Христан Галина


Христан Галина Петрівна (*31 травня 1952 року в селі Саджавка, Надвірнянщина) — українська письменниця, за фахом – бібліотекар, завідувала місцевою книгозбірнею. Член НСПУ з 2006 року, лауреат районної премії імені Н. Попович в номінації «література».

Галина Христан - про себе

«Галина Христан - понад тридцять років працює з книгами і людьми, від чого має задоволення. Нестандартна, неспокійна, неординарна особистість. Комунікабельна, колоритна, компанійська жінка. Залюблена у ліс, квіти, літературу, цікавих людей. Сповідує гуманістичні ідеали людства. Має: почуття гумору, талант новелістки, творчу уяву, безліч кулінарних секретів, двох дітей та п’ятеро онуків. Дружить із файними людьми України та діаспори. Власниця п`ятьох художніх книг, чотирьох машин (швейної, пральної і двох друкарських)».

Відео YouTube


Біографіічна замальовка
Підготувала  Раїса Грушецька – завідувач відділу
краєзнавчої літератури Надвірнянської ЦРБ

   Народилася Галина Петрівна 31 травня 1952 року в селі Саджавка в сім’ї службовців. Мати – Юстина працювала головним бухгалтером в радгоспі села Красна, а пізніше секретарем сільської ради в селі Саджавка. Мама дуже любила вирощувати та доглядати квіти, а батько Петро Михайлович - пісні і танці. А талант літератора Галині передався від дідуся Михайла. Навчалася в Саджавській та Ланчинській школах. В 1971 році вийшла заміж за Івана Христана, а вже в 1975 році виїхала з сім»єю в Харківську область. Працювала бібліотекарем, завідувала Будинком культури і з відзнакою закінчила Харківське культосвітнє училище. У 1983 році повернулася в рідну Саджавку.
    Якось на одній з літературних зустрічей з поетесами Неонілою Стефурак та Галиною Турелик завідувачка бібліотекою села Саджавка Галина Христан призналася, що теж пише. Їй відповіли: «Привезіть, прочитаємо». Вона привезла свої перші новели в рукописах. Їх прочитали і надрукували новелу «Вишня з хвостиком». Це був 1985 рік. З того часу на сторінках спецвипуску обласного літературного об’єднання «Іскри юності» почало регулярно з’являтися ім’я Галини Христан.
   В 1987 році Галина Христан була учасницею 10–го зльоту творчої молоді Прикарпаття. Брала участь у нараді молодих письменників України у Києві (1989 р.). Лауреат Першого (1992 р.) та Другого (1993 р.) Всеукраїнських фестивалів сатири та гумору в м. Києві. Друкувалася в обласній та районній періодиці, в книзі про Надвірнянщину «Страгора», альманахах: «Жниво на стерні», «Купальська злива», «Літоплин над Бистрицею», у журналах: «Дзвін», «Четвер», «Перевал», «Гражда», «Січеслав», «Радосинь», «Вир», «Дзвіночок».
   В 2001 році здала до друку книгу новел «Така знайома рука». Через рік вийшли у світ дві збірки «Старий і кіт», «Я вернуся». 2004 року світ побачила книга казок та легенд Гуцульщини – «Великоднє чудо», а 2007 року новели «Білий острів». У 2006 році вийшла добірка її творів в альманасі «Під Франковою зорею», яка присвячена 35–ти річчю обласної спілки письменників. Галині Христан у 2003 році присвоєне звання лауреата районної премії ім. Надії Попович в номінації «література» за збірки новел: «Старий і кіт», «Я вернуся».
