Розвиток та постійне вдосконалення медицини, інфраструктури надання населенню медичних послуг є надзвичайно важливим та актуальним завданням, яке стоїть перед фахівцями як медичної, так і інших сфер діяльності людини. На сьогодні, в епоху інтенсивної глобалізації економіки, політики, науки, технологій, суспільного та культурного життя, процеси глобалізації та інтеграції не оминули і медичну галузь. Зокрема, це стосується і проблеми інтегрування, синтезу, взаємного узгодження та доповнення конвенційної (західної) та неконвенційної (альтернативної, комплементарної) медицини, що проявилося у формуванні такого сучасного напряму медицини як інтегральна (інтегративна) медицина.

Інтегральна медицина грунтується на науковій, доказовій базі, що притаманно і конвенційній медицині, однак на відміну від конвенційної, інтегральна медицина синтезує досвід та вбирає у себе найкращі досягнення всіх стародавніх медицин (традиційну китайську медицину, стародавню індійську аюрведичну медицину, тибетську медицину та інші народні медицини) та сучасної західної медицини. Інтегральна медицина холістично, всесторонньо дивиться на людину та її захворювання, враховуючи фізичні, психологічні, екологічні, економічні та соціальні їх аспекти, що дає змогу створити ефективні та безпечні методи діагностування, лікування, профілактики та збереження здоров’я сучасної людини. Інтегральна медицина – це не новий напрям медицини, а нова її парадигма, що уможливлює появу нового рівня якості надання медичних послуг населенню.

Інтегральна медицина розвивається у всьому світі, починаючи ще із 90-х років двадцятого століття. Особливо активно інтегральна медицина розвивається в США, Китаї, Японії, Кореї, багатьох країнах Європи, Бразилії. Зокрема, в США створено Академічний консорціум з інтегральної медицини та охорони здоров'я, Національний центр комплементарної та інтегральної охорони здоров'я (NCCIH), а у 2001 році у Гарварді був відкритий Інститут інтегральної медицини. В Китаї інтегральна медицина стала невід’ємною частиною державної системи охорони здоров’я, вдало поєднуючи здобутки західної медицини та традиційної китайської медицини (ТКМ).

На відміну від ТКМ), для якої проведено ряд маштабних клінічних досліджень, теоретичних наукових обгрунтувань та розроблено відповідні інформаційно-аналітичні засоби (онтології ТКМ, експертні системи для ТКМ, грід-системи для ТКМ), для китайської образної медицини майже відсутні аналогічні наукові дослідження та відповідні інформаційно-аналітичні засоби. Зважаючи на такий стан справ було розроблено Програму наукових досліджень китайської образної медицини на 2017-2023 роки. Ця програма спрямована на проведення всебічних наукових досліджень китайської образної медицини з метою створення теоретичних і експериментальних наукових основ КОМ, що допоможе розкрити глибинні причини та механізми виникнення захворювань людини і допоможе створити ефективні методи їх профілактики та лікування.