Черви на асфальті


байка Івана Павліхи з циклу гумору «Езопівські вправи»
Коли здригалися листки
Під громові обвали,
Червоні червяки
Із клумби на асфальт повиповзали.
"Настав наш час! — сказали. —
Доволі порпатись в землі. Ми не кроти!
Ми — революціонери!
Вперед до світлої мети,
Омріяної ери,
В якій не буде місця злидням і насиллю,
"Гдє станєт сказка билью".

І непогано їм повзлося
В грозу і в післягроззя
По мокрому гудроні.
Та стало сонце проглядати,
Калюжі випивати,
І опинились на осонні
Ті виповзки червоні.
Відчули, що судився їм недовгий вік,
Бо ні назад, ні уперед, ні вбік —
І звідусіль асфальтна твердь
Одне їм обіцяє — смерть

І розпрощалися з життям назавше
Самі себе у кут загнавши.
* * * * *
І серед нас такі є:
Плекають спершу утопічні мрії
А ставши на той їхній шлях,
Самі себе приречують на крах.

Comments