Головна сторінка

Технологія розвитку критичного мислення

Дана технологія — це педагогічна система, спрямована на формування у школярів аналітичного мислення. У витоків цього напрямку стояли такі видатні вчені,  як Л.Виготський, Дж. Дьюї, М. Коул, Д. Вертч, Д. Брунер. Свої наукові дослідження присвятили цій проблемі вітчизнні вчені М. Красовицький, О. Бєлкіна, Ю. Стежко, педагоги-новатори Одещини С. Пеняєв, О. Боровська та інші.

Ця технологія має унікальний набір прийомів і технік, які до­зволяють на уроці створювати ситуацію мислення.

Матеріалом для такої ситуації можуть служи­ти навчальні тексти, параграфи підручників, уривки наукових статей, художні твори, відеофільми.

Мета технології — навчити такого сприйняття навчального матеріалу, в процесі якого інфор­мацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне су­дження.

Технологія користується при­йомами, за допомогою яких мож­на інтенсифікувати процес читан­ня наукових текстів, прослуховувати лекції тощо. Відомо, що в процесі тривалого слухання або читання увага розсіюється, втра­чається інтерес і, як результат, знижується рівень розуміння.

Отже, необхідно створити такі ме­ханізми, які постійно підтримува­ли б необхідну увагу й зацікав­леність.

Технологія надає значну увагу формуванню здібностей виклада­ти свої думки на письмі. Прийо­ми, пов'язані з вирішенням цієї проблеми, дають змогу організо­вувати, оформляти та ініціювати процес мислення учня, а отримані результати можуть служити мате­ріалом для діагностування вчителем цього процесу.

Для такого підходу надзвичай­но важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє фор­муванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні форму­ють свої думки, зрозуміло вислов­люють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений перекон­ливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, вихо­вують уміння втримуватися від по­квапливих думок або бажання не­гайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи ко­лективно, вони отримують колек­тивну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці вихову­ють в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом ди­скусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання.

У процесі роботи за даною тех­нологією учень опановує прийоми роботи з інформацією та активне використання їх у самостійній ро­боті.

Урок з використанням техно­логії критичного мислення можна розподілити на три етапи:

Перший етап — актуалізація пізнавальних процесів — «виклик». На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:

1.  Він має пробудити, викли­кати зацікавлення, схвилюва­ти, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають. Для цього він спирається на на­буті знання та досвід учнів, про­понує згадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, спрямувати мислення у відповідне русло. Це дозволяє вчителю окреслити рівень та коло знань учнів, які згодом поповнять­ся новими; відкоригувати помил­ки мислення.

2. Пам'ятаючи, що навчання — це активна діяльність, актуалі­зувати мислення учнів. Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлен­ня. Використовуючи різноманітні методи, форми та прийоми, вчи­тель активізує участь учнів у на­вчальному процесі, провокуючи їх до цілеспрямованого мислення, демонстрування вже набутих знань, висловлювання особистих думок, вибору форм навчання, мотивації інтересу до даної теми, критичного сприйняття нової інформації, усвідомлення здат­ності до саморозвитку та самоактуалізації.

3. Визначає мету та завдан­ня навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення даної теми (питання, проблеми), розви­ває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання; підтримує пізнавальну активність учнів.

Другий етап — засвоєння змісту. На даному етапі відбувається безпосереднє ознайом­лення учня з новою інформацією шляхом:

•  читання тексту;

•  перегляду фільму;

•  прослуховування лекції;

•   виконання експерименту тощо.

Головними завданнями цього етапу є:

—  підтримка зацікавленості, викликаної на першому етапі;

—  стимулювання старання учнів;

—  відстеження засвоєння но­вих знань.

Активність учнів проявляється в тому, що вони:

•  ставлять запитання;

•  роблять помітки в уривках тексту, які викликають сумнів, не­розуміння тощо.

Коли учень керує своїм розу­мінням, він:

—  включається в процес уве­дення нової інформації в схему знань, які вже має;

—  мимоволі зіставляє нове з тим, що йому вже відомо;

—  щоб досягти розуміння, бу­дує «мости» між новим і вже відо­мим.

Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи як аналіз, синтез і порівняння.

Третій етап — осмислення (рефлексія). На цьому етапі уроку відбувається:

•   осмислення учнями нового матеріалу;

•  адаптація нових понять в осо­бистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;

• реструктуризація сформова­них зв'язків, що формує місце для нової інформації;

• засвоєння й закріплення знань. На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:

1. Спонукання учнів висловлю­вати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запа­м'ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.

2. Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збага­чується словниковий запас та ак­тивізуються здібності до самови­яву.

Знання мають тривалий харак­тер, якщо учень переформулює ідею, інформацію, пояснення чого-небудь із використанням особис­того словника, що створює осо­бистий осмислений контекст вив­ченогоВикористання в цей час різноманітних засобів інтегруван­ня нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективніше і цілеспрямо­ваніше застосовувати в майбут­ньому.

Методи розвитку критичного мислення. Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь»

Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Важливість її в тому, що вона охоп­лює всі етапи уроку: актуалізацію, усвідомлення, рефлексію.

Застосування:

•   Учитель повідомляє учням тему для вивчення.

