Волонтерський центр історичного факультету

В 2014 р., коли розпочалась ця війна й на телебаченні з’явились перші кадри захоплених росіянами міст, колорадських мітингів та тіл загиблих наших хлопців, допомогти хоч чимось хотіли всі.

Перша спільна робота студентів історичного факультету ТНПУ – збір коштів на лікування бійців 51-ї бригади, які були поранені того світанку, під Волновахою. А далі ми перераховували кошти на «Крила Фенікса», на волонтерські організації. Але те все було якось несерйозно. Та й зрозуміло, що тривалою допомогою збори коштів бути не можуть: студенти не олігархи – багато не мають. А допомогти хотілось.

Ще один поштовх – зима 2014-2015 р. Відмовився від «броні» та пішов кулеметником у 80-у десантно-штурмову бригаду завідувач кафедри стародавньої та середньовічної історії професор Іван Зуляк. Тоді й завертілось. На історичному факультеті з’явився перший каркас для сітки-основи, яка руками студентів-істориків перетворювалась на маскувальну. Ініціатором був Микола Бармак, тодішній декан історичного факультету. Поволі вчились плести. Нудна, копітка, нецікава робота. Але було треба. Сітку-основу та зелену тканину постачала ГО «Молодь за майбутнє України» Вони ж відправили першу тисячу квадратних метрів сітки на відновлену 44-у тернопільську артилерійську бригаду та добровольчі батальйони. Наше співробітництво було недовгим, зате хлопці залишили контакти, за якими можна було придбати фарбу для тканини та рибальські сітки втроє дешевше, ніж на ринку. А ще – чотири сорокалітрові казани, в яких і мали народжуватись різні відтінки зеленої, солом’яно-жовтої та коричневої тканини.

Перша велика самостійна пересилка силами історичного факультету відбулася в листопаді 2015 р. Це була відправка двох десятків сіток у 80-у ДШБ Івану Зуляку. То був результат тримісячної роботи всього історичного факультету. Кожного для десятки студентів, як бджоли, снували біля каркаса, й сотні сплетених квадратних метрів маскувальної сітки ставали тисячами. На історичному немає студента, за винятком кількох «унікалів», які б не попрацювали кілька десятків годин біля вже двох великих каркасів. Тепер кожна сітка була стандартного розміру – 32-35 кв.м. Для її плетення двадцять студентів витрачали близько шести годин. А ще знайшлися справжні майстри плетення, з-під рук яких виходили справжні шедеври, які вже за п’ятдесят метрів робили асфальт коло істфаку рельєфною галявиною. Впродовж зими 2015-2016 р. львівським десантникам було відправлено 1500 кв.м.

Поступово збільшувалась кількість маскувальних сіток, сплетених умілими руками майбутніх бакалаврів та магістрів. Поступово з’являвся досвід, що значно полегшував роботу, наростало коло потрібних контактів. Скажімо, після важкого зимового варення тканини, до літа 2016 р. вже було заготовано кілька тон простирадл. Заздалегідь була підготовлена фарба, заготовані необхідні хімічні добавки, наколоті дрова, потім приїжджали незамінні студенти й магістри Богдан Антонюк, Оксана Паламар, Євген Крохмальний, Євген Ворко, Костянтин Грицюк, Назар Пахомський – все це давало можливість за день пофарбувати та розвішати до 150 кг тканини. Дуже допомогла Заліщицька швейна фабрика «Надін НТІ», яка тоді шила військову форму для Збройних Сил. Кілька тон обрізків піксельної тканини стали основою для наступних тисяч квадратних матерів маскування. Більше тони простирадл забезпечив Теребовлянський деканат Греко-католицької церкви.

Чи не найскладнішим було питання коштів. Вартість сітки-основи, на яку вплітається кольорова тканина, становить 200-300 грн. в залежності від розміру. Думку про збір коштів із студентів відкинули одразу. Перші гроші надали Валерій Федорейко, Іван Зуляк, підприємство «Степ», Юрій Грицина, Дмитро Байкєніч. Впродовж 2016-2017 р. суттєво допомогли коштами для придбання сітки-основи та фарби Блок Петра Порошенка та ВО «Свобода», за що ми особисто вдячні Степану Барні та Богдану Бутковському. Допомогли Степан Барна, Володимир Місько та відомі тернопільські підприємці Наталя та Валерій Янусь і в 2020-2021 рр. Постійним і незмінним куратором нашого волонтерства є ректор ТНПУ професор Богдан Буяк, який усіляко сприяє роботі студентів-істориків.

