Вітер з океану


поезія Івана Павліхи  з циклу «Нью-Йорк очима калушанина»
Нью-Йорк. Тут все незнане.
Стомлюється зір:
Незвичного для нього так багато.
Лиш вітер з океану —
Наче з рідних гір,
Де я люблю поміж смерек блукати.

Він обвіва лице,
Мов справді дме з Карпат,
Такий же свіжий, рвійний і натхненний.
Між скла й бетону
Я йому найбільше рад
І хочу, щоб був довше біля мене.

Заради цього
На найвищий хмародер
Піднявся я допитливим туристом.
Навстріч йому
І руки, й душу розпростер
Над цим чи не найбільшим в світі містом.

Нікому я у ньому
Ані друг, ні брат,
Й кому повім, що я є українцем?
Лиш вітер біля мене —
Наче із Карпат.
Він не дає геть чутися чужинцем.

Comments