Костя Горбаль


Кость Горбаль (*22 травня 1836, Тисмениця —†14 січня 1903, Перемишль) — письменник, педагог, журналіст, історик, громадсько-політичний діяч, народовець-просвітитель. Став відомий своїми творчими та сподвижницьки-ми кроками в розвої сучасної української мови (напротивагу тогочасній церковно-словянській та того "язичія"), боровся з москвофільством й став опорою для багатьох тодішніх українських митців.

Коротка біографія

Кость Гаврилович Горбаль народився 22 травня 1836 року в невеличкому містечку на Прикарпатті. Тодішня Тисмениця ще не межувала з Станіславовом, тому доволі значна частина її мешканців були самодостатніми газдами, а завдяки значному прошарку гебреїв розвивалося ще й ремісництво, яке затягувало в свої ряди й українську (руську) людність. Так батько майбутнього письменника-просвітителя був простим ремісником, що бажав дати своїм "кровинкам" кращої долі, тому він всіляко підтримував тягу дітей до знань. Найбільш заповзятим, в здобутті наук, виявився Кость, який опісля вивчення в початковій школі поступив до гімназії (попутньо продовжуючи помагати батькові в ремісництві), а вже згодом уже опановував науку в Університеті Львівському (самотужки оплачуючи науку - завдяки наданню репетиторських послуг).

З 1881 по 1888 роки - він учитель польської і руської (української) літератури в стрийській гімназії. Затятий опонент москвофільства і "язичія", всупереч офіційному правилу вживання етимологічного правопису вживав фонетичний правопис - "кулешівку" і "драгоманівку". Своєю сподвижницькою працею заслижив повагу та авторитет серед творчого українства і йому доручено було редагувати часописи "Вечерниці", "Нива" (1865 року), "Русь" (1867 року). Окрім редагування він пробував себе на ниві письменництва . Ще будучи молодим (20-літнім) - виступав автором низки гумористично-сатиричних фейлетонів і опублікував їх у "Ділі" під рубрикою "Під неділю" (без підпису або під псевдонімами), писав оповідання, був авторм статей-розвідок про життя і творчість М.Шашкевича і розвивав дослідження з різних питань української мови. Пробував себе на перекладацькій ниві, здебільшого популяризуючи українське слово-літературу, так до нас дійшов його переклад на польську мову оповідання Марка Вовчка "Одарка". З тих пір як почали входити в моду літературні брошури - він був співавтором багатьх з них, до нас дійшли його роботи, як співвидавця брошур "Слово на слово", "Голос на голос". А найгучнішим його літературним творінням стали два літературно-кри­тичні виступи "З питан­ня про малоруську літературу" (1877), "Як повстають пом'якшені приголосні у польській та ук­раїнській мовах", які стали допіру дороговказом для постаючої на ноги української (руської) інтелігунції, та відокремлення від політично-церковних москвофільських наростів.
Наприкінці життя, Кость Горбальпродовжував вчителювати. Доля його закинула до Перемишля, другого по значимості та українському розвою містечка Галичини. ПТам же, в 14 січня 1903 року він пішов у вічний спочинок.
В перші десятиліття, Горбаля знали та згадували лише у вузькому колі фахівців з педагогіки та літератури. Лише після здобуття Незалежності України, його односельці-краяни, назвали одну з вулиць його рідного міста Тисмениці - ім'ям Костя Горбаля. А до ювілею Костя Горбаля в івано-франківському видавництві «Місто НВ», було випущено конверт із зображенням портрета Костя Горбаля і відбитком першого числа газети «Русь».

Життєпис-замамальовка, зі слів Івана-Франка

„...Людина надзвичайно чес­на і незалежних, поступових по­сткпових поглядів", - так у 1891 році у статті „Українські „народовці" і радикали" (Т. 28, С. 202-203) сказав Іван Франко про Костя Гавриловича Горбаля, уродженця міста Тисмениці. Історія взаємин цих лю­дей проникнута глибокою взаємо­повагою та жертовною працею на благо національного поступу.

Згідно з „Алфавітним покажчи­ком імен і назв" Довідкового тому до Зібрання творів Івана Франка у 50-ти томах (К., 1988), великий Каменяр понад тридцять разів зга­дує прізвище нашого земляка і, що характерно, кожен раз із позитив­ним відтінком. Він характеризує громадську, педагогічну, літера­турну, редакторську діяльність Ко­стя Ґорбаля.

У невеликій статті „Кость Гор­баль" (Т. 34, С. 368-370), яку І. Франко опублікував у 1903 році у „Літературно-науковому віснику", дізнаємося, що у 1883 році у Стрию він познайомився із Костем Горбалем і декілька разів побував у його помешканні. Франка вразила велика бібліотека, багата на бібліографічні рід­кості, а „ще більше (І. Франко. - М.Б.) любувався живою, палкою, розумною розмовою господаря та його простим, товариським повод­женням зо мною, страшним тоді „арештантом" та „революціоне­ром", якого інші знайомі з остра­хом оминали на вулиці". Дальше Франко дає високу оцінку Горбалеві як людині і громадському діячеві і констатує: „... Горбаль нале­жав до тих рідких людей, що з бурь життя, в яких зламалась їх енер­гія, все-таки виносять золоте сер­це та щиру прихильність до чоло­віка й його змагань. Свобідний, ніякою догматикою неотінений по­гляд на людські відносини заховав Горбаль до останнього часу" (Там же. С. 370).

