Кузь Йосип

Йосип Кузь (*6 квітня 1928, Перегінськ—†4 травня 2001, Перегінськ) — український  політв`язень, поет. Жертва сталінських репресій.

Біографічна замальовка

  Життя уродженця селища Перегінська Йосипа Кузя – трагічна доля сільського хлопця, який маючи іскру Божу, не мав можливості її реалізувати повною мірою. А ще з-за політичних обставин тогочасся - молодику довелося в 22 роки зкуштувати таборово-репресивної совіцької баланди. Саме через власні вірші, від яких, на думку стражів тоталітаризму-соціалізму, «попахувало націоналізмом»: довелося йому почути - 25 років таборів.
   Після падіння сталінізму, в 60-х роках він повернувся додому й спробував налагодити своє життя. Та постійний нагляд системи не сприяла тому. І навіть коли в Калуській газеті «Зоря Прикарпаття» надрукували кілька його віршів, то в короткій замітці до них побоялися оприлюднити прізвище автора, а лише повідомляли, що тих автором поетичних рядків є представник старшого покоління, в якого за плечима довгий життєвий шлях. І більше про цю людину ніде не згадувалось.
   Та ще багато часу минуло, і аж у 2010 році родичу Йосипа Кузя, художнику з Калуша - Богдану Шляхтичу, натрапили на очі вірші свого земляка. Зібравши докупи той зшиток листочків та загальний зошит він подався до свого знайомого поета Василя Олійника й запропонував переглянути творчість свого родича. що вже десять літ тому, як відійшов у вічність. Ознайомившись із ними, поет-просвітянин Василь Олійник відмітив, що що ці вірші вартують уваги, бо вони проникають у душу читача своєю простотою, щирістю, глибиною роздумів про місце людини в суспільстві, її життєву позицію, любов до Батьківщини.
   Але… хоч і не судилось поету здійснити мрію свою - видрукувати свою творчість.... свіча його життя погасла раптово (4 травня 2001 року). Та його справу докінчив родич та друг Шляхтич Богдан, якого підтримали його друзі, знайомі (а саме: Абрамів ігор, Гриців Богдан, Мердух Михайло, Соломчак Володимир, Павлів Роман та Депутат Богдан) та шанувальники поетичного слова. Вони фінансово підтримали та допомогли вийти у світ поетичній збірці призабутого поета-бойківчанина під назвою «Нескорена пісня», і презентацію її приурочили 10-й річниці від його смерті.

Творчі набутки

   Весною 2011 року у Брошневі-Осаді, у видавництві «Таля», вийшла друком книжка поезій Йосипа Кузя (за редакцією Василя Олійника), яка мала назву «Нескорена пісня». Поезії нескореної долі — народилися під холодне завивання сибірських вітрів у чаис його фізичної знемоги, але заодно і в час непохитної духовної сили, віри в те, що рано чи пізно поневоленню настане кінець:

 * «Для тебе, Вкраїно, співаю...»
 * «Сонце заходить»
 * «Мов та бджола, як наступа світанок...»
 * «Прибоєм сірих, мокрих буднів...»
 * «Північ вже давно минула...»
 * «Зрікаємось звичаїв і мови...»
 * «Моя далека земле верховинська...»
 * «Повернулись знову журавлі з чужини...»
 * «Колоски»
 * «О земле рідна, знов і знову...»
 * «До юності»
 * «Нескорена пісня»
 * «Повзли кудись ночі, прошиті безсонням...»
 * «З дороги»
 * «Туга»
 * «До брата»
 * «Вже п`ятий раз сніг землю укриває...»
 * «Повернення»
 * «Переді мною ліг останній...»
 * «Ще рано втішаєтесь, сили злидення...»
 * «Берізка»
 * «Україні»
 * «Великоднє»
 * «Візит»

 * «Не одну ти, мамо, нічку недоспала..
 * «Листи»
 * «Спогад»
 * «За днями дні. Ти проводжала...»
 * «Молитва»
 * «На могилі матері»
 * «Колискова»
 * «Потемніли верховинські шпилі...»
 * «Дружині»
 * «Росяна стежечка в`ється городами...»
 * «Згадай, кохана, ще хоч раз...»
 * «Ти, наче зіронька, зайшла...»
 * «Що маю робити з собою, кохана...»
 * «На цілину»
 * «Покинуло сонце уже Верховину...»
 * «Коханій»
 * «В небі зорі сяють, десь гітара грає...»
 * «За вершини сонце скрилось...»
 * «Посівна»
 * «Я не поет, я не складаю»
 * «Журавлі свій спів прощальний...»
 * «Радієш марно, падолисте»
 * «Прощай, колибо»
 

«Ти варта часливої долі...»
«Морозно-холодні, як тіні насилля,..» 

Корисні посилання
Підсторінки (49): Переглянути всі
Comments