Ні се, ні те


байка Івана Павліхи з циклу гумору «Езопівські вправи»
Знайшлася Жаба серед жаб
Котра гукнула: "Крякала і буду крякати!
Дурна, їй-богу, я була б,
Якби, як предки, стала квакати!
Болотна мова їх —
Хіба на сміх"

Хтось заперечив тут їй сходу:
— Але ж ти жаб`ячого роду,
Ти ж не качка.
— Ну й що! До чого ця балачка,
Коли мені миліше "Кря", ніж "Ква"?
Воно дає права
На пух, на крила...
"А може, й вирушу в політ,
Побачу світ:
Савани. Джунглі. Води Нілу..." —
Отак розмріялась вона —
І кряче в рідному болоті,
Аж котиться луна.
Та ба — злетіти годі.
І вже не вперше чує: "Ну й дивачка —
Не жаба і не качка!"
* * * * *
А ще таке сказати слід:
Та жаба, що не квакає, а кряче,
І жаб`ячий свій збіднить, і, тим паче,
Не збагатить качиний рід.

Comments