Відеоігри

Трагічна спрямованість ранніх творів про Чорнобиль з часом поступилася місцем іншій тенденції: жанр чорнобильської писемності став трохи менш важким з появою "жартівливих", "іронічних" історій про катастрофу.

Про це свідчить і вихід комп'ютерних ігор від українських розробників GSC Game World – "STALKER: Тіні Чорнобиля" (2007), "STALKER: Чисте небо" (2008) і "STALKER: Поклик Прип'яті" (2009). Серія стала культовою не лише в Україні, а й у світі – дія в них розгортається в зоні відчуження у невідомому майбутньому і частково заснована на інтерпретації роману братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі".

Ігри також надихнули авторів на створення численних фантастичних бойовиків і трилерів. Серія книг "S.T.A.L.K.E.R", яку видавало російське видавництво "Ексмо", об'єднала десятки авторів ідеєю одного художнього мультивсесвіту. Перша книга – збірка оповідань "Тіні Чорнобиля" – вийшла у 2007 році. Зараз серія налічує 89 книг.

Але творців цих проєктів привабила не стільки проблематика Чорнобиля, скільки сетинг – середовище, в якому відбувається дія. Наділяючи оточення містичною або мілітаристською природою, відеоігри ніяким чином не показували гравцю етичні аспекти трагедії.

Проте "STALKER" разом з іншими відеоігровими франшизами, на зразок популярного бойовика "Call of Duty", масово використовували декорації зони відчуження та Прип'яті: саркофаг, надра четвертого енергоблока, радіолокаційна станція “Дуга”, вулиці Прип'яті та місцеві пам'ятки – готель "Полісся", колесо огляду, будинок побуту "Ювілейний". Внаслідок цих інтерактивних пригод запам'ятовуються локації, але не їхня значущість.