Черешневий парадокс


поезія Івана Павліхи  з циклу «Нью-Йорк очима калушанина»
«Не тії хробаки, що ми їмо,
А тії хробаки, що нас їдять», —
Так жартував я в Калуші не раз,
Коли їв куплені черешні.
Плювався, звісно,
Бо траплялись хробачливі.

Ласував я ними і в Нью-Йорку.
Товарний вигляд мали,
Набагато кращий:
Великі, свіжі, соковиті.
І хоч би хробачок одненький трапивсь!

Проте до них, високосортних,
Довіру мав я значно меншу.
«О, що це за такі дари природи,
Що ними нехтує хробацтво?

Невже в них стільки хімії улито?!» —
Запитував себе
Й до відповіді сам приходив:
Якщо черешні їсти й не плюватись,
То хробаки з’їдять тебе завчасно.

Comments