   В 2002 році нагороджена українською Христовою церквою Почесною грамотою за участь в конкурсі духовної пісні та поезії «Пісня єднає нас». Одна з найулюбленіших пісень Галини Христан - «Два кольори» на слова Дмитра Павличка.
   22 квітня 2004 року в газеті «Літературна Україна» було надруковано шість новел Галини Христан зі вступним словом Дмитра Павличка під назвою «Так починають знамениті письменники». У статті письменник писав: «Талант Галини Христан загальноукраїнський, а коли говорити точніше – загальнолюдський, бо вона володіє зором, який виділяє в людині насамперед прикмети душі, найголовніші моральні якості… вона бачить правду і не боїться її. Є щось Стефаниківське в способі малювання світу, яким обдарована Галина Христан». Порівнюючи рівень її творчості з рівнем Василя Стефаника, Дмитро Павличко тут же радить «розвивати якраз те, що віддаляє її від класика, творить її власну манеру і власні погляди». В 2005 році письменник приїжджав до Саджавки, зустрічався з Галиною Христан, подарував їй свої книги, відвідав музей історії села.
   В дитинстві Галина мріяла про роботу журналіста, але після закінчення школи не вступила до університету. Однак, хоч її мрія і не збулася, але вона стала членом НСПУ за рекомендацією Дмитра Чередниченка, Володимира Капустіна, Алли Диби у 2005 р. Керівник Всеукраїнського літературного об’єднання «Радосинь» Дмитро Чередниченко у своїй рекомендації для вступу в НСПУ писав: «Скажу щиро: це дуже цікава новелістка, яка знає, що пише і задля чого пише… її новели приваблюють глибокою життєвістю і щирим художнім словом…». 15 вересня 2004 року відбувся творчий вечір Галини Христан в НСПУ у Києві.
   На запитання: «звідки черпає справжній талант Галина Христан?», – вона відповідає дуже просто: «З життя». Вона надзвичайно працелюбна. У важкі, скрутні часи їхала на Східну Україну «міряти гектари» чорноземних родючих полів сапою. Проживала б вона у великому місті забезпеченим життям обивательки – такого феномену, як новелістка Галина Христан не відбулося б. Її твори нині вивчають у школах на уроках літератури рідного краю, а в майбутньому її новелами, а можливо (віримо!) і романами будуть зачитуватись в усій Україні.
   Галина Христан працює в бібліотеці понад 40 років. Вона відповідально, творчо відносться до своєї роботи. З любов’ю ставиться до родинних обов’язків – вона хороша, турботлива мама сина Ігоря і дочки Оксани, бабуся онуків Марійки і Михайлика, добра господиня. Її друзі по перу розповідають, що вона глибока, неординарна, талановита, нестандартна особистість. Журналісти про неї відзначають, що вона – колоритна, компанійська, комунікабельна жінка.

