Губчак Михайло Ігнатович (*1866, Калуш — 22 травня 1926, Станіслав) — український громадський і театральний діяч, журналіст, публіцист, редактор. Директор Театру «Руської Бесіди» у 1901—1905 роках.
Народився Губчак Михайло 1866 року в Калуші, в священницькій родині (батько — парох Калуша: отець Ігнатій Губчак (1833-1893)). Навчався в калуській школі, а потім здібний учень доучувався в Станіславівській гімназії. Після закінчення української гімназії у Львові вступив на теологічний факультет Львівського університету. Проте священиком не став — ще за студентських часів зайнявся громадською і журналістською діяльністю (адже потрапив до кола однодумців народовців, шо плекали надію на українське відродження).
Спершу Михайло дорисував у газеті «Діло», потім його заповзятість запримітили та запропонували стати редактором «Свободи»(орган Української національно-демократичної партії). Паралельно він ще й активно співпрацював з різними коломи та гуртками, що сприяли національному відродженню. Зокрема Губчак був урядником у львівській «Просвіті», опікувався театральними питаннями.
Відтак очільники «Руської бесіди» запросили молодого й амбітного Губчака поуправляти їхнім театром, що якраз заходив у творчо організаційну кризу (за 4 роки помінялося 6 керівників). Михайлові вдалося мьабілізувати роботу колективу, яким він кермував також 4 роки. Він зумів налагодити тісну співпрацю із театральними трупами із Великої України, вів перепискучи не зі всіма драматургами-режисерами та відомими акторами. До театру, на деякі постановки запрошував артистів із театрів Києва. На цьому посту залишався до 1905 року, але внаслідок внутрішнього конфлікту, на який зреагував навіть І. Франко («По процесі М. Губчака» // Франко І. «Про театр і драматургію», К., 1957), змушений був відійти від керівництва театром.
Того ж таки 1905 року, Михайло Губчак одружився і переїхав на постійне місце проживання у Станіслав, де аж до початку Першої світової війни, працював заступником голови товариства «Дністер» та редагуваві дописував у місцеву пресу.
Був мобілізований на війну, а 1915 року, під час бойових дій, потрапив у полон до росіян і був засланий у Сибір (в Томську губернію до Буйнська, щопоблизу Барнаулу»). Там його й застали російські злидні та революція. Тож Михайло пустився додому, здолавши пішо тисячі кілометри він таки повернувся.
1918 рік Михайло у своїй родині, та не полишив суспільної праці. Поряд із роботою на промислі деревини, віг знову заопікувався народницькими ідеями та виступами. Ставши секретарем Союзу промислових стоваришень, Михайло допомагав різгим гурткам та українським подвижникам.
Помер у Станіславі (нині — Івано-Франківськ) 22 травня 1926 року.
Михайло Губчак спершу був відомим молодим публіцистом, дописувачем в українські видання: «Діло», «Свобода» (в якій був одним з редакторів). Потім він переключився на адміністратину роботу. Коли його спіткала карєрна невдача, то він не опустив руки, а віднайшов зацікавлених персон у Івано-Франківську, продовживши там редагувати книжки й газети.
* Михайло Губчак: Некролог // Календар «Просвіти». 1927.