Початкові відомості про Сонячну систему

Тисячі років люди вдивлялися в нічне небо. Вони помічали, як яскраві вогники рухаються по небу, і мріяли хоч щось дізнатися 
про них. Вивчення планет почалося давно, коли перші астрономи помітили, що 5 зір (планети, які можна бачити без телескопа) 
яскравіші за інших. 
Стародавні греки саме ці зорі назвали планетами, що означає «мандрувати». 
Римляни назвали ці 5 планет на честь своїх богів:
                        •   Меркурій;
                        •   Венера;
                        •   Марс;
                        •   Юпітер;
                        •   Сатурн.
Інші планети було відкрито пізніше. 

Закони руху планет навколо Сонця відкрив німецький учений Йоган Кеплер, а пояснив цей рух Ісак Ньютон. Саме завдяки дії на планети сил всесвітнього тяжіння вони не можуть полетіти в космічний простір, а рухаються навколо Сонця по еліптичним орбітам.
9 планет, що обертаються навколо Сонця, і саме Сонце утворюють Сонячну систему.
Одна з планет Сонячної системи більша за нашу Землю в 11 разів, а друга — розміром з Місяць. Одна планета оточена кільцями з льоду, а на другій температура поверхні сягає 482  С. У однієї планети є 21 супутник, подібний до нашого Місяця, інші ж узагалі не мають супутників. Деякі — тверді й кам’янисті, інші складаються з газу.
Сучасні вчені поділили планети на «зовнішні» і «внутрішні». 
Внутрішні  планети  називають  земними,  оскільки  вони  щільні, кам’янисті й тверді. До цього класу планет належать:

1. Меркурій;

2. Венера;

3. Земля;
4. Марс.
Зовнішні планети газоподібні, вони більші за розміром за земні, але менш тверді.
 До зовнішніх планет належать:
1. Юпітер,
2. Сатурн,
3. Уран,
4. Нептун,
5. Плутон (із 2006 року не вважають планетою).
Остання зовнішня планета — Плутоннайбільш унікальна, оскільки вона не земна і не газоподібна.