Просить річка...


Просить річка
     вустами спраглими,
Важко дихає, бо зміліла,
Чистоти, хоч малими
     краплями,
Притулити до свого тіла.
Береги притискають
     лезами,
Газопровід на сонця жар
Підставляє свій бік улесливо.
І нічого йому не жаль.
Ні цієї води самотньої -
Одинока без риб тече.
Дністре сизий,
     якими сотнями
Врятувати тепер тебе.
Під деревами посивілими
Тихо злизуєш свій пісок.
Ми малими колись
     тут бігали,
Будували собі місток,
Та й сідали куняти
     з вудками,
Не боялись купатись тут.
Йде тривога
     людськими чутками,
Що пустили заводи ртуть.
Скільки треба
     боротись з відчаєм,
Щоб привести
      до тями всіх -
І розумних, і всеосвічених,
Лиш душею чомусь сліпих! 
Comments