Василик Любов


Любов Іванівна Василик (Карпенюк) (* 16 січня 1957 року в селі Нижній Вербіж, Коломийщина) — українська поетеса, педагог за фахом. Член НСПУ з 1997 року, лауреат районної премії імені Надії Попович в номінації «література».

Ювілей Любові Василик (сюжет Надвірнянськго телебачення)

Відео YouTube

    Карпенюк (Василик) Любов Іванівна народилася 16 січня 1957 року в підніжжі Карпат у селі Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області.
   Любов Василик навчалася в Коломийській середній школі №1, потім було навчання в Коломийському педагогічному училищі. Згодом, вона подалася на науку до Чернівців і закінчила біологічний факультет Чернівецького державного університету.
    По закінченні університетських наук Любов Іванівна працює на педагогічній ниві. Замешкавши в Надвірній, вона вчителюючи в Надвірнянській загальноосвітній школі №3 прищеплюючи дітям любов до рідного краю, розкриваючи його природню красу на уроках біології.


Творчі набутки

    Любов Василик друкувалася у республіканському альманасі «Вітрила», журналі «Перевал», надвірнянських альманахах «Страгора», «Жниво на стерні», альманасі «Коломийська хвиля», обласній та районній пресі.
     Любов Іванівна видала дві книжки поезій: «Молитва дерев» (1997 рік) та «Межень» .
      Наразі, репрезентуємо  добірочку поезій Любов Іванівни Василик:
* «Моя Італія» (цикл віршів)
* «Мені однаково...»
* «Авторитет з дарчим написом»
* «Ендемік Едему - ренет галузистої істини...»
* «Оксамит нашої революції»
* «Напосідлива муха це-це...»
* «"Круті" під Крути не підуть...»

«Про безхвостих і хвостатих» → цикл віршів для дітей.
Підсторінки (24): Переглянути всі
Comments