Лукаш і Мавка


байка Івана Павліхи з циклу гумору «Езопівські вправи»
(Майже за "Лісовою піснею", але на сучасний лад)
Була весна.
Із гаю вийшла Мавка чарівна
Розпущене волосся. Сукня аж торкалася п`яти.
Тут і Лукаш. Скінчивши на сопілці грати,
До неї промовляє:
"Я вірю ти мене іще кохаєш".

Всміхнулася красуня, закурила,
Димок із вуст оранжевих пустила:
— Любов — пусте!
Практичнішим потрібно бути.
Я вже не та. Працюю в Лісовому інституті.
А як у тебе справи, як дружина —
Ота, моя суперниця Килина?

— Та так... Вже діточок ми маєм троє.
Своя в нас ферма. Особняк. Машина.
Але, повір, живу лише тобою!
І в Мавки вигнулися брови:
— Машина власна? Це чудово!
А пам`ятаєш, милий, пам`ятаєш,
Як ти збудив мене від сну?..
Я не забула ту весну:
Я маю в серці те, що не вмирає...

І вже вони поїхали у парі.
Не раз їх бачили у барі.
Вони й тепер, мов пара голубина,
Воркують десь у шумі верховіть.
* * * * *
А що ж Килина?
Та з дітьми сидить!

Comments