Боднарчук Іван


Іван Боднарчук (*21 грудня 1910,  Чернятин —† 5 травня 1990, Торонто) — український письменник, дирегент хорів, педагог, журналіст та  громадський і культурний діяч. Відомий в середовищі діаспори діяч, укладач навчальних книжок та фундатор різних українських товариств. На жаль вся творча спадщина Івана не є досліджена та опублікована (навіть дата його народження в українських довідниках подана була неперевірена - помилкова).


Біографічна замальовка

 Іван Боднарчук народився 21-го грудня 1910-го року в опільському селі Чернятин поблизу Городенки, підпавши під вплив творчості "Покутської трійці" (письменників, що мешкали по-сусідству з його селом) він теж спробував себе у красному письменстві. Фундаментом його творчій натурі стали: Народна школа, яку він закінчив в рідному селі, гімназія в Городенці, Педагогічний Iнститут в Iвано-Франківську і подальші Заочніі студії в УТГI в Подєбрадаx (Чеxо-Словаччина). Вже замолоду цікавився музикою, співом та, як гімназист, провадив хор в Чернятині. Згодом працював учителем на Косівщині, де організував молодь і був диригентом хо­рів.

 Але складні події 30-40-х років 20-го століття не дали йому розвернутися. Крім того, на долю Івана випали митарства по післявоєнній Європі й подальша іміграція в Канаду, де Іван Боднарчук й зупинився. В ті повоєнні лихоліття, в Німеччині він включився в Письменницьку організацію МУР і проявив себе в літературі. До Канади разом з родиною (і дружиною Емілією) приїхав в 1948 році. Там учителював і провадив хор в Інституті ім. Петра Могили в Саскатуні, Кенорі, Віндзорі і Торонто. Тут же ж в 1969 році став директо­ром одної з найбільших українськиx шкіл Торонто ім. М. Грушевського, присвячуючи себе плеканню української молоді в далеих канадійських теренах. До того ж Іван не полишав й письменницькі свої устремління й музичний ухил

 Енергійний та завзятий він став в нагоді тамтешній діаспорній громаді, здебільшого в її мовознавчій та навчальній структурах. Так під його редакцією видавалися студентські журнали «Тихий яр», «На оселі» та «Ватра». Іваном Боднарчуком було підготовлено й видано шкільні підручники «Ластівка» (читанка для 2-го класу), «Ромашка»(для 3-го класу), «Соняшник»(для 4-го класу), «Ватра» (для 5-6 класу), «Збірник диктантів»(для молодших і старших класів).

Творчі набутки Боднарчука Івана
у викладі його побратима Богдана Стебельського

«Раз добром налите серце
В вік не охолоне...»

