Мидловський Ісидор


Мидловський Ісидор Михайлович (*4 лютого 1854, село Саджавка, тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області — †18 липня 1916 року, Львів) — український письменник, культурний та громадський діяч.

Життєпис

       Ісидор народився в селі Саджавці (зараз Надвірнянського району на Івано-Франківщині). Початкову освіту йому дав батько та місцеві пастори.
  Спраглого до знань Мидловського батьки спрямували до Станиславова, де він продовжив навчатися в місцевій гімназії. Закінчивши гімназію в 1873 році він подався до Львова, там він навчався в правничому факультеті Львівського університету (1873–1877).
   По закінченні своїх наук Мидловський почав практикувати юристом: з 1880 року в судових установах у Станіславова, з 1883 по 1891 — в різний судових установах Польщі. Після праці на польськх теренах Ісидор повернувся на Батьківщину і пристроївся в місті Тернополі: з 1891–1913 ад'ютант окружного суду, від 1897 — заступник прокурора, 1911–1912 — радник вищого крайового суду.
        Впродовж усього свого життя Ісидор Мидловський захоплювався театральним мистецтвом, і це його захоплдення мало практичний результат: 1890–1910 — режисер аматорського театру, де поставив п'єси І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, Л. Лопатинського та власні. 1901–1910 — голова хорового товариства «Тернопільський Боян» (1-й голова), діяч «Руської бесіди» та «Міщанського братства» (всі — місто Тернопіль).
     Драматичні твори та пісні почав писати ще під час навчання у гімназії. Мидловський — автор побутових драм «Нещасна любов», перекладів та переробок, драматичних творів з польської та німецької літератур. Декілька пісень з його мелодрам стали народними піснями і широко побутують у Галичині. Частину творів підписував криптонімом «Т. Ш.»
         В 1914 році Ісидор Мидловський виїхав до Львова, де й помер 18 липня 1916 року.

Творчі набутки 

    Ще навчаючись в гімназії Ісидор Мидловський почав писати: це були образки життя та прості драматичні сценки (адже юнак в захопленні від театру). Уже подорослішавши та працюючи він не полишав свого творчого захоплення - театр. Безмежно закоханий в український театр, Ісидор Мидловський, зіштовхнувся з проблемою браку україномовних та якісних театральних сценаріїв. Тож, йому довелося ще й зайнятися сценічними обробками театральних постановок, а інколи й самому писати.
        З-під пера Мидловського вийшли:
* «Капраль Тимко» (1875, мелодрама з життя селян);
* «Інвалід» (1881, була заборонена австрійською цензурою);
* «Наші переселенці» (1897, переробка п’єси «Селянська еміграція» польс. драматурга В. Л. Анчиця);
* «Нещасна любов» (1885, написав лібрето оперети);
* «Опир» (бл. 1885, лібрето одноактівки на демонологічну тему).
   До всіх його обробок музику писав талановитий український композитор В. Матюк, якому вдалося ще й дати нове життя їхній співпраці-творчості – в українців й досі популярні романси «Родимий краю», «Вийди, ох вийди», «Прощальна пісня», «Чи я собі не легінь» написані на слова Мидловського.
        Архів Мидловського зберігся в ЛНБ ім. В. Стефаника АН України.

Джерела та корисні посилання 
* Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001;
* Горак Р. «Родимий краю...», «Слово і час», 1993, № 8;
* Дорош Є. Сидір Мидловський і «Міщанське братство» // Вільне життя. — 1991. — 24 жовт.;
* Медведик П. Український театр на Тернопільщині // Вільне життя. — 1961. — 18 лип.

Comments