Василь Ткачук (*13 січня 1916, Іллінці - †1944 року) — український письменник та громадський діяч. На творах самоука-Ткачука, що здебільшого написані підкарпатським говором, помітний великий вплив Василя Стефаника.
Народився Василь Іванович Ткачук 13 січня 1916 року в селі Іллінці, що на Покутті. Селянський син був дуже здібний до наук, тому не дивина, що він самотужки опанував науку. І, невдовзі, цього самобутнього покутянина запримітили у львівських літературних гуртках. Мова та селянська діалектика заворожила місцян, це було дуже яскраве нагадування їм стефаниківської новелістики. А Василь Ткачук, відчувши затребуваність свою (у літературі та побратимах) - ще з більшим натхненням поринув в літературу. Впродовж 5 років видавши 4 збірки та друкуючись в різних виданнях тогочасся.
Але на перепоні, талановитому покутянину, стали буремні 40-і роки 20-го століття. Спершу прихід совітів - не придавав жодних надій та натхнення для автора, адже суспільний та світоглядний злам не міг так швидко минути в селянського сина української землі. Не писалося Василеві, НКВДисти та партійці-шовіністи викорчовували українську незалежну свідомість - це обпалювало крила митцю. А, незабаром, почалася віськова кампанія 2-ї світової й совіти мобілізували молодого українця до військових лав. А далі, й до того скупі відомості щодо покутянина, взагалі губиться його слід - війна...... І та Війна - забрала із собою, в 1944 році, талановитого нашого краянина, і.... залишила нам, у вічність, лише його слова - творчість Василя Ткачука.
Вмілий продовжувач стефаникової новелістики, не згубився в літературному просторі Західної України.
Проживши лише 28 літ, Василь Ткачук відзначився своєю плідною літературною діяльністю. Свої оповідання та мініатюрні новели він друкував у 1934—1936 роках у журналі «На зустріч» («Весна», «Набуток», «Близнюки») та в інших тодішніх газетах. Василь Ткачук був одним з обличь львівського літературного об`єднання - «Дванадцять» (1935-39) - це було, таке собі, клубно-товариське об'єднання молодих поетів і письменників, редакторів і журналістів, для яких не було місця в інших тодішніх "естеблішментських" літ-організаціях, натомість, вони організовували літературні вечори під маркою своєї групи, оскільки власного друкованого органу не мали, і працювали-писали в різних часописах і видавництвах. На відміну від "молодомузівців", вони почували себе свідомими обов'язку служити пером своєму народові, хоч і не виступали з деклараціями чи маніфестами (здебільшого усуваючись від політичних процесів).
В доробку Василя Ткачука є чотири збірки оповідань-новел:
* «Сині чічки» - (1935)
* «Золоті дзвінки» - (1936)
* «Зимова мелодія» - (1938)
* «Весна» - (1940)
За радянського часу про Василя Ткачука, навмисне, було забуто, а творчість та життєвий шлях підпали під цензуру і лише в 1973 році (за "української шелестівської відлиги") була видана невеличка збірочка його новел (доволі процензурована).
* Про Василя Ткачука