•  Учні розбиваються на пари і протягом 4—5 хвилин обговорю­ють одне з одним усе, що знають про тему.

•  В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

•  Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу гра­фу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих ви­падках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.

•  Учитель пропонує учням ра­зом шукати відповіді на запитан­ня другої графи.

•   Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.

•  Учні читають текст (підруч­ник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інфор­мацію. Це теж записують у тре­тю графу.

Таблиця

Що ми знаємо

Що хочемо знати

Що ми вивчили

• Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знай­дено, педагог пропонує інші дже­рела.

Діаграма Венна

     Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси. Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

Застосування:

•  Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.

• Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.

•  Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу.

• Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках сто­совно діаграми.

Метод недостатньої інформації

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчаль­ного завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.

Діаграма. Відмінні риси.

Дослідницький метод

1. Формулювання завдання.

2. Активізація опорних знань.

3. Висунення гіпотез.

4. Визначення алгоритму, спо­собу вирішення завдань.

5. Перевірка та оцінка резуль­татів.

6. Висновок.

Проблемний метод

1. Вибір чи визначення проб­леми.

2. Напружене мислення (про­тиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).

3. Висунення ідей.

4. Розв'язування проблеми (вибір оптимального варіанту).

Метод несподіваної заборони

Для розв'язання навчального завдання слід заборонити викори­стовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допома­гає здолати інерційність мислен­ня. Наприклад, для вирішення гео­метричних задач. 


Фрагмент уроку історії України з використанням технології  розвитку критичного мислення. Етап уроку – вивчення нового матеріалу

Тема уроку: Архітектура  та містобудування.

Мета: Ознайомити учнів з головними архітектурними пам’ятками ХVI- початок XVII cт.

З’ясувати системи містобудування на Україні ХVI- XVII cт. На основі нового матеріалу продовжувати розвивати аналітичне мислення, вміння робити аргументовані висновки, вміння використовувати різні джерела інформації, застосовувати навички роботи з історичною картою.

Обладнання: телевізор, відеокамера, ноутбук, карта «Єтно-іторичні регіони України», фотографії, ксерокопії, репродукції історичних пам’яток України.

Опорні поняття, терміни: ратуша, фасад, бастіон.

Вміти: Позначати історичні пам’ятки в регіонах, використовуючи контурну карту. Визначати головні принципи містобудування того часу.

Знати: Головні пам’ятки містобудування на Україні. Чому ці об’єкти були збудовані в цей час? В якому стилі вони будувались? Знати авторів цих історичних пам’яток. Чому пам’ятки будувались не рівномірно по території України.

План

  1. Принципи та системи містобудування ХVI- початок XVII cт.

  2. Головні пам’ятки архітектури ХVI- початок XVII cт.

1) Вступна частина

  • Вчитель пояснює мету, завдання уроку.

  • Учні згадують головні історичні пам’ятки України періоду ІХ- ХVI ст., коротко діляться враженнями від екскурсій, які вони здійснювали в ті міста, де знаходяться ці пам’ятки.

    

  • Учні вивчають вплив Магдебурзького права на розвиток міст, згадують поняття культура та архітектура.

  • На осонові матеріалу підручника та власних вражень, отриманих в період екскурсій, визначають принципи та системи містобудування в цей період.

  • Учні виділяють дві головні системи містобудування: а) традиційна (на основі впливу Візантії та власних традицій) б) західну систему (забудова міс в період розвитку товарної економіки)

  • Виділяють головні типи споруд: замки, фортеці, культові споруди, житлові та адміністративні будинки, вали, брами.

      

  • Встановлюють системи взаємозв’язку з архітекторами інших країн.

  • Учні пояснюють вплив головних політико-економічних явищ епохи на розвиток української культури.

Магдебурзьке право

реформація

контрреформація

унія

Відродження

Вплив на архітектуру та містобудування

Вчитель робить підсумок розгляду першого питання.

2) Вчитель пояснює мету другого питання нової теми.

    

  • Учні визначають українські міста, де будувались головні пам’ятки архітектури цього періоду і наносять їх на контурні карти.

  • Учні порівнюють інтенсивність забудови регіонів, визначаючи нерівномірність цієї забудови у регіонах.
  • Визначають головні стилі регіональної забудови.

  • Аналізують типи будов, визначають вплив іноземних та вітчизняних авторів на архітектуру цього часу.

  • Учні аналізують найбільші архітектурні споруди Західної, Центральної та Південної України.

  • На основі ілюстрацій та ксерокопій учні визначають головні матеріали, які використовуються в цей час на будівництві. Порівнюють будинки бідних людей, представників середнього класу та заможних людей.

  • Перелічують головні культові споруди Кам’янця, Луцька, Чернігова, Києва, Євпаторії, Мукачевого та інших міст.

  • Вчитель пояснює учням головні терміни, які зустрічаються в тексті підручника.

  • Учні складають схеми фортець Кам’янця, Мукачевого та Меджебіжа.

    

  • Учні визначають , яким чином багаточисельні війни цього періоду  впливали на систему містобудування.

Вчитель аналізує роботу учнів на уроці, оцінює знання та вміння та задає домашнє завдання