Разом із зростанням вироблених об’ємів розширювалась і географія поставок. Восени 2016 р. 1300 кв.м. отримала 24 ОМБ імені короля Данила та 56 ОМБ.

У 2017 р. понад 2100 кв.м. отримали перший дивізіон тернопільської 44 ОАБ на Луганщині, 56 ОМБ в Приазов’ї, УДА в селі Піски Донецької області, розвідники із 131 ОРБ та 93 ОМБ «Холодний Яр». А останніх 650 кв.м. переслали у 80 ОДШБ.

Щодо львіських десантників – це взагалі окрема історія. Після повернення професора Івана Зуляка з війни кожної осені весь перший курс відвідував базу 80-ї бригади, привозив нові сітки, спілкувався з десантниками. А де, врешті, ще можна потримати в руках справжню снайперську гвинтівку чи кулемет, приміряти парашут чи залізти в бойовий «хамві»? А ще там є унікальний військовий музей, присвячений, здебільшого, зброї ХХ століття. На бакалавраті та у магістратурі історичного факультету навчаються п’ятеро львівських десантників. А один із них, Іван Любомирович Мальгівський, з успіхом захистив магістерську роботу.

В подальшому кількість виробленої маскувальної сітки тільки наростала. У 2018-2020 рр. тисячі квадратних метрів були відправлені в 131 і 132 розвідбати, в яких служили чи служать наші історики, в 14-у ОМБ імені князя Романа Великого, 28-у ОМБ імені Лицарів Зимового Походу, 44 Тернопільську ОАБ імені гетьмана Данила Апостола, 56-у Маріупольську ОМБ, 57 ОМБ імені кошового отамана Костя Гордієнка, 80-у Львівську ОДШБ, підрозділ Аеророзвідки та інші військові частини.

Чи не найпліднішим був сучасний третій курс істориків. Впродовж осені 2019 р. ці студенти сплели майже 2000 квадратних метрів. Ще 50 сіток поїхало на Східний фронт. Ця постійна волонтерська праця була зупинена аж навесні 2020 р. в умовах карантину.

А ось у 2021 р. було сплетено ще 825 кв.м., які потрапили у 44 ОАБ та 80 ОДШБ.

Студенти волонтерського центру історичного факультету нагороджені грамотами 80 ОДШБ, 28 ОМБ, 44 ОАБ, 24 ОМБ, 56 ОМБ, 93 ОМБ, 14 ОМБ, 131 ОРБ, 132 ОРБ, Центру впровадження та супроводження автоматизованих систем оперативного (бойового) управління, який більш відомий як підрозділ «Аеророзвідка».

Окремою сторінкою роботи волонтерського центру є плетення теплих шкарпеток, організоване доцентом Оксаною Василівною Ятищук. У вільні від навчання вечори історики разом із своїм улюбленим куратором сплели та відправили нашим бійцям сотні пар в’язаних теплих шкарпеток. Декілька років на Великдень бійцям відправляли сотні запашних пасочок та інших солодощів.

Загалом за вісім років війни студентами-істориками на Східний фронт було відправлено понад 353 зелено-коричневих та білих маскувальних сіток загальною площею понад 10 750 квадратних метрів. Кожною з тих сіток можна накрити БТР, вогневу точку чи санітарну машину. Якщо ж врахувати, що квадратний метр сітки коштує більше ста гривень, то загальна кількість коштів, які зекономили для ЗСУ студенти-історики, сягає мільйона гривень. Відповідно до зими чи літа міняється і колір сіток. На сході наші сітки закривають зброю, техніку, бліндажі й вогневі позиції. І ми будемо працювати далі, аж до самої нашої Перемоги.

Керівник волонтерського центру

історичного факультету,

доцент кафедри історії України, археології

та спеціальних галузей історичних наук Володимир Кіцак