Практика показує, що нерозуміння батьками ролі психолога в дитячому саду призводить до уникнення і відмови від зустрічей з ним.
Хочеться відразу роз’яснити ситуацію:
психолог і психіатр, (з яким часто порівнюють) мають суттєві відмінності в роді діяльності.
Психіатр – лікар, що займається відхиленнями (порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикаментозне лікування, дати направлення в спеціалізований садок.
Психолог (дитячий) – педагог, який займається з дітьми, які не мають відхилень у психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у спеціалістів: психіатра, невролога, логопеда.
Основними функціями практичного психолога в дитячому садку є створення умов, які сприяють охороні фізичного і психічного здоров’я дітей, забезпеченню їхнього емоційного благополуччя, вільного і ефективного розвитку кожної дитини. Це здійснюється за допомогою діагностичної, корекційно-розвиваючої, профілактичної та просвітницької роботи тощо.
Бесіда, спостереження, анкетування – методи, які допомагають психологу краще зрозуміти і спрогнозувати варіанти розвитку дитини, підібрати оптимальні умови для розкриття його інтелектуальних особливостей.
При необхідності, психолог проводить індивідуальні чи групові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, у роботі використовуються казки, рухливі ігри, психогімнастичні етюди, елементи арт-терапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великою охотою відвідують такі заняття.
На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого садка, на заняттях з психологом неможливо.
Без взаємодії з батьками дитини така робота буде носити поверхневий характер. Тому, в першу чергу, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим фактором на шляху змін на краще.
Тільки спільна плідна робота дасть позитивний результат.
Як відомо, краще не чекати проблеми, а зробити все, щоб її уникнути.
Тема 1. Відновлення власного ресурсу
Тема 2. Турбота про себе важлива
Тема 3. Стабілізація емоційного стану
Тема 4. Практики для стресостійкості
Тема 5. Долаємо тривогу
Тема 6. Турбота про ментальне здоров'я
Тема 7. Методи саморегуляції
Тема 8. Емоційне вигоряння під час війни
Тема 9. Техніки самодопомоги при стресі
Тема 10. Підтримка під час війни
Тема 1. Як підвищити ресурс під час війни
Тема 2 .Що приносить радість?
Тема 3. Практики для стресостійкості
Тема 4. Мрії мотиватори життя
Тема 5. Стрес. Як допомогти?
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.
Що ж можна і чого не можна робити до школи?
• до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати,
• думати, осмислювати побачене і почуте;
• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.
Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів.
Світогляд дитини — це те, що вона:
• знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
• знає про явища природи: пори року? їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай, що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
• знає про світ;
• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
• знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю— байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
• знає про сучасну техніку, транспорт і т.д.
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі дошкільної освіти
Булінг або цькування — це насильство, що вчиняється стосовно дитини і може заподіяти шкоду її психічному або фізичному здоров’ю.
Із метою створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти здобувачів освіти педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керівника закладу про випадки булінгу, учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.
У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний із цим, то він може звертатися до органів Національної поліції України із заявою. Керівник закладу повідомляє про терміни, порядок реагування на доведені випадки булінгу, відповідальність осіб, причетних до булінгу та процедуру розгляду відповідно до законодавства.
Реагування на доведені випадки булінгу
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)
1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб;
2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу освіти та скликається засідання;
3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення:
якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;
якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою.
4. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії;
5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Булінг учасника освітнього процесу
Стаття 173-4. Кодекс України про адміністративні правопорушення
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого:
— тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення:
— тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років:
— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років:
— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Шановні учасники освітнього процесу!!!
В разі виявлення порушень прав та інтересів дітей, а також для оперативного вирішення даних питань, ви можете звернутися до керівника або педагогічних працівників, які, відповідно до посадових обов’язків, забезпечують збереження життя чи здоров’я, а також захисту прав та інтересів дитини:
•Бокань Наталія Василівна– директор закладу;
• Лофицька Валентина Георгіївна– практичний психолог.
З питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей можна звернутися на:
- "Гарячу" телефонну лінію щодо булінгу 116 000
- до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 0 800 50 17 20 (електронна пошта - hotline@ombudsman.gov.ua)
- до уповноваженого Президента України з прав людини 044 255 76 75
- Національну "гарячу лінію" з питань протидії торгівлі людьми, домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547
- Національну "гарячу лінію" з попередження домашнього насильства, торгівлі людей та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)
Також повідомляємо, що Урядом затверджено Державну соціальну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року» (постанова Кабінету Міністрів України від 30.05.18 № 453).
Про затвердження Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року