Творчі набутки
«…Ваші оповідання – це справжня література. Дивно, ви одразу опанували жанр новели, нема нічого зайвого у вашому письмі. Мова ясна і нефальшива, нема солодкомовності, що нею так захоплюються наші поети. …Всі ваші оповідки тиснуть на серце. Добре, що ви не боїтесь писати мовою, пересипаною сучасними термінами, що не тримаєтесь стилізації під мову Стефаника, або Черемшини… Ваші твори не старітимуть. Ви – чудо!..».
Дмитро Павличко

   Новели Галини Христан не сплутаєш ні з чиїми іншими. Допитливість, спостережливість, дотепність, тяга до спілкування, вміння співставляти і аналізувати події, а ще об’ємний інтелект синтезують розрізнені життєві епізоди у струнку фабулу її літературних творів – справді всеукраїнського масштабу, творів Стефаниківської сили впливу на читача. Радимо користувачам читати твори Галини Христан, переживати і дошукуватись істини з її героями. На даний час Галина Христан працює над новими творами 5–ї збірки, збирає матеріали про село і відомих людей.
      Автор книг «Старий і кіт», «Я вернуся», «Великоднє чудо», «Білий острів». Перша за рахунком, була книжка «Така знайома рука» підготовлена до друку в Коломийському видавництві «Вік», не вийшла через банкрутство банку «Україна», в якому на рахунку були кошти для її видання. Друкувалася в районній газеті, всеукраїнській пресі, журналах «Перевал», «Дзвін», «Гражда», «Січкслав», «Ятрань», «Четвер», газеті «Літературна Україна», Книзі про Надвірнянщину «Страгора», альманахах «Бистріні» «Жниво на стерні» і «Купальська злива», антології «Літоплин над Бистрицею».
   Галину Христан, цю милу жінку, сповнену людської гідності, веселу і дотепну у найскрутніших життєвих ситуаціях добре знає і шанує рідне село. І не тільки. Знає кожний на Надвірнянщині, хто цікавиться літературою рідного краю, хто читав її новели, кому не байдуже художнє слово літературної студії «Бистрінь», біля витоків народження якої стояла Галина Христан. Ось як характеризує її творчість керівник літстудії «Бистрінь» Нестор Чир у статті «Правда душі»: «Якщо порівняти новели Галини Христан з образотворчим мистецтвом, то є в них щось від експресіонізму, де суб’єктивний світ кожного персонажу авторка виводить на авансцену як щось цілісне і неповторне. Письменниця, нестримна, як час, настирливо шукає коріння конфлікту між літературними героями. В центрі її творів, завжди конкретна людина, яка має свою долю і своє призначення на землі. Бо, на думку авторки, інакше Господь не створив би людину і не поставив її в центрі Всесвіту. … Прийде час і нові покоління повніше і глибше осягнуть правду душі письменниці із підкарпатського села Саджавка».

* «Старий і кіт» — (збірка новел, видана в 2002 році) — — — Старий і кіт Капелюх Вересневі дощі А корба скрипить Столиця не для гуцула Тарабайло Партійний В церкві присягала Неділя Червоний диплом Імунітет Ріхтіг Не треба чучела Емансипація Граф і шльондра Три дні щастя Закон підлості Найкращий лік Пікнік із "фугасною бомбою" Хто ти такий Чорний ящик Пам`ятник Остання молитва Ружина "Женщина, закрой рот" Не йди по ялинку Сповідь Вишня з хвостиком Таланниця Одиначка Подарунок Святого Миколая Якби не портрет Ріпка Це - він Невідправлений лист Віник Вуличний діалог Її день Дідові гриби
* «Я вернуся»(збірка оповідань про трагічні сторінки історії національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях вояками УПА, видана в 2006 році) — — — Героям слава! «Свой парень» Вертатися — погана прикмета Татові чоботи Тупа бритва Дуже файний ранок Вас іст дас (що то таке)? Я вернуся Настуня колядує Що подумає Люся Така знайома рука Кінець світу
* «Білий острів»
* «Великоднє чудо» (збірка казок та легенд Гуцульщини, видана в 2004 році) — — — Гуцули Як бог вік дарував Лінивий і робітний Кум Кріт Вовк Звідки взялися гадячки Зайці і щиглики Куряча пам`ять Верблюд Чому ялина вічнозелена Бджола й циган Шипшина Васильок Дідова гербата Чай "козацькі вії" Чайка Братки Як парубок оженився з бідою Ластівка Великоднє чудо Павич і пава Кропива та Іван-чай Болиголова Квітка папороті Будяк Погані дарунки Що даси - те вернеться Про страх і смерть Доля Злодієва свічка Без Бога - ні до порога Мудра порадниця.
* «Вірність»(збірка оповідань про трагічні сторінки історії національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях вояками УПА, видана в 2012 році) — — —
   Пані Галина не тільки новелістка, але й краєзнавець. Вона написала історичні розвідки про свого односельчанина, письменника, вченого Василя Давидюка – магістра філософсько-історичних наук, репресованого, знищеного більшовицькою диктатурою. У книзі «Страгора» було надруковано її нариси про відомих уродженців села Саджавка Михайла Сербенюка – голову Гуцульського товариства ім. Юрія Переможця, який поживає в Канаді та Івана Тороуса – засновника Спілки Української Америки. Родина Тороусів вислала у 1993 році для бібліотеки багато цінних книг і журналів. В газеті «Народна Воля» була надрукована її стаття про колишнього політв’язня радянських концтаборів, шестидесятника Володимира Андрушка. Цікавим для для читачів має стати й добірочка діалектів - складена Галино Христан на основі своїх творчих робіт (книжок).

Підсторінки (84): Переглянути всі
Comments