Чи не найвизначнішим твором, який розкриває проблему трагедії на Чорнобильській АЕС, є поема “Чорнобильська Мадонна” Івана Драча, яка була опублікована в журналі “Вітчизна” у 1988 році. Його Мадонна – це мати, яка зродила сина, що став причетним до вибуху, а партійно-державних діячів поет порівнює із царем Іродом. 

У 1989 році український письменник Володимир Яворівський написав роман "Марія з полином у кінці століття", який виник в результаті його роботи як чорнобильського кореспондента. Поет Борис Олійник написав вірш "Сім" в 1988 році та присвятив його пожежникам, які загинули внаслідок катастрофи. "Зла Зірка" – роман білоруського радянського письменника Івана Шамякіна – є подібним текстом про катастрофу.

Книга лауреатки Нобелівської премії з літератури Світлани Олексійович "Чорнобильська молитва", що розповідає про життя різних людей, які постраждали від ядерної трагедії. Особистості людей з різних країн, їх соціальне становище і походження об'єднані наслідками Чорнобильської катастрофи. У восьми країнах – від Німеччини до Великобританії – книга стала джерелом натхнення для театральних п'єс та послужила тлом для трьох різних фільмів і серіалів, зокрема й для "Чорнобиля" 2019 року від HBO.

Обкладинка "Чорнобильської молитви" Світлани Алексієвич. 

Є приклади й більш народної творчості. У ліквідації наслідків аварії взяли участь понад 600 тис. осіб, і тисячі з них перенесли свої враження і спогади на папір. Ці роботи не тільки документують трагедію, але є і певною колективною терапією. Ліквідатори (як і люди, що живуть в зоні відчуження) заповнили цілі томи своїми роздумами про катастрофу. Один з найвідоміших творів – "Чад" Анатолія Демського. Він брав участь у відновлювальних роботах з 1986 по 1993 рік, і саме цей досвід – повсякденне життя ліквідаторів: роботу, пияцтво, широко поширене злодійство, конкуренцію вчених між собою – він описує у своєму тексті.