У цій посмертній розвідці Іван Франко добрим словом відгу­кується також на перші письмен­ницькі спроби Кості Горбаля - дві брошури: „Слово на слово до ре­дактора „Слова" (у співавторстві з А. Кобилянським) та „Голос на го­лос для Галичини" (1861), які ака­демік В. Качкан називає „гро­мадсько-просвітницькими бесідами" (Див.: Качкан В. „Корифей українського руху" у книзі „Тисмениця літературна: Збірник матері­алів", С. 39). На думку І. Франка, у цих творах, що вийшли з-під пера Кості Горбаля, панував дух новизни, який „...почувся уперше в Галичині (після пліснявої дрімоти 50-х років) свобідний, народолюбний і, як на ті часи, радикальний голос. Чути було стук нового духу часу до зачинених наглухо воріт галицько-руського шкаралупництва" (Т. 34, С. 368).

Пізніше, у 1910 р., у „Нарисі історії українсько-руської літерату­ри до 1890 р." Іван Франко аналізує публіцистичні та літературно-кри­тичні виступи Кості Горбаля: „З питан­ня про малоруську літературу" (1877), „Як повстають пом'якшені приголосні у польській та ук­раїнській мовах" (1881), „Споми­ни моїх літ" (1887) та інші. У цьому ж „Нарисі..." Іван Франко знову зга­дує про перші дві брошури, видані у Чернівцях, в яких наявна „гостра критика галицько-руських відносин... Сі дві чернівецькі брошури були немов першими ластівками нової весни народовецького руху з чисто народним язиком у письменстві і з радикально-фонетичним, чеським правописом для руської мови, а також із зародками філософічного і соціального радикалізму" (Т. 41, С. 31).

У згаданому нарисі „Корифей українського руху" письменник В. Качкан зауважує, що „... У статті-розвідці „Етимологія і фонетика в южноруській літературі (1894) Іван Франко справедливо пов'язував з іменем Костя Горбаля відновлення народної мови в літературі початку 60-х років, утверження фонетичного правопису, на якому „набирався русько-народного духу Федькович".

Відомо також, що Кость Горбаль довший час приятелював із буковинським соловієм - Юрієм Федьковичем і листувався з ним. На знак вдячности Юрій Федькович присвятив нашому краянинові „Новобранчик" та надіслав йому автограф цього твору. Про ці товариські взаємини знав також Іван Франко, який у листі до КостІ Горбаля, датованому 6 листопада 1888 року, просить надіслати „деякі матеріали до життєписі Федьковича". Цього листа Іван Франко завершує такими теплими словами, які, на нашу думку, є доказом великої поваги до славного тисменичанина: „Остаюсь дивим поважанням. Ваш покірний Іван Франко" (Т. 49, С. 179).

Іван Франко також вважає Костю Горбаля глибоким знавцем та поціновувачем творчості Юрія Федьковича. Так, у передмові до першого повного видання творів Юрія Федьковича, Іван Франко називає Костю Горбаля серед низки письменників та дослідників творчості Юрія Федьковича. А у нарисі „Южнорусская литература" на основі детального аналізу життя та творчості діяльності Юрія Федьковича, Іван франко приходить до висновку, що під впливом Кості Горбаля та А. Кобилянського Федькович відходить від німецького оточення і все більше почуває себе русином, згадує своє гуцульське дитинство і стає на грунт народної поезії, захоплено оспівує свій рідний край (Т. 41, С. 139).

Про вплив Кості Горбаля та його заохочування до написання віршівмолодого і рано 0згаслого поета О. Козловського дізнаємося також у передмові Івана Франка до збірки „Мирти і кипариси": „...зароди лібералізму та вільнодумства в душі Козловського були посіяні ще за його гімназійних часів покійним Костем Горбалем". У цій же передмові Франко акцентує увагу на великій просвітницькій діяльності Кості Горбаля зауважує, що він був „замітним сеоред педагогів чоловіком".

Повз увагу Івана Франка не пройшли також організаторські здібності та журналістський талант Горбаля, адже він редагував і видавав у 1886 р. літературно-науковий журнал „Нива", а з 1867 році політичний часопис „Русь". Останній, зауважує Франко, „редагований, як на ті часи, зовсім непогано".

Творчі набутки

      Перші літературні спроби К. Горбаля відносяться до 1861 року. Це були громадсько-просвітницькі бесіди, які друкувалися в газетах. До літературних творів, які мають автобіографічний характер відносяться:
* «Три брати шукають долі»;
* «Мати»;
* «Виїзд на посаду».
       Його публіцистичні та літературно-критичні виступи:
* «З питання про малоруську літературу» — 1877,
* «Як повстають пом'якшені приголосні у польській та українській мовах» — 1881,
* «Різниця в пом'якшенні приголосних у польській та українській мовах» — того ж року,
* «Спомини з моїх літ».

Корисні посилання
* Кость Горбаль в укр-вікіпедії
* Про Костю Горбаля (коротко)
* Детальніше про Костю Горбаля зі слів Івана Фрака
Comments