Колцуняк Гнат


Колцуняк Гнат Миколайович (*15 червня 1888, Яворів —†1937) — український живописець, графік, архітектор, етнограф і фольклорист. Громадський діяч, старшина Української Галицької Армії, диригент духового оркестру УГА, перебрався до Радянської України і там був заарештований в 1937 році та етапований  до таборів в Сандормосі, де й згинув. Брат письменниці Марії Колцуняк та син відомого педагога-етнографа Миколи Колцуняка.

Біографічна замальовка

   Гнат Колцуняк народився в сім`ї сільських інтелігентів Колцуняків 15 червня 1888 року в селі Яворів (тепер це Івано-Франківська область, Косівський район). Батько, Микола Колцуняк, будучи вчителем та етнографом-фольклористом, прищепив синові любов до знань та рідного краю. Наймолодший у сім’ї син був сумлінним учнем, і, навіть, після смерті батька, коли ним уже опікувався родич Юрко Колцуняк. Той і влаштував хлопця в Коломийську гімназію, яку Гнат зуспішно закінчив у 1908 році, а потім подався на науку до Львова, де вчився на архітектурному факультеті Львівської політехніки.
     По закінченні інституту, в 1910 році, Гнат Колцуняк працював у Львові, а потім у Коломиї. Будучи членом етнографічної секції Наукового товариства імені Шевченка він брав участь в етнографічних експедиціях по Гуцульщині. Відтак, ним було складено і видано кілька грунтовнихетнографічних досліджень.
   Як художник-ілюстратор Гнат Колцуняк оформляв обкладинки книжок Івана Франка, Леся Мартовича, Михайла Яцківа та інших відомих краян-письменників. А окремі його графічні роботи, на етно-мотиви та з життя тогочасся, видавалися в Галичині у вигляді поштівках.
     В роки Першої світової війни Гнат служив в австрійському війську, спрершу художником, а потім й січовиком. Коли було проголошено Західно Українську Народну Республіку (ЗУНР) він перейшов на українську сторону і, невдовзі, створив в Українській Галицькій Армії військовий оркестр і, як диригент, брав участь в усіх урочистостях військовиків, які відбувалися в Коломиї. У часі 1919-1920 років Гнат Колцуняк воював з поляками у складі УГА, а потім перейшов до складу ЧУГА, а після її розформування залишився в Радянській Україні.
     Коли Гнат освоївся в Києві то повернувся знову до своєї культ-освітньої діяльності. З кінця 1920 року він уже працював у Київському історичному музеї імені Т.Шевченка, а пізніше викладав музику і малювання в одній із шкіл Києва. Гнат був активним членом Етнографічного товариства Академії Наук УРСР. Нажаль, його художня спадщина майже не збереглася, відтак — мало вивчена.
     3 січня 1933 року Гната Колцуняка було заарештовано. За підлого наклепу, його зарахували до сфабрикованої чекістами міфічної контрреволюційної Української Військової Організації (УВО), що нібито діяла на теренах Радянської України. Після тривалих і численних допитів та тортур Гнат Колцуняк надломився і 11 березня визнав свою причетність до УВО, але 19 травня 1933 року він відмовився від попередніх, вибитих насильно, свідчень.
       У заяві до Колегії ДПУ УРСР Гнат Колцуняк написав: “Ніхто не вербував мене ні до якої контрреволюцйної організації, зокрема про УВО довідався аж після мого арешту від слідчих ДПУ”. Але цієї заяви не було взято до уваги, і Гната Колцуняка було засуджено "трійкою" на 5 років, а потім той вирок було замінено на три роки таборів...
   Подальша доля Гната Колцуняка, за відсутності документів, так і залишилася невідомою. Ймовірно, він таки загинув на каторжних роботах Біломор-Балтійського каналу чи в Соловецькому монастирі, або ж був розстріляний чекістами в 1937 році в Сандормосі разом з іншими патріотами.

Творчі набутки
*  «Народні хрести в Коломийщині» → етнографічне дослідження
*  «Гуцульські мотиви» → серії поштових листівок
*  «Мойсей», «Народна ноша», «Смерть Бога» → оформляв обкладинки творів Івана Франка, Леся Мартовича та інших відомих письменників краян.

Корисні посилання
* Про Колцуняка Гната (коротка довідочка)
* Про трагічну долю Гната Колцуняка
Comments