тексті підвищення якості освіти. Інформаційні тех- нології і засоби навчання. No5. 2014. С. 27–39.

12. Національний інститут стратегічних досліджень

(2014, Вересень). Аналітична записка «Питання

розвитку цифрової культури українського соціуму». URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1631/). (дата

звернення 2.03.2023).

13. Нікітін Ю. О., Кульчицький О. І. Цифрова парадиг- ма як основа визначень: цифровий бізнес, цифрове

підприємство, цифрова трансформація. Маркетинг і

цифрові технології. 2019. Том 3. No4. С. 77– 87.

14. Овчарук О. Сучасні вимоги до цифрової грамотно- сті в системі шкільної освіти: на основі рамки циф- рової компетентності DIGCOMP. Нова педагогічна

думка. 2017. No 4 (92). С. 32–35.

15. Ala-Mutka K. Mapping Digital Competence: Towards

a Conceptual Understanding. Luxemburg: IPTSJRC.

2011. URL: http://ipts.jrc.ec.europa.eu/publications/

pub.cfm?id=4699. (дата звернення 4.03.2023).

16. Цифрове середовище. Вікіпедія. Вільна ен- циклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/

wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%. (дата звернен- ня 3.03.2023).

17. Цифрове середовище. Інтернет-сайт як об єкт ІТ

права URL: http://tspartners.lviv.ua/articles/internet-

sajt-jak-objekt-it-prava-/(дата звернення 2.03.2023).

18. Belshaw D. The Essential elements of digital literacies.

URL: http://digitalliteraci.es/.). (дата звернення

1.03.2023).

19. Ferrari A. Digital Competence in Practice: An Analysis

of Frameworks. Luxemburg: IPTS-JRC, 2011. URL:

http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf. (дата звер- нення 2.03.2023).

20. Gere C. Digital Culture. London, UK: Reaction Books

Ltd, 2002.

21. Jenkins H. Purushotma R., Weigeletal M. Confronting

the Challenges of Participatory Culture: Media

Education for the 21st Century, Foundation Reports on

Digital Media and Learning. Cambridge, MA, London/

The MIT Press, 2009.

22. Krumsvik R. Situated learning and digital competence.

Education and Information Technology. URL:

http://www.icicte.org/Proceedings2013/Papers%20

2013/05-1-Krumsvik.pdf (дата звернення 2.03.2023).

23. Lankshear C. Digital Literacies: Concepts, Policies and

Practices. New York: Peter Lang, 2008. 323 p.

24. Martin A. Grudziecki J. Concepts and Tools for Digital

Literacy Development, Innovations in Teaching and

Learning inInformation and Computer Sciences, vol. 5,

no. 4, pp. 246–264, 2006.

25. Scott C. The Futures of Learning 3: What kind of

pedagogies for the 21st century? UNESCO Education,

Research and Foresight, Paris. [ERF Working Papers

Series, no. 15]. URL: http://unesdoc.unesco.org/

images/0024/002431/243126e.pdf(дата звернення

6.03.2023).

26. Skov A. What is digital competence? Center for digital

dannelse. 2016. URL: https://digital-competence.eu/

front/what-is-digital-competence/(дата звернення

1.03.2023).