  У спогаді «Моє рідне село - Чернятин» Іван Боднарчук пише: «Малий гуцулик»Село моє багатоголосе, співуче. У довгі зимові вечори, з віконець, що світились у загатах, лунали з-під кужелів пісні. Весною співали в лугах солов`ї, перегукуючись з піснями сапальників - зозулі, а осінню у місячні ночі пісні в переливах із грою сопілок, перегукувалися толоки, де літом випасались качки й гуси та білились полотна... Село моє мало свою історію... Тут брали свій початок: «Січ», «Луг», «Каменярі». Вкожній одній установі я залишив тут дрібку своєї праці: в молочарні, в кооперативі, в громадській канцелярії, в «Просвіті».
  А далі пише: «... люди орють, сіють хліб. За селом свідки його боротьби - хрести незнаних вояків. Ці хрести виховували нас. Іду...»
  Виходячи з села, Іван Боднарчук вже мав свій світ, повний поезії, любови рідної землі, що йде від могил невідомих героїв, від Стефаникових «Синів», що кров свою готові віддати за землю, за Україну, щоб ворого не виторгав її у свій бік.
  «Я не повертаю до братів, що живуть біля цісарської дороги, зупиняюся біля церкви, оверхової школи над «Вертепом» біля пам`ятника поляглим...» Чи це не символічна дорога і зупинки на її шляху - творчости і життя? Церква, школа, історія народу, його життя, його правда. Пізнати, вивчити і полюбити - це, здається, виховати.
  Ми бачимо, як народжується, вже у самих джерелах світогляду Івана Боднарчука, поет, що бачить образами, а рівночасно виховник, що йде за кличем Франка: «Праця єдина з неволі нас вирве...».
  Таким ми його пізнали у Канаді, таким він є у своїх творах письменника, учителя, виховника. У своїх оповіданнях і нарисах проявляється часто і наближується стилем до неоромантиків, як Липа і Яновський, що особливо помітне у творі «На нашій оборі весілля».
  У деяких творах Боднарчука герої новель ляконічно ощадні формою і повні експресії. Сконденсовані емоційно, нагадують ощадність вислову прози Стефаника. Там, де письменник поширює сюжет, ця експресія втрачає натугу і силу вислову. Тоді перемагає виховник і стиль стає розповідним.
  Спадщина Івана Боднарчука доволі багата. В 1945 році у Вінніпезі вийшла збірка оповідань «На перехресних шляхах», а в 1961 році «Знайомі обличчя». Згодом, в 1978 році вийшли його оповідання, новелі і нариси «3амрячені ранки. Короткі нариси «Заобрійні перегуки» видано в 1984 році. Повість із життя молоді «У дорозі життя» - видання ОПЛДМ - появилася в 1986 році, а рік пізніше у видавництві «Тризуб» (Торонто-Вінніпег) - «Розквітлі сузір'я».
  У творчості письменника є теж жанр гумору і у висліді його появилася книжка «На весело», під псевдонімом Іриней Чабанчук (Торонто, 1991).
  Як видатний педагог і виховник, Іван Боднарчук був на становищі інспектора українського шкільництва у Канаді, заангажований Централею КУК. Маючи великий досвід і погляд на його стан і перспективи дальшого розвитку, дав свою оцінку в книзі «До рідних причалів» (1979).
  І ніби прочуваючи свій відхід у вічне життя, Іван Боднарчук прагнув сплатити свій довг тим, які у визвольній боротьбі полягли за Рідний Край і своїх друзяв. Естафету боротьби перебрала УПА в найважчих умовах нашої історії. Тому автор драми «Над Черемошем» прагнув відтворити фрагменти цієї боротьби, описавши життя УПА в час відступу німецьких частин і наступу совєтів у Західну Україну. Останнім твором-драмою історії і життя, Бондарчук Іван поставив крапку в своїй творчості - ніби закріпивши свої письменницькі мрії-помисли - виховати ідейного патріота державника, які він і здійснював у реальному житті: будучи громадським і культурним діячем, укладачем навчальних книжок та фундатор різних українських товариств.

Загалом, з-під пера Івана Боднарчука вийшли книжки:
* «На перехресних шляхах» → збірка оповідань видана в 1954 році,
* «Кладка» → дитячі новелі видані в 1956 році,
:::«Ми тут перші»
:::«Коляда в діда Миколи»
* «Знайомі обличчя» → збірка оповідань видана в 1961 році,
* «Друзі моїх днів» → збірка новель видана в 1967 році,
* «Далекі обрії» → збірка оповідань видана в 1968 році,
* «Покоління зійдуться» → повість, з еміграційного життя, видана в 1974 році,
* «Замрячені ранки» → збірка оповідань, новель та нарисів видана в 1978 році,
* «До рідних причалів» → репортажі з обстеженя шкіл в Канаді видана в 1979 році – відзначена премією ім. І.Франка,
* «Заобрійні перегуки» → збірка оповідань з видана в 1984 році,
* «Покоління зійдуться» → повість, з еміграційного життя (англійською мовою), видана в 1985 році,
* «У дорозі життя» → повість, з життя емігрантської молоді, видана в 1986 році,
* «Розквітлі сузір'я» → повість видана в 1987 році,
* «У вікнах життя» → збірка оповідань видана в 1990 році – відзначена відзначена на конкурсі ОПЛДМ.

Посмертно видано книжки:
* «На весело» → збірка гумору видана в 1991 році - під псевдонімом Іриней Чабанчук,
* «Над Черемошем» → п'єса-драма видана в 1992 році - останній твір написаний Іваном Боднарчуком і ним же підготовлений до друку
* «Квіточка прибраній матусі» → п`єси для шкільної молоді видані в 1993 році.
* «За Збруч» → збірка оповідань, видана в 1993 році.

Корисні посилання
* Урочистості в Торонто на честь Івана Боднарчука
* Детальніше про Івана Боднарчука
* Емілія Боднарчук. «Наукові записки». Вип.:7-8 2003. рік. (В.Смирнов. До 80-річчя від дня народження Емілії Боднарчук).
* Петро Сорока. «Іван Боднарчук. Літературний портрет». Тернопіль. 1998 рік.